Житло для дітей-сиріт в Коломиї – примара чи реальність?
Мар`яна, в минулому дитина, позбавлена батьківського піклування, тепер – вже сама мама трьох дітей і вже четвертий рік поспіль чекає на обіцяне міським очільником Коломиї Ігорем Слюзаром житло.
Адже свого жінка не має. До того ж закони на її стороні. Але тільки закони, писані на папері.
Здавалося б, дитина-сирота і так уже обділена долею. Адже втратити найдорожче, батьків, що може бути гіршим? А втративши близьких, багато хто з дітей позбувається й даху над головою.
Хоча, згідно із статтею 52 Конституції України, утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Зокрема, й на органи місцевого самоврядування: в нашому випадку на Коломийську міську раду та службу в справах дітей Коломийської міської ради. Це – до досягнення дітьми повноліття. Власне, ці органи мали би подбати й про соціальне житло для такої обділеної категорії населення, про що трактують чимало законів.
Зокрема, стаття 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» каже, що таке соціальне житло для постійного проживання вже має бути надано протягом місяця після досягнення дітьми-сиротами та дітьми, позбавлених батьківського піклування, їхнього повноліття.
Тобто, органи місцевого самоврядування мали би забезпечити таку категорію населення, а також осіб з їхнього числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам. Та, як показує життя, закони є, їх, навіть, є багато, і вони, здавалося б, мали захищати цю категорію населення, але – всі ті закони залишаються хіба що на папері. Іноді ними піаряться окремі державні мужі. Але тільки піаряться, бо знову ж далі слів справа не рухається.
І в цьому мали нагоду переконатися не тільки ті, для кого ті закони писані, тобто діти-сироти та прирівняні до них. Але таку нагоду мали й працівники Коломийської міжрайонної прокуратури. Бо в ході проведеної ними перевірки щодо додержання Коломийською міською радою та службою в справах дітей Коломийської міської ради Закону України «Про охорону дитинства» щодо захисту соціальних, майнових та житлових прав дітей, які проживають, навчаються чи працюють у місті Коломиї, встановили одну лише бездіяльність. Тобто, державні особи належним чином не здійснюють заходи, спрямовані на реалізацію зазначених вище положень Закону. А це, в свою чергу, призвело до грубих порушень прав дітей на житло та соціальний захист.
Хоча в місті мала б діяти програма «Забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їхнього числа на 2013-2017 роки». Адже її торік, а точніше від 21 березня 2013 року, затверджено рішенням сесії Коломийської міської ради №1465-28/2013. Окрім того, в 2013 року на подібні цілі, тобто на фінансування витрат на забезпечення реалізації житлових прав дітей-сиріт та прирівняних до них, передбачено з міського та обласного бюджетів 360 тисяч гривень.
А ще рішенням Коломийської міської ради від 30 травня 2013 року «Про уточнення міського бюджету на 2013 рік» передбачено й фінансування в сумі 400 тисяч гривень на реконструкцію колишнього гуртожитку Коломийської гімназії на вул. Коцюбинського, 7, у житловий будинок. Там також частину квартир передбачено було виділити, власне, дітям-сиротам та прирівняних до них.
А ще торік у травні було чергове рішення Коломийської міської ради «Про житловий фонд соціального призначення». У ньому мова йшла про передачу в житловий фонд соціального призначення квартири на вулиці Мазепи, 250/59. Її мали надати конкретній дитині-сироті І. Савчук. Рішенням також зобов’язали КП «Житлоінфоцентр» провести ремонт вказаної квартири. А організацію виконання покладено на першого заступника міського голови Тараса Яворського.
Але… все це знову залишилося тільки на папері. Бо, як установила в процесі перевірки міжрайонна прокуратура, жодних дій з боку посадовців щодо ремонту квартири на Мазепи та жодних робіт щодо реконструкції колишнього гуртожитку гімназії на Коцюбинського не вчинено. Опинилася на вулиці при своїх інтересах не тільки вже вищезгадана дитина-сирота І. Савчук, але й громадянка Коломиї Мар`яна Зобків. Остання також належить до осіб із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, та потребує захисту держави й допомоги. До того ж, у жінки не тільки відсутнє власне житло, але в неї на руках перебуває аж троє неповнолітніх її дітей, і вона вчергове вагітна.
У липні знову чекає на поповнення, а відтак все ж сподівається на обіцяне міським головою соціальне житло. Власне, про все це жінка не тільки розповідає в прокуратурі, але й пише подання до Генерального прокурора України О. Махніцького та вкотре звертається до міського очільника І. Слюзара.
Як вона вказує в своєму листі: «Ще в 2011 році міський голова м. Коломиї Слюзар І. Б. обіцяв по місцевому телебаченню, що надасть моїй сім`ї житло. Міський голова пообіцяв та нічого для цього не зробив і не робить».
До того ж жінка вказує на те, що міський голова запропонував їй підшукати самій собі житло, а він усе зробить для того, щоб те підшукане житло було надане М. Зобків. Жінка з допомогою працівників міжрайонної прокуратури знайшла таке житло на вул. Богуна, 18. До того ж установлено – п`ятикімнатна квартира понад десять років не використовується для організації діяльності дитячого клубу чи будь-якої іншої суспільно-корисної діяльності. Ось, власне, на неї претендує багатодітна матір, про що просить міського голову. Окрім того, що він сам порекомендував їй знайти собі житло. Але віз, як бачимо, й нині там.
Власне, про все це йдеться в поданні Коломийської міжрайонної прокуратури міському голові І. Слюзару. Прокуратура просить усунути порушення вимог Законодавства, спрямовані на соціальний захист дітей, а ще усунути причини та умови, що їм сприяють.
