Богдан Томенчук представив восьму поетичну збірку – «Жінка з одного вірша»

Осіння пора, класична музика, багато поезії та аншлаг у залі – це незмінні атрибути презентації книжок прикарпатського поета та освітянина Богдана Томенчука. Представлення широкій публіці восьмої поетичної збірки «Жінка з одного вірша» не стало винятком.

У залі – традиційно яблуку ніде впасти, охочих послухати поезію Богдана Томенчука з перших уст чимало, пише газета Галичина. Режисер Ростислав Держипільський влучно сказав:  «До Томенчука не треба спізнюватися, бо не будеш мати, де стояти». Модерували вечір Ольга Деркачова і Володимир Макаров. Доповнювали поетичне слово автора безсмертна музика у виконанні академічного камерного оркестру «Harmonia Nobile». Кілька композицій подарував вокальний гурт івано-Франківського коледжу фізичного виховання «SPART@». І це не дежа вю, просто вже склалася добра традиція презентувати нову збірку Богдана Томенчука саме так, поєднуючи віршовані рими з музичними ритмами. А вірші лилися рікою, були рядки, котрі викликали щирі сльози, щем душі, дивували, вражали і створювали неймовірну атмосферу тріумфу поетичного слова. 

На презентацію до Івано-Франківська приїхала особлива гостя – волонтерка з Києва Юлія Зуброва. Вона  вже впродовж трьох років їздить на передову і співає військовим у бліндажах та окопах. З поезією Богдана Томенчука познайомилася у «Фейсбуці». «Це вже моя третя весна на війніѕ і можу сказати: людина, яка не була на передовій, а бачить «сніг, як гнійну рану», – а він справді такий, – геніальна, – каже волонтерка. – Я просто хочу вклонитися авторові, який бачить на відстані тисячі кілометрів, що робиться на передовій». 

Пригадую, торік такого самого дощового осіннього дня була презентація збірки Б. Томенчука «Силуети/Постаті», а поруч сидів письменник Степан Пушик і, як завжди, жартував. У серпні його не стало, але він залишився в пам’яті багатьох, і його незрима присутність на цьому поетичному вечорі дуже тонко відчувалася. Богдан Томенчук зачитав свій вірш, присвячений Степанові Пушику, рядки якого перегукуються з його поезією «Файні люди». Після тих гострих поетичних рядків присутні вшанували великого майстра слова хвилиною мовчання. 

«Жінка з одного вірша» дарує читачам добротну поезію, наповнену влучними символами та яскравими образами. Книжка вийшла друком у видавництві «Дискурсус». Обкладинку прикрасила художня робота майстрині натюрмортів ірини Кравець, яка через зображення скрипки дуже тонко передала образ жінки. «Мій натюрморт задумувався ще до того, як Богдан Томенчук створив свою збірку, – розповідає художниця. – Якось так збіглося, що я теж задумувала цю картину, як образ жінки. І коли Богдан Михайлович попросив щось для своєї збірки, то я одразу згадала про неї».

«Жінка з одного вірша» – це п’ята поетична збірка Богдана Томенчука, упорядницею якої виступила Ольга Деркачова. Перед тим були «Сезон ненаписаних віршів», «Місто героїв і понятих», «Силуети/Постаті», «Ранкове місто пізніх ліхтарів». Письменниця називає Богдана Томенчука щедрим поетом, адже він не шкодує образів, метафор, епітетів та порівнянь і щедро наповнює ними свій кожен вірш, інший автор розділив би їх на декілька віршів. Ольга Деркачова рекомендує читати поезію Богдана Томенчука дозовано, щоби відчути її глибину, багатство образів. Також вона зауважує, що нова книжка автора інша і сильніша, ніж попередні. «Це саме така поетична збірка, котра варта Шевченківської премії, – переконана Ольга Деркачова. – Звісно, назва «Жінка з одного вірша» наштовхує, що вірші будуть про жінку. Так, жінка присутня, але в цій збірці є не лише вона, а, власне, наш світ. Дуже багато релігійних мотивів, є громадянська, патріотична, філософська і, звісно, інтимна лірика. Це не мікс, воно там дуже гарно скомпоновано».   

На запитання журналістів, скільки часу автор писав «Жінку з одного вірша»,  Богдан Томенчук відповів так: «Порахуйте, скільки в ній віршів, і будете приблизно знати, скільки досвітків її писав». Він зізнається, що ця книжка йому подобається найбільше з усіх попередніх, і додає, що наступна також буде подобатися по-своєму і стане ріднішою, аніж та, що була перед нею. Він зауважує, що в кожному вірші з його останньої збірки жінка постає іншою, має інші долю, характер, обставини. «Навіть за тими віршами, які видаються громадянською лірикою, стоїть мужчина. Але за кожним чоловіком завжди стоїть жінка, яка його народила, полюбила, виховала, яка чекає та переживає за нього», – наголосив автор.

Завідувач кафедри української літератури, доктор філологічних наук, професор ПНУ ім. В. Стефаника Степан Хороб, який з поетичним світом Богдана Томенчука знайомий давно – ще з його першої збірки «На паперті душі»,  переконаний, що Богдан Томенчук – один з чільних поетів України: «Не треба думати, що Томенчук – прикарпатський поет, це людина зі своїм поетичним «я» і своєю системою образів, мотивів. Його поетичний світ надзвичайно розмаїтий і багатий образною системою. Поезія – це образність, процес думання, а не лише римування. і в Богдана Томенчука оце відчуття рими та образного делікатного світу є дуже чутливим. В його поезії є колосальний емоційний та естетичний заряд. А без цього немає літературного твору, без цього немає поезії».