Карпати взимку небезпечні. Як підготуватися до зимової мандрівки в гори

news-image: Карпати взимку небезпечні. Як підготуватися до зимової мандрівки в гори
Гірські рятувальники щороку допомагають у Карпатах не одній групі туристів. Спокусившись на нові враження чи гарні фото, люди йдуть у зимовий похід абсолютно не готовими до цього. А гори помилок не пробачають.

Три стандартні помилки

У Франківську клуб «Мандруй сміливо» зібрав шанувальників гірських походів, аби розповісти, як готуватися до зимових мандрів та уникнути халеп, у яких без рятувальників вже не обійтися, пише Репортер.

Тернополянин Володимир Горон останні кілька років живе на Франківщині. Працює зимовим гідом, може проводити за сезон у горах на різних маршрутах і по 40 днів.

Розповідає, що з кожним роком зростає кількість людей, що наважуються йти в гори саме взимку: «Якщо раніше на лижні змагання приїжджали 15 учасників, то сьогодні їх сотня. Нині в людей більше грошей для подорожей і спорядження стало якіснішим. Тепер не треба мучитися зі шкіряними черевиками, поверх яких одягаєш колошу, а зверху ще дошиваєш ліхтарики, не треба спати у ватяних спальниках на поролонових килимках».

Цього року на Франківщині вже врятували 14 туристів – стільки ж, як за весь 2017 рік. Начальник пошуково-рятувального відділення Явірник Василь Фіцак каже, в більшості люди потрапляють у небезпечні ситуації через одні й ті самі помилки.

«Є три стандартні помилки – недостатня фізична і психологічна підготовка та неправильний вибір спорядження, – говорить Фіцак. – Буквально нещодавно ми надали допомогу групі з п’яти людей – усі сильно змерзли. Вони приблизно пояснили координати і ми їх швидко знайшли. Люди були у звичайних куртках, міських черевиках, з пінковими карематами. Сутеніло, до Попівана залишалося трохи більше кілометра».

Розповідає, що піднялися на вершину гори за півгодини. Коли один з учасників допомагав дівчині зняти черевик, вона почала кричати і плакати – виявилося, що в неї обмороження першого ступеня усіх десяти пальців. У хлопця пальці на ногах теж були обморожені.

«Наступний сказав, що в нього жар. А той, що ніс найважчий рюкзак від перевиснаження побілів і втратив мову – ліг і лежить, – додає Василь Фіцак. – Люди були не готовими до походу. Крім того, погано харчувалися. Залили чай в термоси, але чомусь не пили його. Ця дівчинка мерзла в ноги ще вночі і на ранок, коли вони вирішили йти далі, натягла на ноги всі шкарпетки, які мала, і ледве взулася в черевик. Цим порушила кровотік і зробила лише гірше».

Помер на руках у друга

Таке трапляюється не лише з аматорами, кажуть рятувальники. Цьогоріч комерційна група з керівником і чотирма учасниками дісталася до обсерваторії на Попівані. Їм потрібна була допомога – відігрілися, переночували. Наступного дня рятувальники на маршрут їх не пустили, бо посилився вітер. Потім вночі випав сніг, туристів попередили про третій ступінь лавинної загрози, радили спускатися коротшим шляхом, але гід прийняв рішення йти далі.

«О 18:20 ми отримали дзвінок від дів­чини – вона кричала, що вони потрапили в лавину. Люди були в паніці – було темно, а в гіда із засобів – лише лопатка», – розказує Василь Фіцак. Двоє людей опинилися під метровою товщею снігу. Ті, кого не засипало, допомогли їм вибратися з-під снігу. Людям надали допомогу, всіх спустили в долину.

Фіцак радить шукати відгуки на гідів, перевіряти їх, перш ніж погодитися на комерційний тур. Також варто розпитати його про вимоги до походу й етапи підготовки. Краще, якщо це все є.

Але, на жаль, не всі історії закінчуються добре. Начальник четвертої спеціалізованої пошуково-рятувальної групи УДСНС в області Тарас Бринда розповідає про випадок у березні цього року. Тоді троє туристів без досвіду й доброго спорядження пішли на той самий Попіван. Першу ніч спали біля полонини Вертопи. Наступного дня планували піднятися до обсерваторії. Не дійшли до вершини з півкілометра і вже не могли повернутися – ночували у снігових норах. У них почалося виснаження і переохолодження.

«Весь другий день вони блудили, пальник не горів, ситуація ставала критичною, – говорить Бринда. – Один взагалі не хотів їсти. Вони тримали зв’язок з рідними, казали, що в них усе добре і що будуть повертатися. Шукаючи схід з полонини, провели другу холодну ночівлю в лісі – вогнище розвести не змогли. І коли учаснику, що не харчувався, стало погано, один із групи пішов дзвонити рятувальникам. Не знайшовши зв’язку, сам пішов по допомогу. Якимось чином спустився до першої хати на Погорільці. Він був у стані шоку і навіть не одразу почав говорити».

Тим часом третьому товаришу ставало все гірше і він фактично помер на руках у друга, каже Тарас Бринда. Тож той залишив тіло і сам пішов шукати порятунку. Його рятувальники знайшли досить швидко, а от за тілом загиблого довелося ходити ще 13 годин…

Гори будуть стояти

Бринда розповідає, що повідомлення про допомогу рятувальники можуть отримати від самих учасників чи від їхніх родичів або друзів. Збір займає 5-15 хвилин. До години вони намагаються максимально уточнити інформацію, аби визначити район пошуку і знати, куди їхати. Ще від 30 хвилин до 1,5 години потрібно, аби дістатися до місця пошуків. Тому якщо вам здається, що ви звернулися по допомогу і от за півгодини рятувальники прийдуть, чи прилетять на гелікоптері, то це не зовсім так. Гелікоптера у них поки що немає. А на те, аби розпочати пошуки, в сумі треба 3-4 години. Тому значно простіше – запобігти таким ситуаціям.

Володимир Горон радить, перш за все, обирати маршрут за рівнем своїх сил і мати запасні варіанти – адже в екстремальній ситуації ви можете обрати неправильне рішення.

«Якщо є лише літній досвід і ви все ж хочете йти зі своєю компанією, то я б радив іти туди, де ви вже були влітку, обирати невисокі гори, як-от Кукул, Кострича, – говорить Горон. – Сходивши туди двічі взимку, я би планував похід на Піп Іван. Але теж перед цим пішов би ще туди влітку. І важливо не зациклюватися на поставленій меті. Гори стояли і будуть стояти – завжди можна повернутися. Не перетворюйте мандрівку на останній бій».

На час походу треба подбати про навігацію, запасні батареї, телефони рятувальників. Щодо зимового спорядження й харчування, радять консультуватися в інтернеті. Основні зони обмороження – голова, ноги, руки. Продукти мають бути калорійними і треба мати, на чому їх готувати. Окрім того, щодві години потрібно робити перекуси. Тому краще порозкидати швидку калорійну їжу в кишені і не чекати загального прийому їжі, бо обід може не допомогти.

Якщо є можливість, краще уникнути руху при поганій видимості. Погоду варто перевіряти не лише перед мандрівкою, а й під час походу – вона реалістична лише на 2-3 дні – замість зайвого поста у соцмережі, зайдіть на mountainforecast чи windguru. На маршрутах потрібно дотримуватися безпечної дистанції, контролювати інших учасників, аби не погубитися. На лавинних підйомах між учасниками має бути відстань в 10 м, на спусках – 30 м.

«Є хороше правило – в кінці ставити досвідченого учасника. Він іде з тими, хто відстає, має сили з ними спілкуватися, бачить, що не так. Він може скоригувати всю групу», – говорить Володимир Горон.

Той, хто кличе товаришів у гори, мусить брати на себе відповідальність за маршрут, групове та особисте спорядження, аптечку, кажуть рятувальники. І краще, коли на групу з 5-6 людей – новачків лише один чи двоє.

«Наразі таких пропорцій немає. Люди були якось влітку і вирішують, що можна сходити і взимку. Вони не готові до того, що може зіпсуватися погода, хтось може обморозитися чи комусь може стати зле, не знають, що тоді робити», – каже Василь Фіцак.

Також керівник мусить зареєструвати групу, вказати маршрут і можливі місця стоянок. Це потім дуже допомагає при пошуках. Наразі в області є сім пошуково-рятувальних відділень у районах і одне – у Франківську.

Телефони:

Івано-Франківськ 067-3420492

Вигода 067-3420499

Осмолода 067-3420498

Ворохта 067-3420495

Яремче 067-3420494

Верховина 067-3420496

Косів 067-3420497

Явірник 094-9228112


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 25.12.2018 16:29