Пекарські звичаї шахрайства в Станиславові

На початку ХХ ст. в цілій Галичині панував цікавий звичай. Кожен пекар, який відкривав нову пекарню, будував нову піч або навіть випікав новий ґатунок хліба, першу партію випічки завжди віддавав убогим або жертвував благодійним закладам для сиріт.

Побутувала думка, що як пекар цього не зробить, то надалі йому не щаститиме, бо Бог покарає його за скупість. Однак серед станиславівських пекарів панували й не дуже благородні звичаї – вони любили шахраювати з вагою буханця. пише ЗК

Про ці пекарські шахрайства в Станиславові навіть розповідали анекдот: «Пекар, який завжди купував масло в однієї селянки, гнівно звернувся до неї: «Пані, що ви собі дозволяєте? Я купив у вас фунт масла, а коли переважив, у ньому бракувало півдека! То просто ошуканство!»

Стара жінка його вислухала і спокійно промовила: «Не гнівайтеся, мій пане, то сталося випадково. В мене у сільській хаті немає ваг, а чоловік порадив мені взяти буханець хліба в один фунт, який я у вас купую, і відповідно до нього зважити фунт масла. Так, власне, і зробила».

Пекарю відібрало мову, і він ошелешено дивився на стару селянку, яка спокійно виходила з пекарні».

А ще у Станиславові любили наспівувати такий куплет: «Булочка станиславівська гаряча, аж палала. Але така мізерна, така страшно мала. Пекар від утіхи руки потирає: зате в мене у мішку багатство зростає!»