Транспортні тарифи прагнуть віри

news-image: Транспортні тарифи прагнуть віри
Разом з весною і свободою курс гривневий курс долара-євро пішов вгору і потягнув за собою ціни на бензин-дизпаливо. Галицькі транспортні тарифи, зокрема на проїзд у маршрутці, що було заспокоїлися на рівні 2 гривень, теж почали виказувати бажання до зростання.

У Львові це бажання було зреалізовано на диво легко і, на початках, непомічено: 3 грн.

У Франківську – через страйк і фрустрацію влади: 2,75, з липня.

У Тернополі ж тарифні баталії змістились у ракурс пільг, тобто максимальної кількості пільговиків, що можуть бути в салоні транспортного засобу одночасно і задурно. Виглядає, що поки. 

Львів: прокуратура взялася за тарифи

Історія зі стрімким і несподіваним підвищенням ціни на проїзд в пасажирському автотранспорті Львова перемістилася з протестної у правову площину – прокуратура Львова проводить перевірку правомірності рішення виконкому, згідно з яким проїзд в автобусах зріс з 2 до трьох гривень. Супротивники такого рішення впевнені, що воно було ухвалено з порушеннями, і вимагають зупинити його дію.

Інституалізував цю вимогу місцевий «Правий сектор»: як розповів у коментарі “Zбруч” його представник Віталій Сергатюк, активність прокуратури зумовлена – тому числі – й зверненнями «ПС», який «неодноразово публічно протестував проти підвищення цін на проїзд в автомобільному пасажирському транспорті». До прокуратури, за його словами, «Правий сектор» з відповідною вимогою звернувся після того, як рішення про підвищення цін було з порушеннями ухвалено на засіданні виконкому 28 квітня.

В підтримку цієї вимоги прокуратура вимагає від Держфінінспекції у Львівській області перевірити перевізників та з’ясувати обґрунтованість вихідних розрахункових даних, що стали підставою для підняття тарифів на перевезення.

Окремі вимоги щодо перевірок скеровано в органи ДАІ та Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Львівській області. Ці органи повинні перевірити технічний стан транспортних засобів, дотримання перевізниками правил безпеки перевезення пасажирів та встановлених стандартів, норм і правил надання послуг з перевезення. Ці вимоги до підвищення цін мають опосередковане відношення і виглядають як реванжові щодо перевізників – у відповідь на порушення ними певної неписаної угоди про соціальний status quo.

Виконком же Львівської міської ради у свій час, на своєму засіданні 28 квітня, теж вимагав –  через протокольне доручення – провести аудит обґрунтованості вимоги — цього разу перевізників – підвищити тарифи на проїзд в маршрутках. Однак, на цьому ж таки засіданні, виконком прийняв рішення, згідно з яким було підвищено ціну на проїзд, не дочікуючись результатів цього аудиту – вони мають бути в середині літа.

«Я казав – обурюється В.Сергатюк, – керівнику юридичного відділу, що це беззаконня, але вони це рішення проголосували без нас (? - Z), тому ми звернулися до прокуратури, щоби його зупинити, бо ж згідно з процедурою ухвалювали рішення про проведення аудиту. А навіщо той аудит, якщо треба просто виконати вимогу норми закону і запровадити облік квитків».

На його думку, тарифи, затверджені виконкомом, взяті зі стелі, бо реальних розрахунків ніхто особливо не бачить. Це пов’язано з тим, що в автобусах немає обліку квитків, а відтак і адекватного обліку готівки.

«Люди збирають мільйони і ніхто цього не контролює. Вони відзвітували перед своїм керівництвом і все. А в своєму середовищі перевізники хваляться, що мають в тіні до 70% виручки» – зазначив В.Сергтаюк.

За його словами, облік квитків необхідний також як елемент правових відносин між пасажирами і перевізниками, бо закон каже, що тільки квиток має силу такого документа і може бути використаний як доказ за відповідних претензій чи надзвичайних ситуацій.

З огляду на це «Правий сектор» має ще кілька вимог: повернути статус соціального автомобільного пасажирського транспорту бодай на радіальні маршрути за ціною 1-1,5 грн, запровадити суворий облік квитків та оголосити новий конкурс на автобусні маршрути. На переконання В.Сергатюка, чинна транспортна схема вижила з ринку перевізників, які готові були возити людей за менші гроші. А з другого боку, породила транспортних рантьє, які отримали у «власність» маршрути без належної бази і тепер продають їх в оренду за фіксовані суми. І ця схема також є гальмом для встановлення адекватної ціни на перевезення, каже В.Сергатюк.

«Щоби викинути з ринку перевізників, які були готові їздити за меншу ціну, була задумана так звана нова транспортна схема. Для того, щоби ті кілька АТП забрали всі маршрути, не будучи на 80% забезпеченими ні водіями, ні необхідною інфраструктурою. Це означає, що вони це беруть в оренду і дозволяють власникам автобусів їздити на маршрутках, але збирають з них щодня фіксовану суму – від 300 до 700 грн. Мені говорили власники цих автобусів, що вони могли б знизити ціну на проїзд, якби не те, що доводиться платити щомісяця 6 тисяч гривень цієї «оренди» – наголосив представник «Правого сектора».

Тернопіль: бої за пільговиків

За розрахунками Тернопільської міської ради, які мав назвати керівництву міста начальник управління транспорту, комунікацій та зв’язку Ігор Мединський 28 травня, за перевезення пасажирів перевізники потребували …3,48 грн. «Це без інформації самих перевізників про реальний стан пасажиропотоку та інших даних. Ми самі зробили розрахунки і вирахували вартість проїзду», — зауважив пан Мединський. Як розрахувати реальну вартість проїзду без реального пасажиропотоку залишається таємницею, але перевізників ці розрахунки влаштовують – основна дискусія йде о пільговиків, а точніше їх максимальної кількості в салоні. Станом на нині перевізники Тернополя заспокоїлися на кількості трьох осіб пільговиків при збереженні тарифу.

Залежність між кілометрами і пасажирами у Франківську

Заспокоїлись, бо, нагадаємо, 15 травня Тернопіль охопив транспортний колапс. Перевізники відмовилися виходити на маршрути на знак протесту. Вони вимагали підняти тарифи за проїзд, або ж скоротити кількість пільговиків і пільгових категорій. В 2011 році між перевізниками і міськрадою було укладено договір, який передбачав, що «маршрутники» возитимуть без обмежень сім категорій пільгових пасажирів. Пізніше, після проведення конкурсу, при підписанні договору на прохання місцевої влади перевізники погодилися за власні кошти кількість категорій збільшити, але возити одночасно не більше шести пільговиків. Саме цей пункт договору «маршрутники» 15 травня хотіли відмінити й повернутися до дії договору 2011 року.

За словами перевізника-підприємця Андрія Намаки, було кілька варіантів для подолання складної ситуації. Перше: возити двох пільговиків безкоштовно. Друге: возити 6 пільговиків, але по 1,50. Третє: возити всі категорії, але за 2 гривні. Четверте: відмінити безкоштовне перевезення пільговиків, тобто перейти у режим маршрутного таксі. У підсумку вимоги перевізники спростили: або збільшити тарифи на проїзд, або зменшити кількість пільговиків у транспорті.

На громадських обговореннях 7 і 13 травня представники міської ради зайняли позицію пасажирів (хоча нині документально притримуються іншої позиції). 14 травня на розгляд виконкому було винесено проект рішення, який передбачає внесення змін до додатку договору, в якому йдеться про безкоштовне перевезення шести пільговиків у режимі маршрутного таксі. Виконком міської ради тоді не підтримав цей проект.

28 травня на засіданні виконкому начальник управління транспорту про тарифи не обмовився жодним словом. А журналістам на це питання відповів у несподіваному тоні: «Я не збираюся обговорювати його ні з ким. Ні з перевізниками, ні з «вищестоящим» начальством. На питання зміни тарифу накладено вето. І як мінімум до 1 вересня про нього ніхто не буде навіть згадувати і обговорювати».

Івано-Франківськ: в очікуванні рецидиву

Транспортні пасажирські перевезення в Івано-Франківську непокоять практично кожного жителя обласного центру. Адже після нещодавнього страйку, викликаного небажанням влади піднімати ціну на проїзд, мешканці живуть в очікуванні рецидиву.

Питання бо про тарифи на проїзд мало ж бо підніматися на черговому засіданні МВК 27 травня. Не підняли: засідання перенесли на наступний день, а тоді ще раз – але вже на невизначене потім. А ж нині – раптом – прозвучав вердикт: 2 грн.75 коп. Але з липня.

Завислий стан проблеми зденервував перевізників. «Паливно-мастильні матеріали подорожчали в декілька разів», – дещо з пересадою аргументує голова громадської організації «Асоціація міських пасажирських перевізників» Василь Вамбуда – ці речі хоч і подорожчали, але на десь на 48%; з іншого ж боку, їх вага в тарифах і так була ⅔ до подорожчання, а тепер тягне на ¾. «Міська рада погрожувала, що забере у нас ліцензії на перевезення. Коли пальне коштує 15 гривень за літру, то ніхто не погодиться працювати собі у збиток, здійснювати перевезення за попередніми розцінками і ще при цьому майже безлімітно возити пільговиків».

Структура витрат на пасажирські перевезення при вартості палива 10,3 грн./л

Власники мікроавтобусів знову ж таки нарікають на погану якість дорожнього полотна в місті, а запчастини теж дорожчають синхронно з доларом.

«Зі свого боку ми пішли на компроміс, - коментує Василь Бамбуза. – Запропонували тариф на проїзд в розмірі трьох гривень, навіть прийняли умови, за яких мали возити всіх пільговиків протягом трьох годин безплатно – з 11 до 14 години. А з боку влади отримали те, що наше питання навіть не розглянули на міськвиконкомі, як обіцяли до того».

А от міська рада звинувачує перевізників в недотриманні процедури страйку.

«Це не страйк, а саботаж з їхнього боку, – розповідає директор Департаменту комунального господарства, транспорту і зв’язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Михайло Смушак. – І в п’ятницю, і в суботу наші експерти виїжджали й фіксували порушення з боку перевізників, які самовільно не виконують умов договору».

Чиновник зазначає, що об’єктивним для Івано-Франківська є тариф, який не перевищує 2,5 гривні. Прийняли з запасом – 2,75.

Пасажири ж до підняття ціни з двох навіть до трьох гривень ставляться на диво смирно. Люди, виглядає, готові платити зазначену суму, та натомість вимагають якості – це і гігієна салонів мікроавтобусів, і музика (або те, що називають музикою) на вуха не тисне, і шофери не палять за кермом, і квитки видають.  

Про квитки: без обліку ніхто точно не вирахує, скільки пасажирів користуються тим чи іншим автобусом, а, відповідно, і рентабельну ціну квитка.  

За даними перевізників, при ціні палива 10,3 грн середня ціна на проїзд по 35 маршрутах, в яку входить рентабельність 15%, виходила 2,92 гривні. За новим розрахунком вони, каже заступник голови громадської організації «Асоціація міських пасажирських перевізників», Ольга Костів, звернулася до аудиторської компанії. Там їй вирахували ціну проїзду – 3,12 гривні.

Перевезення в Івано-Франківську сконцентровані, в основному, лише на маршрутних мікроавтобусах. Крім окресленого громадського транспорту в місті лише тролейбуси. Та вони охоплюють далеко не цілу територію міста. Тож жителі декотрих густонаселених мікрорайонів і вулиць залишилися без можливості хоч якось добратися до місця роботи чи навчання.

Альтернативою для розвитку громадського транспорту, який буде розрахований для малозабезпечених категорій населення, стане впровадження в місті – вслід за Львовом великогабаритних автобусів та додаткових тролейбусів.

«Нині розроблений масштабний проект для закупівлі 30 автобусів та 40 тролейбусів, – стверджує Михайло Смушак. – Гроші на згадану ініціативу плануємо отримати в ЄБРР під низькі відсотки. Якщо нам вдасться оновити транспортний парк і прокласти тролейбусну лінію на вулиці Мазепи та Довженка, то від послуг перевізників можна буде якщо не повністю, то в значній мірі відмовитися».

Перші кроки впровадження такого транспорту вже втілюють у життя, адже днями в місто приїхали два начебто нові транспортні засоби. Хоча про їхній технічний стан судити доволі важко. «Влада хвалиться новими автобусами, але вихвалятися немає чим, – висловлює власне бачення громадський діяч Роман Островський. – Через рік вони почнуть «сипатися», на швах там вже іржа і на ремонт знову ж таки витрачатимуться бюджетні кошти. Міськрада має прийняти вольове рішення і змінити весь транспорт на муніципальний, - зазначає громадський діяч. А щодо тих тарифів, які вони пропонують? Давайте підрахуємо. Є держпідприємство «Електроавтотранс», вартість квитка коштує 1,25 гривні, це при тому, що пасажир отримує квиток, а водії заробітню плату. А приватні перевізники беруть 2 гривні і на ціле місто кричать, що їм мало. Тоді нехай ті приватники видають квиточки і контролюють своїх водіїв, можливо у них залишається частина прибутків. Якщо зараз закупити муніципальний транспорт і встановити ціну проїзду 2 гривні, тоді й можна буде вирішити проблему з транспортом».

Проблема за малим – знайти в бюджеті гроші на цей транспорт...


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 07.06.2014 09:18




загрузка...