Вбили, бо були українцями: Прикарпатці вшанували загиблих під час різні у Сагрині

У неділю, 8 липня чисельна делегація з Прикарпаття та інших західних областей відвідала польське село Сагринь. З Івано-Франківщини приїхали представники з усіх районів.

Саме тут,  у 1944 від рук так званих польських хлопських батальйонів та підрозділів Армії Крайової загинуло близько тисячі місцевих мешканців за те, що були українцями. Більшість з них - це люди старшого віку,  жінки та діти. Значна частина загиблих перед смертю зазнала жорстоких катувань. Велику кількість жертв у Сагрині історики пояснюють тим, що у селі кожен день перед заходом сонця збиралося багато людей із сусідніх сіл, щоб заночувати під захистом української поліції та місцевої самооборони. На світанку вони поверталися до своїх домівок. Але та ніч стала для них фатальною. Тих, хто пережив різню пізніше виселили у СРСР, інформує кореспондентка Бліц-Інфо.

Тож напередодні делегація з Івано-Франківщини на чолі з головою ОДА Олегом Гончаруком прибули до старого сільського цвинтаря, аби вшанувати пам'ять загиблих та офіційно відкрити Меморіал пам'яті.

«Берегти пам’ять про ті трагічні події – наш людський обов’язок і відповідальність перед нащадками убитих у ті страшні часи розбрату та ненависті. Але сторінки минулого не повинні розділяти український і польський народи. Адже ми бачимо майбутнє разом із Польщею та іншими країнами у європейському співтоваристві». - зазначив голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук

Приїхали сюди й родичі вбитих українців та очевидці тих подій. Марія Хоменко зараз з родиною живе у Луцьку. А 75 років тому її багаточильна родина жила тут, на Холмщині - у Ласкові, Модрині, Смолигові, Сагрині. Від деяких сіл вже й не лишилось й сліду. Холмчанка каже що поляків тут жило мало - всього кілька родин, та й ті окремо, на хуторах. Решту всі були українцями. Але після тієї страшної ночі мало хто залишився в живих. 

"Тут загинув мій дідусь, застрелили пострілом в голову. Маминого брата вбили Ласкові, там десь за годину вбили 300 українців із 420  мешканців. Татову сестру в Модрині - спочатку застрелили, а потім ще й штик в спину встромили. Мене, мою маму і 12-річну двоюрідну сестру один із катів пожалів - лишися живими. Ми ховали в полі разом з дідусем, але нас все одно знайшли. Мені тоді було лише чотири, але буду пам'ятати ту ніч до смерті. Дідусь встав і вийшов полякам назустріч, думав нас цим врятувати. Його застрелили на моїх очах. Мама наступного дня самотужки його поховала. Поки знайшла його тіло, то надивились на ціле життя - бачила вбитих немовлят, жінок, старих. На одному подвір'ї було 18 трупів. Вбили навіть тих, хто ховався в церкві, а саму спалили. Потім там збудували костел" - ледве стримуючи сльози, розповідає пані Марія, 

Через багато років приблизно на місці поховання дідуся в Сагрині рідня поставила хрест з табличкою про те, що той загинув у 1944 році.

"Ми приїхали сюди вперше у 80-тому. Замість цвинтаря побачили чагарники. На нашому обійсті вже побудувались поляки. Лиш залишилась наша криниця і яблунька, яку тато садив. Та полька казала, що вони ще до 53-го чекали, що ми повернемось. Ми подивились на це все з родиною, і зрозуміли, що як самі не почнемо, то завтра й згадки не буде, що тут люди жили, що то наші рідні тут лежать. Так поставивили дідусеві хрест у Сагрині, а ще два в Модрині та Ласкові. Потім якось з українським товариством, з рідними тут закатованих почали самі ставити пам'ятники? підняли питання перед Волинською ОДА, щоб звести такий меморіал, аби ніхто не забув про той страшний день Також наш волинський викладач, краєзнавець Сергій Годлевський разом з студентами щоліта їздять сюди і відновлюють, приводять до ладу старі цвинтарі - ставлять огорожу, вирізають чагарники", - розповідає Хоменко.

Слід зазначити, офіційне відкриття Меморіалу пам'яті українців відбулось за участі президента України Петра Порошенка. Глава держави держави відзначив, що важливо пам'ятати про невинних жертв і робити все можливе, щоб такого ніколи не повторилось.

"Сьогодні ми тут для того, щоб нашою спільною молитвою вшанувати пам'ять сотень дітей, жінок, чоловіків, людей старшого віку, які загинули тільки за те, що вони називали себе українцями, за те, що вони ходили до іншої церкви. Ми рішуче засуджуємо брутальність і насилля як сьогодення, так і минулого. Та закликаємо нинішнє і прийдешнє покоління і українців, і поляків не допустити подібної трагедії. Переконаний, що і в польському, і в українському суспільстві є достатньо мудрості аби зрозуміти, що будь-яке протистояння між нами точно послаблює нас саме тоді, коли перед обома нашими країнами постала спільна загроза зі Сходу, коли гібридна війна розгорнута проти України поширюється Кремлем і на всю Європу», - наголосив президент.

Присутні вшанували пам'ять вбитих хвилиною мовчання та поклали квіти до Меморіалу та могил. Варто відзначити, що на Меморіалі вибили імена тільки тих українців, особи яких вдалось індентифікувати - це понад шістсот. Натомість історики називають цифру загиблих від 850 до 1200 осіб. До того ж, тоді не всіх українців поховали на цвинтарях. Ті хто вижив ховали рідних там, де прийшлося -  в полі чи садку. Тож наразі їхні могили невідомі.