АПОСТОЛЬСТВО ВИЖИВАННЯ

Авторська колонка Євгена Жураковського.

Важливо говорити і визнати геноцидний характер цієї війни. Війна сама по собі не є геноцидом, тільки способи її ведення. Війна ー гра ідіотів. Проте навіть для її ведення придумали правила.

В російсько-українській війні росія використовує способи ведення війни, порушуючи всі загальноможливі правила.

Дивно, загалом, виходить: правила в грі придумані задля дотримання і збереження гуманності, натомість правила війни не можуть відповідати гуманним цілям незалежно від того дотримуються їх чи ні. І мова зараз не про того, хто захищається, а про того, хто, власне, нападає, себто ー веде війну. Бо той, хто захищається, завжди має виправдання. Навіть не виправдання, а свою істину.

Відомим для загалу є гасло італійця, прихильника садизму з боку влади задля дотримання моральності, Нікколо Макіавеллі: "Мета виправдовує засоби". Себто, в інтерпретації Макіавеллі будь-які засоби можуть існувати, якщо є певна мета. Проте Макіавеллі розглядав будь-яку мету такою, що, якщо вона існує, ー то обов'язково з благородним характером. Відбитки ідей Макіавеллі знайшли свій вияв у сучасному міжнародному праві, в якому існує ідеологема про те, що певне нелегальне діяння може бути допущене, якщо те вчинюване з благородною метою.

З огляду подій російсько-української війни дедалі частіше здається, що будь-яка поставлена мета російської армії (точніше ー її керівництва) розглядається як правильна, благородна і заанґажовується під таку, яка ледь не несе можливість спасіння цілого світу від зла. Мінусом лише їхньої постсовєтської армійської недомілітарно-ідеологічної пропаганди є нецілковите обґрунтування зла. Що/хто є злом? Будь-які закиди є максимально недовершеними, проте такими, які доносяться і складають окрему релігію для російського народу. Тому визнання псевдоідеології і лжепрофетизму влади складає для нього труднощі. Адже насаджування певної віри чи вживання наркотичних речовин навіть малими дозами з часом призводить до визнання цієї віри чи визнання корисності у вживанні наркотиків. Так працює і в дихотомії "влада ー народ" в росії.

Ведення сучасної війни вимагає сучасних правил і засобів, що розуміє російська армія. Проте сучасність у війні трактується для неї як нищення сучасного, нищення того, що є методом/засобом ведення сучасної війни в українській армії. Себто розуміючи неможливість власної екзистенції у цій війні, росія забирає право на таку екзистенцію в України, використовуючи будь-які засоби, що для неї можливі. Вдало використовуючи такий метод, вона видруковує собі квиток на подальше існування у цій війні.

Російська тактика має певний імпліцитний характер: більшість не оцінює можливостей її варварства. Через це стають жертвами. Раптовість обстрілу об'єктів енергосистеми України викликала в багатьох зрозуміле занепокоєння, проте не впевнила в думці про подальшу відсутність електроенергії. Перші етапи її вимкнення не вбили надію на подальше швидке виправлення ситуації, що й сталося завдяки економії з власного розсуду. Проте обстріли енергооб'єктів у середині листопада зруйнували її вщент. Вимкнення електроенергії стає цілодобовим. Мабуть, лік скоро йтиме не в періоди її вимкнення, а в періоди ввімкнення

Геноцидний характер цієї війни полягає у нищенні засобів для існування: посівних площ, енергосистеми, осередків газовидобування тощо. Зима стане лінією між життям і смертю, коли виживатимуть найсильніші. Мужністю було вже залишитися тут. Смерть лише виходить на полювання. Це війна на виморення. Втрат буде безліч. Важливо розуміти, чи буду цією жертвою я (ти). Важливо поставити собі запитання: "А якщо одного дня жертвою стану я?". Життя ж не складає нікому сприятливих сценаріїв. І опісля запитання самому собі стаєш менш чутливим до самого себе. Головне ー не втратити себе. Проте це лише один зі сценаріїв. Найгірший.

Важливо розуміти ідеологему власного протистояння задля життя. Бо тільки в протистоянні життя існує. Колись почув фразу: "Якщо навіть Бог не конче з нами, то ми з Ним". Переповідаю.

Про автора: Євген Жураковський - поет, прозаїк, есеїст. Переможець численних літературних конкурсів, серед яких Літературно-публіцистичний конкурс ім. В. Стефаника, конкурс есеїстики "Мій Франко" та ін. Автор та організатор благодійних літературних вечорів на підтримку ЗСУ містами України. Учасник міжнародних конференцій, присвячених дослідженню україністики та української історії. Культуролог. Автор кількох наукових робіт з українознавства. Дослідник проблем сучасної теорії держави і права, зокрема - один з авторів, що висловили ідею Метадержави. Зараз також навчається в Івано-Франківському юридичному навчально-науковому інституті НУ "ОЮА".

В літературній творчості характеризується постмодернізмом, притаманним галицькій поезії. Часто висловлюється щодо суспільно-політичних подій в Україні. 

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!