Франківка Євгенія Бардяк про сортування сміття: Я це роблю свідомо


Проблема утилізації відходів знайома всьому світу і кожна держава вирішує це питання по-різному. На жаль, в Україні системних підходів до поводження зі сміттям немає, хоча відповідний закон прийнятий. Тож сортувати чи ні, залежить тільки від екосвідомості кожної людини.

Як зменшити кількість власних відходів, перетворити їх на корисні ресурси, відправити на переробку, в розмові з кореспонденткою Бліц-Інфо розповіла франківська активістка, голова "Молодої Просвіти" Євгенія Бардяк. Жінка вже більше 10 років вдома сортує сміття і здає на переробку.

-          Звідки взялося таке рішення – сортувати сміття, що вас до цього підштовхнуло?

-         Це рішення не прийшло спонтанно чи випадково, а в процесі становлення мене, як особистості. Я завжди старалася бути відповідальною громадянкою: в школі волонтерила, прибирала сміття в горах. Це вплинуло на моє ставлення до природи. Окрім того, ми в "Молодій Просвіті» ще у 2012 році започаткували проєкт, який мав на меті зменшити використання у побуті одноразових поліетиленових пакетів. Це було не сортування, тільки заклик до людей відмовлятися від зайвих запакувань.

Коли я вийшла заміж і почала ходити на ринок за продуктами, то побачила, який великий об’єм одноразових пакетів з’явився в моєму побуті. Тоді я вирішила більш відповідально ставитися до відходів і стала на шлях «Zero Waste» (нульові відходи). Пригадую ми тоді якраз купили рулон сміттєвих пакетів, але вирішили “тимчасово” використовувати на сміття одноразові пакетики, щоб збутися їх з хати... Пройшло вже 10 років, а той рулон досі є. Ви уявляєте скільки в нашому житті є цих пакетиків, що я досі не використала рулон з тими пакетами для сміття?  Треба не забувати: якщо ми виносимо сміття з квартири, воно нікуди не зникає. Я хочу, аби після мене на планеті залишалося мінімум непотребу.

Окрім того, я завжди ношу зі собою  з собою пакет чи торбинку, щоб не купувати зайвих. А на ринок беру ще й одноразові пакетики, які є в домі.. Вони достатньо чисті та придатні, щоб використовувати їх повторно. Тож з базару тепер я не приношу жодного зайвого пакетика. Може, для когось виглядає дивно, але насправді це нормально. Наприклад, раніше було соромно забирати з собою їжу з кафе, яку ти не доїв. Зараз це абсолютно звично попросити запакувати її з собою. Так само буде і з пакетиками і їх повторне використання не буде чимось надзвичайним чи постидним. Уявіть, якби кожна сім’я повторно використовувала поліетиленові пакети, настільки ми б зменшили їх кількість у природі.

Також, нам всім варто відмовлятися від зайвих запакувань. Наприклад, в супермаркеті не обов’язково ставити банани у пакетик, їх можна зважити і наклеїти етикетку на шкірку. Те ж саме з ліками в аптеці. Для чого їх ставити у пакетик, якщо вони вже запаковані? Спочатку це може бути некомфортно, адже потрібно постійно пам’ятати, що брати, від чого відмовлятися, але з часом це стає звичкою, як чистити зуби.

-          З чого радите почати сортування?

-         Перш, ніж братися за сортування, варто стати раціональним і відповідальним споживачем. Не купувати зайвого одягу, взуття, різних дрібничок. Нам не потрібно настільки багато речей, якими просто завалюємо свій простір. Після коронавірусу економічна ситуація складна, тож настав час раціонального споживання. Не захаращуйте світ довкола зайвим непотребом, що не несе функціонального навантаження. Я досить публічна людина, але маю всього декілька суконь і періодично мене бачать в одному і тому ж одязі, проте я не почуваюся дискомфортно через це. 

Також кожному потрібно усвідомити, що використані речі необхідно правильно утилізовувати. Це означає найперше сортування, а потім – або переробка, або повторне використання.

-          Розкажіть, як ви сортуєте сміття, куди здаєте на переробку, з якими проблемами стикаєтеся в процесі?

Здавати сміття на переробку – це додаткова затрата часу для мене, але я це роблю свідомо. Адже, якщо ми хочемо робити свою країну кращою, потрібно дотримуватися правил і починати з себе. Ми маємо вдома різні картонні ящики та пакети, куди складаємо відсортоване сміття. Це не захаращує квартиру, як може здатися на перший погляд, але потрібно правильно організувати свій простір і загалом процес.

Я сортую ПЕТ-пляшки, склотару і поліетиленові пакети, батарейки та інше. Зізнаюся, ніколи не кидаю пляшки у відкриті ящики, які стоять біля смітників, адже вони захаращені іншим непотребом. Люди дуже часто не розуміють, як правильно сортувати сміття і їх треба вчити. Наприклад, мало хто знає, що тару потрібно мити, перед тим як здавати на переробку. Адже якщо у контейнері є брудні пляшки або інше сміття, ніхто не буде їх перебирати, а все відправляють на загальне звалище. В нашому місті є пункти прийому такої тари. 

Всю склотару (різні пляшки, баночки з-під ліків, склянки) я здаю на склобій у спеціальних пунктах прийому. Також збираю макулатуру. В нас вдома стоїть окремий контейнер для чистого побутового паперу: етикетки від одягу, коробочки від ліків, паперові упаковки, непотрібні документи та інше (окрім касових чеків чи паперу, покритого плівкою, бо вони не переробляються). За минулий рік наша сім’я з двох дорослих і дитини зібрала 21 кг макулатури.

Окрім того, відколи з’явився смартмобіль я почала також сортувати тетрапак: пачки від соків, магазинного молока та ін.. Ці пачки розрізаю, мию, сушу, складаю і здаю на переробку. Також здаю туди одноразові стакани та кришечки від кави, чисту фольгу, банки від кока-коли, пива. Усе має бути чистим.

Що ж стосується одноразових поліетиленових пакетиків, то тут теж цікава історія. Раніше їх приймали у Франківську разом з поліетиленом на переробку, але зараз перестали. Я їх збирала протягом двох років. Ті, що не пішли на сміття, помила, посушила, склала і шукала, де можна здати. І нарешті прийшов їх час. Знайшла в Києві ініціативу «Україна без сміття», які ці пакетики беруть на переробку. Тож я відвезла їх у столицю

Ще один важливий елемент, який потрібно здавати на переробку – це одяг. Морально застарілий для мене одяг (він у гарному стані якісний, але вже мені набрид чи замалий) я пропоную знайомим, віддаю на секонд-хенд. Домовилась з магазином, куди безкоштовно усе віддаю. Бо якщо людина, готова заплатити 5 гривень за одяг, вона справді його потребує і, швидше за все, буде користуватися. Тут головне приймати рішення і легко зі всім прощатися, не шкодувати. Такі речі, які вже нікому не потрібні, або зношені, наприклад, стару білизну, шкарпетки, капронові колготи, знищений одяг, я не викидаю на смітник, а збираю в пакет і здаю в ініціативі “Україна без сміття” у Києві на високотемпературне спалювання. Хочу зауважити, що за цю послугу я сама плачу гроші, але вважаю, що це нормально. Сподіваюся, що така послуга рано чи пізно з’явиться і на рівні області. 

Якщо у мене є якісь непотрібні дрібнички, то я їх роздаю, наприклад, продавчиням на базарі.Я твердо переконана, що не потрібно накуповувати і дарувати зайве. Коли підходить день народження сина, в мене починається паніка, адже розумію, що знову з’явиться багато іграшок, та інших дрібничок, які з часом потрібно буде думати де подіти. Мені подобається закордонна практика, коли люди пишуть список подарунків, які їм потрібні і гості обирають, що подарувати.

Окрема тема батарейки. Їх не можна викидати у смітник. Здаю тільки в один пункт, що розташований у мережевому гіпермаркеті. Знаю, що вони співпрацюють з ініціативою «Батарейки, здавайтесь!» і точно везуть усе на переробку. Щодо інших локацій прийому, я не маю інформації, що процес завершується реальною переробкою. Ніколи не здаю сміття туди, де не впевнена, що його точно перероблять. Бо інакше усі мої зусилля по сортуванню будуть даремними

-          Як сприймають ваш стиль життя рідні, друзі?

-         Дехто засуджує і вважає це марнуванням часу, захаращенням простору. Кажуть, що одна людина, нічого не змінить, бо потрібно рішення керівників країни. Більшості простіше жити звичним споживацьким способом, не прагнути змін, не докладати для цього особистих зусиль, тому вони і критикують. Мовляв, папір на сміттєзвалищі і так перегниє. Раніше я намагалась переконати, що переробка паперу це добре, адже вона зменшує вирубку лісів, утворення небезпечних речовин на сміттєзвалищах і загалом об’єм відходів. Потім зрозуміла, що не треба гаяти час на переконування тих, хто поки не готовий змінювати свою модель поведінки. Я роблю те, до чого прийшла протягом багатьох років, ділюся досвідом, підказую.

Рідні, друзі мене підтримують, долучаються. Бачу, що з кожним роком екосвідомих людей все більше. І тенденція до поширення екоактивізму очевидна. Рано чи пізно усі будемо сортувати. Або потонемо у власному смітті!..

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!