«Like» замість оцінок

Початкова школа очікує реформувань. Міністерство освіти і науки підготувало проект «Концепції початкової освіти», який диктує скасування оцінок у 1—4-х класах, скорочення уроків до 40 хвилин і обмеження кількості учнів у класі до 25. Наразі відомство ще приймає пропозиції щодо цього реформування.

Далі документ піде на розгляд Верховної Ради України. Якщо нардепи схвалять його, то життя за новими правилами в школах розпочнеться з 2018 року, пише Галичина

Для більшості школярів та навіть їхніх батьків навчання в школі зводиться насамперед до отримання високих оцінок, а не знань. А мало б бути навпаки. Тому, мабуть, Міністерство освіти і науки планує скасувати оцінки в початковій школі, щоб дітлахи змалку звикали працювати заради нових знань, а не омріяних 10, 11, 12 балів. Наразі профільне міністерство виклало цю ідею реформування на громадське обговорення, а ми тим часом спробуємо з’ясувати, які наслідки матиме це невинне, на перший погляд, реформування. А також за яким принципом оцінюють знання школярів у світі. 

«12» замість «5»

2000 року в українській освіті стався справжній переворот: замість звичної 5-бальної системи оцінювання ввели 12-бальну, яка в принципі прижилася, не без сумнівів у її доцільності. Початок впровадження цієї системи в життя я відчула на собі, бо тоді навчалася в 9-му класі. Все минуло доволі гладко. Пригадую, як наші вчителі пояснювали нам принцип цієї системи: 12, 11, 10 — це відповідно «5+», «5», «5-»; «9», «8», «7» — це «4+», «4», «4-» і так далі. Учні добре засвоїли цей урок, тож плутанини не було. Єдине, що всі відмінники мого класу, яких було чимало, автоматично прагнули «дванадцяток», а їх ставили лише за особливі заслуги. Тому побачити омріяні «12» в своєму щоденнику було радше з розряду фантастики, хоча траплялися й винятки.    
Вчителька початкових класів івано-Франківської школи-садка ім. Софії Русової Любов Трощинська позитивно ставиться до 12-бальної системи оцінювання. Педагог зізнається, що їй часто доводиться пояснювати батькам учнів походження балів та критерії оцінювання. «Вони чітко виписані і з ними можна за бажання ознайомитися, як кажуть мої учні: «Дядечко «Googlе» знає все». Та й стара 5-бальна система оцінювання була не зовсім 5-бальною, бо були «4-», «4+», «5-», «5+»... Тож 12-бальна система оцінює учнів більш ширше, якісніше», — переконана моя співрозмовниця.

Від одного до ста

Системи оцінювання — це свого роду візитівки освітньої галузі тієї чи іншої країни. Цікаво, що 12-бальна система оцінювання є унікальною, адже існує лише в Україні. 
В той час, як українські освітні фахівці віддали перевагу 12-бальній системі оцінювання, данці прийняли протилежне рішення. 2007 року в цій країні стару 13-бальну систему оцінювання змінили на 7-бальну. А в Молдові та Грузії оцінюють знання учнів за 10-бальною шкалою.

На перший погляд, німецька система оцінювання є нічим не примітною, адже тут навчальні досягнення учнів вчителі оцінюють від 1-го до 6-ти балів. Втім, це лише на перший погляд. Адже для німецьких школяриків найбільше щастя — отримати 1, адже тут це найвища оцінка, а 6 — відповідно найнижча. Отака от дивина.

В Японії — 100-бальна система, причому бал виставляють всьому класові, а не окремо учневі. Також максимальні 100 балів прагнуть отримати й учні ізраїльських шкіл. Широкий діапазон оцінок можуть заробити французькі та італійські школярики, адже в італії їхні знання оцінюють за 30-бальною шкалою, а у Франції — за 20-бальною.   

А в Америці оцінки виставляють не цифрами, а літерами — «А», «В», «С», «D», «F». Найвищий бал позначає «A», найнижчий «F». Така система оцінювання народилася 1897 року та існує донині, дуже часто літери підсилюють знаком «+» чи «-». 

Без оцінок

Повертаючись до української системи оцінювання, зауважу, що ставити оцінки школярам починають із другого семестру 2-го класу, мовляв, щоб не травмувати і так надзвичайно тендітну психіку наймолодших школяриків. Освітні фахівці рекомендують практикам: оцінювання має бути вербальним, доступним і зрозумілим для дітей з використанням стимулів та заохочень. Тож впродовж першого класу і першого семестру 2-го класу навчальні досягнення першачків оцінюють словами та різноманітними символами, геометричними фігурами, картинками. Малюють «сонечка», «квіточки», «смайлики»ѕ Кажуть підбадьорливе: «Молодець!», «Вже краще», «Блискуче!», «Я б не зуміла зробити краще», «Розумник(-ця)», «Будь ласка, подружись з написанням цих букв», «Спробуй не поспішати» тощо. 

Міністерство освіти і науки має на меті загалом звільнити від оцінок учнів початкової школи. До речі, таку модель оцінювання успішно практикують у Норвегії. Тут у початковій школі офіційно не ставлять оцінок. Звісно, це не означає, що норвезькі педагоги не діагностують знання своїх учнів, вони пишуть власні коментарі, аналізи тестів наприкінці кожної чверті. 

В Україні ж науковці пропонують вчителям робити усні оцінювання: «молодець», «добре», «чудово», «мені сумно». «З метою підвищення мотивації навчання учнів можна використовувати умовні символи, фішки тощо. Проте вони не повинні замінювати власне оцінку», — йдеться в проекті «Концепція початкової освіти». Перші записи про успішність у щоденниках і шкільному журналі за проектом з’являться лише в 4-му класі і будуть виражатися словами-символами: «відмінно» (В), «добре» (Д), «задовільно» (З), «потребує покращення» (П). Чимось ця система оцінювання нагадує стару 5-бальну.

Також міністерське нововведення певною мірою нагадує принцип спілкування в соціальних мережах. Скажімо, нові «оцінки» дуже схожі на «лайки», які нині так активно використовують користувачі «Фейсбуку». З англійської «like» означає «подобається», «схвалюю».

За і проти

Загалом чимало освітніх фахівців, педагогів та батьків школярів зустріли цю ініціативу міністерства доволі позитивно, адже вважають, що найголовнішим критерієм навчання в школі є знання, а не оцінка. Тим паче, що не завжди справедливе оцінювання знань наймолодших учнів може відбити охоту до навчання. Хоча є й багато таких, котрі категорично не підтримують її.

Заслужений працівник освіти ігор Лікарчук переконаний, що в молодших класах можна й обійтися без оцінок, котрі, за його словами, є відголоском тоталітарної педагогіки.

А от учитель 1—4-х класів Любов Трощинська відстоює збереження оцінок у початковій школі, адже вважає, що бали демонструють зростання знань учнів. «Початкова школа старається оцінювати дітей на позитиві: завжди сумнівний бал схиляється на користь учня, — коментує вона. — Оцінку учня з певного предмета можна представити як показник того, чи добре дитина засвоїла цей матеріал; чи може застосувати вивчене на практиці, адже теорію можна знати і на «12»; чи вміє презентувати свої знання перед однолітками. Оцінка — це ще сигнал для батьків: є проблема чи немає. Я проти скасування оцінювання в початковій школі. Дитина хоче, щоб її старання хтось оцінив. Ми заберемо стимул. Оцінка у більшості випадків є стимулом. Навіть після проблемної з точки зору дитини оцінки вона старається сама собі довести: «Я можу!» і радіє своїм досягненням разом із вчителем. Однак не всі учні можуть зрозуміти виставлений педагогом бал, тому в початковій школі обов’язковою є мотивація вчителем оцінки. Якщо мотивації оцінки не буде, може піти зворотний процес: у дитини зникне бажання вчитися, мовляв, «все одно високий бал не поставлять...».

Любов Трощинська наголошує, що несправедлива оцінка може надовго травмувати вразливу дитячу душу. Тому основне правило вчителів-початківців — «не зашкодь». «Коли вчитель не тільки поставить позитивну оцінку, а ще й підтримає учня, похвалить його перед однокласниками чи батьками, у дитини наче крила виростають, їй хочеться глибше вивчати предмет, з’являються запитання до вчителя, бажання досліджувати, вчитися краще... Оцінка є засобом для досягнення прогресу в навчанні», — зазначає педагог.

З точки зору психології

Методист Івано-Франківського обласного центру практичної психології і соціальної роботи інституту післядипломної педагогічної освіти Оксана Хомин каже, що оцінки насамперед формують самооцінку молодшого школяра. За її словами, кожен першокласник, йдучи до школи, уявляє себе відмінником, найкращим учнем у класі. Діти у віці 6-7 років не спроможні адекватно оцінювати себе, для них є нормою завищена самооцінка. Джерелом знань про власний рівень, статус для дитини часто є зовнішня оцінка дорослого.

«Зіткнувшись із жорстокою реальністю, дитина починає сприймати себе як погану, ліниву, безвідповідальну — це особистісні риси, які далеко не завжди визначають реальну ситуацію, що може бути пов’язано, наприклад, з особливостями перебігу пізнавальних процесів, — роз’яснює психолог. — Батьки, а іноді й педагоги, не звертають на це уваги. У результаті дитина переживає певну психологічну травму, її самооцінка різко знижується, учитель сприймається як ворог, оскільки школяреві важко зрозуміти об’єктивність низької оцінки. Хороші оцінки, навпаки, можуть сприяти завищенню самооцінки учня. Для молодших школярів навчання є провідною діяльністю, тому оцінки для них — це ще й певний статус у класі. Діти часто не сприймають оцінку як визначення рівня своїх знань, а як особистісний показник: «я найкращий», «найрозумніший» тощо».

Психологи наголошують, що оцінювання знань дітей у школі так чи інакше пов’язане з певними правилами, нормами, стандартами, тому творчі й неординарні школярі, які у ці стандарти і норми не вписуються, втрачають шанси на розвиток своїх здібностей. Також не варто забувати про суб’єктивність оцінювання, адже вчитель — це жива людина, яка має свої певні переконання, емоції та погляди, здатні навіть підсвідомо впливати на сприйняття картини світу. «Упередженість  в оцінюванні теж часто призводить до конфліктів між учнями, вчителями й батьками, — коментує Оксана Хомин. — Шкільна оцінка у теперішній її формі для деяких педагогів може стати знаряддям насилля над дітьми, тому важливо, реформуючи освіту, реформувати і систему оцінювання. Нині педагоги рахують, скільки дитина зробила помилок, щоб поставити їй відповідний бал, а було б краще, якби вони бачили в її роботі, навпаки, досягнення, плюси і їх оцінювали».

Змінити підхід

Все ж Оксана Хомин зауважує, що попри всі численні мінуси шкільні оцінки можуть бути великим стимулом і мотивацією до навчання. Таким стимулом може бути навіть низька оцінка, якщо вона справедлива і дитина це зрозуміє. А от отримуючи високі бали, дитина почувається здібною, прагне нових досягнень, знань та розвитку. «Однак сучасна психологічна наука схильна вважати травмувальний ефект шкільної оцінки, особливо у початковій школі, коли ще не сформована самооцінка дитини, більш небезпечним, ніж позитивні результати шкільного оцінювання, — резюмує психолог. — Якщо говорити про скасування оцінювання у 1—4-х класах, то, звичайно, це краще, ніж те, що маємо нині, бо далі у дитини вже буде сформована певна самооцінка. Вважаю, що треба змінити підхід до оцінювання загалом, оскільки і в старшій школі оцінка має велике емоційне навантаження».

Насправді тема шкільних оцінок є більш складною, аніж видається на перший погляд. Без сумніву, ініціатива профільного міністерства щодо скасування оцінок у початковій школі знайде серед вчительської та батьківської громадськості як підтримку, так і категоричне несприйняття. Хоча, на думку Любові Трощинської, таке реформування є просто не на часі, а експериментів у початковій школі вистачає.

Замість висновків

З одного боку, дуже добре, що найменших школяриків не тероризуватимуть оцінками, не обмежуватимуть балами їхнє індивідуальне пізнання і сприйняття світу. А з другого, для більшості дітлахів та їхніх батьків (навіть не знати, для кого більше) оцінка є мотивацією для навчання. Якщо учням не виставлятимуть оцінки, то це може спонукати їх взагалі не виконувати домашніх завдань. Хоча можливий і альтернативний розвиток ситуації.

Ймовірно, якщо школа перестане наганяти страх, то учні врешті-решт зможуть її по-справжньому полюбити і щоранку будуть йти туди не з примусу чи «бо так треба», а тому, що справді хотітимуть це робити.