Скільки коштує Європа?
.jpg)
Які домашні завдання належить виконати Україні задля зближення з ЄС Пришвидшене наближення до Європейського Союзу вимагатиме перезавантаження української економіки. І, вочевидь, цей процес стане шоковою терапією для нашої держави. Однак інформування громадськості про необхідність реформ може допомогти послабити удар. Адже таку адаптацію до європейських умов свого часу проходили чимало нині розвинутих країн-членів ЄС.
Шокові реформи
Ситуацію в Україні Європа бачить приблизно так: аби продовжити євроінтеграцію, частина суспільства скинула владу, яка перед тим повністю пограбувала державу, тож цьому суспільству потрібно допомогти. Тож український уряд намагається уникнути колапсу за допомогою міжнародних інституцій. Ідеться про виділення коштів від МВФ чи інших фінансових структур або ж списання частини зовнішнього боргу. А необхідні внутрішні реформи навіть не стільки пов’язані з євроінтеграцією, скільки покликані урятувати Україну від глибокої кризи. Деякі з них викличуть невдоволення серед населення.
Комунальні тарифи. Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко запевняє, що без зміни системи субсидування й тарифоутворення дефолт України неминучий. Тарифи тут у 3-5 разів нижчі, ніж у сусідніх країнах. Це є головною причиною високих енергетичних субсидій. У МВФ вважають, що низькі роздрібні тарифи покривають лише 20-30% витрат і руйнують фінанси НАК «Нафтогаз України».
Підвищення тарифів, однак, має бути поступовим. «Швидше за все, спочатку їх переглянуть лише на 20%. Це є необхідний наразі мінімум», – каже експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
Аби рівень оплати населенням комунальних послуг істотно не знизився, уряд мав би переглянути систему пільг, адже сьогодні чимало субсидій і пільг отримують не ті, хто цього справді потребують, а заможні люди.
Утім, навіть після перегляду цін навряд чи можна розраховувати, що додаткові кошти підуть на реформування ЖКГ. Ці ресурси потрібні, перш за все, для покриття дефіциту державного бюджету.
Пенсійна реформа. Як переконаний політолог Володимир Джигіта, незважаючи на суспільний спротив, пенсійний вік поступово треба підвищувати, що є звичною практикою в Європі. В Україні величезний дефіцит Пенсійного фонду. Демографічна ситуація така, що одна людина, котра працює, мусить забезпечувати двох-трьох пенсіонерів. Це може призвести до того, що розміри пенсій знизяться. Також треба зменшувати спеціальні пенсії, адже сьогодні більшість пенсіонерів мусять задовольнятися пенсіями до 1300 гривень, а дехто отримує 10 000 гривень.
Ризики зони вільної торгівлі. Спільний з ЄС ринок примусить українські підприємства конкурувати, дотримуючись європейських стандартів якості, котрі дозволять продавати продукцію в цілому світі. Однак європейські виробники так само будуть присутні на українському ринку, що завдасть удару по неконкурентоспроможних національних підприємствах. Окрім цього, ЄС визначає оптимальну спеціалізацію виробництва для кожної країни, тобто держава скорочує або взагалі відмовляється від збиткових для неї галузей, які досі штучно підтримувалися в парникових умовах. Натомість країні пропонують різні компенсаторні механізми.
Як зазначає експерт із політичної географії Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Роман Сливка, в Україні постраждає вугільна промисловість. Чимало нерентабельних шахт влада протягом довгого часу дотувала з бюджету, аби не запроваджувати непопулярні реформи. Їх доведеться закрити. Але це не означає, що нові шахти зовсім не будуть будувати. Єврофонди інвестуватимуть і в їхню модернізацію.
Антикорупційна операція
Боротьба з корупцією є основною перепусткою до ЄС. Створення сприятливого інвестиційного клімату дозволить залучити значні іноземні вливання. Однак очищення від корупції бюрократичного апарату й політичної еліти має відбуватися комплексно.
Тендерна реформа. Леонід Літра, старший науковий співробітник Інституту світової політики в Києві, вважає, що перш за все в Україні потрібно реформувати тендерну політику, адже саме там, як правило, зосереджені основні корупційні схеми. Нинішнє завдання мінімум – бодай зменшити відкати. Окрім цього, негайно потрібно запровадити тендери тільки в електронній формі, а також слідкувати, аби критерії для вибору претендентів не писалися під конкретну компанію.
Спеціальний контроль. Створити особливий орган нагляду за корупцією радить депутат Сейму Польщі, колишній мер Варшави Марцін Свєнціцький: «Свого часу, аби подолати масову корупційну пошесть у Польщі, сформували Центральне антикорупційне бюро, яке наділили значними повноваженнями. Для перевірки владних і бізнес-структур використовували різні методи: від прослуховування телефонів до здійснення провокацій. І саме ця реформа зрештою дала результат».
Правоохоронні органи. Передусім потрібна цілковита деполітизація правоохоронної системи. Можна розглянути і сценарій, який грузинський президент Михаїл Саакашвілі реалізував після Трояндової революції у 2003 році. Тоді у державній владі відбулася тотальна кадрова чистка. Нові люди мусили пройти спеціальні тести, на основі яких оцінювали їхню придатність до роботи на тій чи іншій посаді. Істотне підвищення зарплат нейтралізувало хабарництво. Бюджет наповнили за рахунок капіталів економічних злочинців.
Цей сценарій не може бути цілковито реалізований в Україні, адже наша держава значно більша за Грузію. Навряд чи вдасться відразу звільнити кількасот тисяч правоохоронців. Також Україна не є консолідованою у політичному сенсі, що ще більше ускладнює завдання. Проте можна було б спробувати грузинський експеримент в окремих регіонах.
Політекономіка. Однією з основних причин корумпованості українського політикуму є тісний взаємозв’язок економіки й політики. Як наслідок, маємо постійне лобіювання чиїхось інтересів у різних галузях, прийняття безглуздих законів тощо. У Європі цього уникають простою процедурою: особа, що претендує на високу державну посаду, подає декларацію про конфлікт інтересів, де вказує, чи володіє вона або її родичі певним бізнесом. Як показує практика, це майже унеможливлює участь чиновників у будь-яких злочинних схемах.
Гра за Україну
Навіть запровадивши всі вищезазначені реформи, українцям усе одно не варто очікувати швидкого дива. Як вважає канадський економіст і бізнес-тренер Баррі Гебб, Україна зараз неготова до пришвидшеної євроінтеграції. Переважна частина капіталу і доходів у нашій державі перебувають у тіні. А Європа – це не щедрий чарівник, вона ретельно рахує гроші. Кожен євроцент перевіряється, викриття корупційних схем призводить до неприємних наслідків та резонансу.
На запровадження радикальних реформ в Україні, які б стали фундаментом для легкого входження в євроспільноту й отримання більших вигод, потрібен тривалий період. Однак зараз часу обмаль, адже вирішальну роль відіграє політичний чинник. Наразі відбувається боротьба між Росією та ЄС. На кону – Україна. Визначатися з курсом нашій державі потрібно негайно. Якщо хочемо досягнути європейського добробуту, маємо погодитися і на відповідні правила гри.
