«Солодка Даруся»: Життя поза текстом

Солодка Даруся давно вже вийшла за рамки літературного твору Марії Матіос і почала жити своїм життям – в аудіоверсії, театрі та кіно. Її історію впізнають і підхоплюють, їй співчувають і з нею переживають та проживають її зболеність – і на особистому, приватному рівні, і на національному. Її, Дарусю, знають, незалежно від того, чи читали повість. Рідко якому персонажеві вдається зажити своїм позалітературним життям, але якщо вже вдалося, то він переміг.

Гірко-солодка книга

Українська література, і хрестоматійна, і сучасна, бідна на добротні бестселери в класичному розумінні цього слова – з їхньою розтиражованістю та популярністю. «Солодка Даруся» Марії Матіос, незважаючи на некітчове і досить важке наповнення, – чи не найбільш популярний твір останнього десятиріччя (7 видань загальним накладом понад 250 тисяч примірників, переклад десятьма мовами). Його читають, знають, перезичають і передаровують, пише Галицький кореспондент.

Крізь призму гіркої долі Дарусі та її батьків, уражених окупаційним «червоним» лихом, на прикладі глухого гірського села Черемошна, що на Буковині, розкрита історія української родини й української душі. Твір, хоча й написаний на основі подій 50-х років ХХ ст., виходить за межі часових і навіть просторових рамок, порушуючи універсальні аркани буття.

За повість-драму «на три життя» «Солодка Даруся» Марія Матіос удостоєна Національної премії ім. Т. Шевченка (2005) та низки інших високих нагород. Твір для авторки став знаковим, та й не тільки для неї: це помітне в українській культурі явище дало поштовх для виникнення низки інших мистецьких творів, де та ж Даруся постає по-новому. Впізнавана і щораз інша.

Родинну історію десятилітньої дівчинки, яка за цукерку, простягнуту енкаведистом, несвідомо зраджує свою сім’ю, Марія Матіос писала, черпаючи зі свого родинного досвіду, зокрема історичного тла та буковинсько-карпатського антуражу. Адже письменниця народилася в Розтоках Чернівецької області в родині гуцулів, історія якої сягає 1790 р. Сьогодні Матіос є однією з найзнаніших українських письменниць та входить до сотні найбільш впливових жінок України. Пройшовши шлях від бібліотекаря та працівника машинобудівного заводу до народного депутата України VII та VIII скликань, Марія Матіос залишається однією з найплідніших авторів сучасної літератури і невпинно працює над новими творами. Однак «Солодка Даруся» є апогеєм, який не так легко буде перевершити.

Радіо-Даруся

Повість з’явилася друком у 2004 році і з того часу тільки набирала обертів популярності. Історією гіркої і солодкої Дарусі відразу ж прониклися на той час просто актор, а згодом очільник Івано-Франківського обласного муздрамтеатру ім.І.Франка Ростислав Держипільський та радіожурналіст Галина Цвітень. І в 2006-2007 рр. «Даруся» чи не вперше зажила позалітературним життям у радіофільмі, насиченому звуковими спецефектами. Звичний сільський гамір і  звуки природи стали тонко підібраним музичним тлом начитуваного тексту. Цим і відрізняється радіофільм від монорадіовистави перед мікрофоном. Наталя Сумська свого часу зробила художнє начитування тексту «Солодкої Дарусі», а франківські митці поставили акцент на акторському аудіовтіленні твору.

Звукорежисером та «внутрішнім голосом» Дарусі була Галина Цвітень, яка зізнається, що при озвученні окремих фрагментів тексту її душили сльози, тож доводилося робити перерви, виходити зі студії, заспокоюватися і знову приступати до роботи. В результаті вийшло сім півгодинних радіоподач раз на тиждень. Слухачі телефонували з просьбою частішої трансляції «Солодкої Дарусі», адже чекати від тижня до тижня на нові витки долі солодко-гіркої дівчинки було задовго... Відрадно, що й сама авторка схвально відгукнулася на радіофільм іванофранківців. Шкода, що й досі самодостатня версія не з’явилася як окрема аудіокнига.

Упродовж роботи над аудіофільмом перероблювався сценарій, виникали нові задумки. Тож Ростислав Держипільський почав мислити «Дарусю» окремими режисерськими картинками і бачити сценічні вирішення. Так зародилася ідея вистави, яка згодом стане візитівкою Івано-Франківського облмуздрамтеатру

Режисерський джек-пот

Івано-франківська радіо-Даруся породила Дарусю сценічну режисерства Ростислава Держипільського. Проте культова вистава нашого театру – це не єдине сценічне втілення твору Матіос: Чернівецький обласний муздрамтеатр ім.О.Кобилянської поставив «Солодку Дарусю» навесні 2008 року, за кілька місяців до франківської прем’єри.

Вистава в муздрамтеатрі ім.І.Франка була дипломною роботою випускників театрального відділення Інституту культури та мистецтв ПНУ (курс Ростислава Держипільського), і в неї з певними видозмінами перетік із радіофільму сценарій і звукова основа. Згодом до роботи над сценічною «Дарусею» долучилася відома актриса, музичний педагог, Наталя Половинка, лауреат національної премії ім.Т.Шевченка, яку молоді франківські актори називають своїм творчим гуру.

Задовго до прем’єри закриту дипломну версію «Солодкої Дарусі» оцінила Ірма Вітовська і поділилася новиною про сценічну постановку з Марією Матіос, яка сама зателефонувала режисеру... Це був найбільш хвилюючий момент, згадує Ростислав Держипільський, адже сама вистава відходить від канону літературного тексту «Дарусі», багато в ній на сцені переробили, додали нетрадиційності і непобутовості, і це при мінімалізмі декорацій. Для авторки влаштували окремий перегляд. І Матіос оцінила й страшенно вподобала виставу за своїм твором. На прем’єрі плакали всі – глядачі, актори й авторка. Після прем’єри почалася шалена популярність, ажіотаж довкола квитків, точніше, їхньої відсутності...

Вистава стала подією в театральному житті України і, хоча й створена на основі тексту «Солодкої Дарусі», є самодостатнім окремим витвором мистецтва з оригінальним режисерським втіленням та проникливою грою акторів. Авангардність та експериментальність постановки пішли тільки на користь, підсилюючи катарсисне наповнення твору на камерній сцені.

Упродовж семи років життя на франківській сцені «Солодка Даруся» тримається у першій топ-трійці вистав, які приносять найбільший дохід театру. «Це такий хіт-лайнер нашого прокату, - зазначає Ростислав Держипільський. – Для мене як режисера це, з одного боку, джек-пот, з іншого, я розумію, що в цю виставу вкладено багато досвіду, любові до землі української й до театру». Дуже важливо, що на сцені вдалося, попри складну історичну тему, уникнути політичних плакатів і штампів вираження.

За час існування вистави в ній уже змінилося три маленькі Дарусі, адже дівчатка ростуть, а популярність постановки не згасає, інші актори грають Мотронку й Івана Цвичка. Але незмінна сама Даруся – заслужена артистка України Галина Баранкевич, колоритні сусідки-пліткарки Марія та Варвара (Надія Левченко, Олеся Пасічняк) та ін. «Солодка Даруся» франківського театру побила всі рекорди за кількістю постановок – майже 200 разів її грали в різних куточках світу - в Польщі, Канаді, США... Не кажучи вже про Україну, яку об’їздили вздовж і впоперек.

Кіноінтрига

Цьогоріч оголошено десяту річницю літературної «Солодкої Дарусі», і на такий своєрідний ювілей поціновувачам твору зробили подарунок - презентували офіційний тизер (невеликий відеоролик) однойменного фільму за повістю Матіос. За цю відповідальну роботу взявся молодий і амбітний режисер зі Львова Олександр Денисенко, учень Анжея Вайди.

Режисер мешкає на два міста – Львів і Варшаву, і реалізовує арт-проекти в Америці, Британії, Бельгії й Україні. Олександр Денисенко, який зазначає, що режисура – його «пристрасть і сенс життя», є членом Національної спілки польських кінематографістів (PFA). Він саме в Польщі здобув кіноосвіту, а також навики у відомій школі й на кіностудії Вайди.

Два роки тому в одній із київських кав’ярень молодий митець наважився заявити: «Солодку Дарусю» буду знімати саме я». Звершилося. Кіноробота активно триває, до того ж – під патронатом президента України, за підтримки Фонду братів Кличків, знаного голлівудського кінооператора Славоміра Іздзяка та ін. Загалом, бюджет фільму потягне на близько 2 млн. євро.

Заручена творчою підтримкою Анджея Вайди, екранізована «Солодка Даруся» обіцяє бути, як мінімум, цікавою. Всесвітньо відомий польський режисер анонсує в роботі 32-річного Денисенка «відхід від реалізму та перенесення історії у світ кінематографічного магічного реалізму», що дозволить напрочуд «сугестивно представити внутрішню драму головної героїні, вплетену в клімат народних легенд і вірувань...»

Поки що залишається інтригою склад акторів, які гратимуть у фільмі, адже в головних ролях здебільшого поляки: Магдалена Ружанська, Пьотр Гловацький... Сценаристом заявлений Лєшек Леманьський, композитором – Мачей Жєлінський... Звісно, грають і львівські митці, а також є співпраця з івано-франківськими акторами в плані звукового оформлення... Але чи зможуть польські актори наскрізь відчути трагедію української душі (якщо вони залишаться на провідних ролях, як це маємо у тизері)? До участі у безпосередніх зйомках фільму запросять якнайбільше акторів, які працювали над тизером, хоча анонсовано кастинги й нові актори теж матимуть шанс потрапити до фільму.

Ще на початку режисерської кар’єри Денисенко пообіцяв собі, що перший фільм обов’язково створить у Карпатах, і дотримав обіцянки: його повнометражна дебютна робота «Солодка Даруся» знімалася на Івано-Франківщині та на Закарпатті.

Аналізуючи тизер до фільму, режисер Олег Ущенко досить високо оцінює технологічний бік кінороботи, зазначаючи: «Уже той факт, що поза складною реальністю сучасного українського кіновиробництва комусь вдалося вибити фінансування і щось зробити, вже заслуговує принаймні на увагу, а може, навіть і повагу»...

Головною творчою ідеєю майбутнього фільму Денисенко називає універсальність історії гірко-солодкої Дарусі й натякає, що буде витримана лінія не так герметичного авторського кіно, як якісного кіномейнстріму. «Насамперед, я хочу створити цей фільм поза часом. Щоб через 20-30 років люди переглядали його і він викликав сильні емоції. Таким чином, майбутні покоління зможуть зрозуміти світогляд попередніх поколінь, відчути, якою була тогочасна реальність, та уникнути повторення помилок історії», – наголошує Олександр Денисенко.

Заявлена як історична драма українсько-польсько-американського виробництва, «Солодка Даруся» відрізнятиметься від літературного оригіналу, проте своє благословення на кінороботу Марія Матіос дала, наголосивши, що повністю довіряє Олександрові Денисенку і вірить у нього.