У Франківську бесідували про наслідки Голодомору для української нації

Сьогодні Івано-Франківську відбувся круглий круглий стіл присвячений вшануванню жертв Голодомору 32-33 років. Під час круглого столу були зроблені доповіді, що викривали більшовицький режим як злочинний.

За словами організатора круглого столу Віталія Перевізника, приурочений він річниці вшанування жертв Голодомору, влаштованого окупаційним більшовицьким режимом на українських землях у 1932-33 роках.

Як зауважив директор музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослав Коретчук, наслідки Голодомору ми пожинаємо сьогодні, передає кореспондент «Бліц-Інфо».

«В контексті Голодомору ми не повинні брати тільки цей часовий період. А навпаки ми повинні розуміти, що голодомор охоплює всі 3 голоди, які штучно були влаштовані у 1921-1922, у 1932-1933 роках. А також голод 1946-1947 років, який зокрема зачепив Західну Україну. Проте, варто зауважити, що жертв було би набагато більше, якби не ОУН УПА, які не дозволяли вивозити хліб та активно цьому перешкоджали», - зазначив Ярослав Коретчук.

Доцент Прикарпатського університету імені Василя Стефаника Любов Геник у свою чергу нагадала, що кліматичних передумов для голоду в Україні не було.

«Цей голод був штучним. Таким чином радянська влада намагалась зламати українців, зробити з них рабів, оскільки українці індивідуалісти і до колективізму вони не звикли. Це наша ментальна риса. Українці не звикли нічого здобувати, а навпаки «мати на дурничку». А це психологія раба. Проте, з іншої сторони українці ніколи не терпітимуть  безпорядків. А це вже друга причина чому хотіли їх знищити, - за їхній бунтарських дух. Та все ж не завжди наша «хата з краю» є справді з краю. А коли є спротив – то відповідно і втрати менші. Тому, зараз ми покладаємо великі надії на підростаюче покоління, яке виросло так би мовити «не боячись», яке ментально собі не уявляє як це боятися голоду», - зауважила Любов Геник.

Громадська активіста та психолог Наталія Чаплинська, вирішила наочно продемонструвати важливість для українців хліба, тому поставила на стіл  буханець хліба, а на противагу йому золоті прикраси.

За словами Чаплинської, для людей, які пережили голод, а також для наступних 3-4-оьх поколінь навіть зараз відсутність хліба в домі навіює панічний страх.

«Це генетичний страх голоду, який передається з покоління в покоління. Він у нас ще присутній. Ми не переживаючи ті події, знаємо, що історичне завдання тодішньої влади було – гноблення українців. Радянська влада хотіла психологічно зламати наш народ та перетворити його у жертву. А яким чином можна зламати людину? Тільки якщо бити, вбивати, психологічно принижувати чи морити голодом. Саме тому, через цей страх, в кожній українській сім’ї має бути безперервна присутність хліба. Це генетичні речі, які ми ще не змінили. Адже, найстрашніше, що залишив після себе голодомор – це те, що діти, які вижили були впевнені, що комуністична влада їх врятувала від нього. І через це вони стали найвірнішими слугами цього режиму, які в такому ж дусі виховували своїх дітей», - пояснила Наталія Чаплинська.

Всі присутні зійшлись на думці, що про ці речі потрібно говорити не тільки в ці дні, а й постійно. Адже, якщо на мить уявити собі той стан, в якому були ті люди – кожного охопить страх.

Тож, голодомор потрібно сприймати як своєрідну «прививку». Проте, зараз підростає 4-те та 5-те покоління, яке є генетично вільним, яке живе без цієї страшної пам’яті. Тому дуже важливо, щоб такої молоді було якомога більше. І тоді «експеримент голодомор», який насаджувався на свідомість українців, більше не матиме можливості перетворювати українців на так званих «ватників».