Записки «Бліц-Інфо»: Один день з життя Незалежного Майдану

Київ зустрів снігом і холодом. Дорога до Майдану розпочалась з станції метро «Академмістечко». Не встигли роззирнутися довкола, як до нас підійшов незнайомий чоловік років 50-ти. Посміхнувшись та простягнув яблука, побажав успіху на Майдані. Напевне, по нашій розмові зрозумів, що ми теж на Майдан.

Від «Академмістечка» доїхали до Хрещатику. На вулиці людей не багато. Але ми й не сподівалися побачити багатотисячний натовп суботнього ранку. Снігопад на деякий час зупинився.

Дійшли до Майдану Незалежності. Там – справжні барикади. Метрові стіни із дошок, парканів і частин новорічної «йолки» по всьому периметру Майдану захищають його жителів від непроханих гостей. На всіх пропускних пунктах – охорона. Всі чоловіки дуже серйозні і нахмурені. Не важливо, чи молодь, чи 50-річний дядько. Усі строгі. Жартам тут місця нема. Так само, як і нема місця ввічливості. Але я їх не засуджую, це цілком зрозуміло. За день хлопці виводять з-за меж Майдану більше 50 п’яних чи неадекватних. Багатьох просто не пускають. Тут сухий закон. Будь-яка людина в алкогольному сп’янінні вважається провокатором. Таке ж клеймо провокатора лягає на усіх, хто провокує бійки, конфлікти і заклики до застосування сили.

Деякий момент насторожив. Я побачив, як дівчинка років 20-ти носила бейджик зі словом «організатор» і страшно пихато керувала своїми «підлеглими». В її очах було видно владу. Владу, яку вона так довго чекала. Її очі горіли почуттям владонаділеності..

По Майдану ходять молоді хлопці та дівчата з підносами. Тут – бутерброди, чай, солодощі. Є окремі місця, де все це роздають волонтери. Ми вирішили теж записати у добровольці. Жінки пішли у медпункт, ми записалися у охорону. Але з нами так ніхто і не зв’язався. Впевнений, що бажаючих носити бейджик зі словом «охорона» там достатньо.

А взагалі, Майдан – це держава в державі. Тут є свої закони. Вони неписані, але вони є. Є своє охорона, медики, кухня.

Прийшли під Київську міську державну адміністрацію. Тут те саме – охорона, організація і т.д. Для входу у приміщення треба відстояти чергу. На вході хлопчина років 20-ти обшукав металодетектором. Через декілька метрів хлопчина уже значно молодшого віку спитав що у рюкзаку. Кожен виконує свою функцію. Чітко, без відхилень. Це чудово. Єдине, чого не вистачає – це ввічливості. Але навряд чи її відсутність є суттєвим недоліком в умовах революції. Питання для обговорення.

В холі Київської адміністрації роздають чай та їжу. Через кожних 5-10 хвилин приходять невідомі люди, залишають повні кульки і тихенько йдуть геть. Старенька жіночка принесла величезну каструлю з вареною картоплею, чоловік років 40 – кілька коробок з печивом. І так завжди.

На другому поверсі сплять втомлені люди, заряджають мобільні телефони, їдять. Тут же й організовано координаційний пункт.

Пообідали, вийшли назад на Майдан.

Мене щиро здивувала організація. Я їхав побачити просто юрбу, яка невідомо з якою метою стоїть на Майдані. А побачив – нову систему. Нову державу. І я в ній захотів лишитися. Тут абсолютний порядок, дисципліна, самовіддача і готовність підставити плече допомоги. Ніде такого духу єдності, як тут я не бачив.

Спочатку мене це дратувало. Я бачив механізм, який функціонує сам по собі, без жодного втручання і який не потребує жодної допомоги з боку. Я хотів бути корисним. Тому вирішили залишитися на Майдані на ніч.

Вночі на Майдані охорона блокує усі можливі входи та виходи. Залишає лише два вузьких проходи – з боку Хрещатика та Європейської Площі. Там посилена охорона. Але вночі Майдан не спить. На сцені ведучі цілу ніч втримують увагу людей, а кухня продовжує працювати. О півночі залишається близько 500 активних слухачів концерту. Вони ж тримаються до самого ранку. А з 05.00 години їхня кількість магічним чином починає збільшуватися.

Більше 1000 чоловіків вночі охороняє периметр. Частина охорони контролює події на самому Майдані. Тут через кожних 50 метрів стоять бочки з вогнем. Довкола них гуртуються люди. Говорять про політику, п’ють чай, їдять або просто вдивляються в багаття.

Кожну годину Майдан Незалежності співає гімн України та читає молитву.

Але не опозиція є лідером Євромайдану. Не Кличко, Яценюк, Тягнибок чи ще якийсь політичний «хрунь». Не ті, хто виходить на Майдан дати коментар журналістам, виступити зі сцени та покрасуватися перед об’єктивами фото- і відеокамер. Не вони. А ті, хто цілодобово тут працює. Працює не покладаючи сил. Ціла команда ведучих, музикантів та організаторів які працюють абсолютно цілодобово. Де ще побачиш виступ квартету бандуристів о 04.00 ранку? Чи автоспортсмена Олександра Мочанова, який о 01.00 ночі співає під гітару?

Окремо відзначаю Руслану за самовідданість. Ця героїчна жінка цілу ніч аж до ранку скакала по сцені, говорила з молоддю, розважала її і не давала заснути. Близько 06.00 ранку вона спустилася у юрбу роздавати торт. Разом з нею ніч вистояв і ведучий, і ді-джей.

А тепер можете згадати хоча би одного політика, який на Майдані Незалежності простояв цілу ніч в одній шерензі з людьми? От і не можу… В цих роздумах зустріли ранок. Він був холодним, але хорошим. Ще декілька годин, і на Майдан Незалежності зійде більше одного мільйона українців. І тут, як ніде, доречне оте «Слава Україні!», яке розриває багатотисячні мітинги по всій Україні.

Володимир Кушніренко, спеціально для "Бліц-Інфо"