І за кермом можна згрішити...

Мабуть, не всі знають, що третьої неділі листопада відзначають День пам’яті жертв автомобільних аварій. Це і не дивно, якщо врахувати, що в середньому щороку в світі у ДТП гине близько 1,3 мільйона осіб і ще 50 мільйонів залишаються інвалідами.

Такі втрати можна повіряти з великомасштабними війнами. Проте якщо на війні гинуть люди, котрі опинилися в епіцентрі подій, то тут небезпека чигає і під мирним небом ,пише Галичина.

Скажімо, в день, коли пишу ці рядки, інтернет-ресурси заповнені повідомленнями про загибель напередодні в Івано-Франківську 59-річної жінки, яку збив автобус, коли вона перетинала дорогу на пішохідному переході. Того ж дня в одному з районів області автомобіль також на смерть збив велосипедиста, котрий намагався перетнути проїзну частину. Немає такого тижня, щоби не сталася дорожньо-транспортна пригода без потерпілих. За даними управління ДСНС, на Прикарпатті з початку року в ДТП загинуло 62 людини, з них — одна дитина. На жаль, у зв’язку з реформуванням правоохоронних органів не змогли наразі отримати їхні дані, бо, здається, там можуть бути значно більші цифри. 

Та зупинюся на оцьому сухому слові «цифра». Не дай Бог нікому пережити те, що стоїть за нею. Наведу такий випадок. Якось уже під вечір виходив з обласної лікарні на «Пасічній». Потрібно було пройти попри реанімацію. Звернув увагу, що в коридорі панувала майже темрява і мерехтіли якісь вогники. Вгледівшись, зрозумів, що це свічки, які тримають переважно молоді люди. і тут тишу розірвав пронизливий жіночий лемент. Попри мене проходили дві працівниці лікарні, з розмови яких зрозумів, що щойно помер підліток, який потрапив у ДТП. Він перебував у машині товариша, хлопці їхали як належить, коли в них врізався інший автомобіль, за кермом якого був п’яний водій. Удар припав на той бік, де сидів хлопчина. Лікарям, на жаль, не вдалося врятувати його життя. Я спускався сходами під невмовкаючі зойки жінки, яка втратила, як з’ясувалося, єдиного сина. 

Цей випадок не стирається в пам’яті і я знову пригадав його, коли писав про трагедію в Коломийському районі, де внаслідок ДТП (в мопед врізався п’яний автомобіліст) загинули 17-річні хлопець і дівчина. Просто уявив, яка страшна біда прийшла одразу в дві родини. Зрештою, маю знайомого, котрий із вини самовпевненого водія «Пежо», який виїхав на зустрічну смугу, в одну мить позбувся дружини і трьох дітей. Тоді на цьому світі чоловіка тримало тільки бажання, щоби вбивця його сім’ї був належно покараний. і далося це дуже нелегко, бо винуватець, житель Києва, мав зв’язки, гроші і перший суд залишив його на волі. Довелося докласти чимало зусиль, підключивши ЗМі, народних депутатів, щоби хоч тимчасово, бо зловмисник так і не відбув покарання до кінця, але гору взяла бодай якась справедливість. 

До речі, не рідкість, коли винуватці аварій замість сумирно визнати свою провину намагаються за будь-яку ціну виплутатися з ситуації, а то й перекласти її на самих потерпілих. Їх десь можна зрозуміти, адже, наприклад, ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України — порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортним засобом, якщо це заподіяло смерть або тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, передбачає від трьох до восьми років позбавлення волі. Та, з другого боку, хочеться запитати: чому ти, чоловіче, сідав п’яний за кермо, чому гнав на шаленій швидкості?.. 

До редакції, між іншим, час від часу приходять потерпілі в ДТП зі скаргами на слідчих, котрі перекручують обставини аварій на користь їх винуватців, суддів, які фактично не карають таких осіб. Та, з другого боку, Бог то все бачить. і написав я це не для гарного слівця. Бо ситуацією на дорогах давно, можна навіть сказати так, опікується Церква. Мабуть, мало з тих, хто перебуває за кермом, знає, що для них давно навіть укладено спеціальну молитву водія, яку бажано проказувати перед тим, як сісти в автівку. і саме до Дня пам’яті жертв автомобільних аварій на сайті «Католицький оглядач» знову передрукували інтерв’ю з владикою Любомиром Гузаром на цю тему, яке було взято ще у 2008 році. Воно й нині актуальне... 

«...Автомобіль... в руках нерозважливої людини може стати знаряддям тривалого каліцтва чи вбивства. А за це вже треба відповідати перед людьми і перед Богом. Адже Господь, який подарував життя нам і нашим ближнім, застерігає нас у своїх заповідях: «Не вбий!», — каже владика. — Хто легковажить здатністю вповні контролювати свій автомобіль, чарка алкоголю перед тим, як сісти за кермо, — значить поставити себе у стан браку контролю над тим, що робимо, це просто і недвозначно — гріх, який треба визнати перед Богом і за нього відповідати». 

Екс-глава УГКЦ також згадує ще такий гріх, який може допустити легковажний водій, як надмірне, не виправдане уповання на Божу допомогу, зазначаючи, що доволі часто так вважають люди, в яких, кажучи сучасним сленгом, «круті тачки». Мовляв, якщо й потраплять в аварію, то з ними нічого не трапиться. А над тим, що можуть призвести до смерті чи каліцтва іншу людину, вони не задумуються. Також він говорить і про осіб, котрі, спіймані за безвідповідальну їзду, сподіваються відкупитися від належного покарання. «Але чи можна так легко відкупитися від гріха, бо остаточно про це розходиться?» — зазначає владика. 

Під впливом  інтерв’ю з Любомиром Гузаром виникла думка запитати у знайомого священика — настоятеля храму Святого Йоана Хрестителя УГКЦ в Івано-Франківську на вул. Микитинецькій, де зберігається чудотворна ікона Матері Божої Ласкавої Станіславівської, отця Володимира Вінтоніва, чи хтось сповідався йому в гріхах, пов’язаних з порушеннями правил дорожнього руху.

"Найчастіше каються, що могли матюкнутися за кермом. Дуже рідко чув, що, мовляв, керував машиною у п’яному стані. Але про таке, що скоїв ДТП чи якесь інше порушення правил дорожнього руху, не говорив ніхто", — відповів отець.
Хочемо сподіватися, що тим особам не було в чому каятися. Бо якщо вони бодай напідпитку сідали за кермо, не вважаючи це за гріх, то, враховуючи, до яких тяжких наслідків це могло призвести, їм  варто було б покутувати цю провину.