"Був 90 днів на "нулі". Франківські лікарі допомагають видужати бійцю Роману Мудрому

17 березня минув рік, як львів'янин Роман Мудрий на війні. Пішов добровольцем.

«Був 90 днів навіть не на нульовці, а на їхній території: на нашій землі, але поки що окупованій. А «найгарячіше» … всюди було: у Кремінній, Сватовому, Бахмуті, Лимані». Про 20 січня Роман хоче забути, як про страшний сон. Про те, як над хлопцями завис ворожий дрон і скинув координати, про те, як стріляв ворожий танк. Про те, як забирали «двохсотих» і «трьохсотих». Історія захисника розповіли на сторінці КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради.

«Я командир відділення, відповідав за людей, – каже Мудрий. – Виносити було важко, бо йшов обстріл. Несли до танка, звідти треба було їхати п'ять кілометрів, але не залишили нікого». З десяти бійців відділення один загинув, а шістьох поранило. У командира постраждав весь правий бік: рука й нога. Першу допомогу надали в Зарічному та Дніпрі, а згодом був переїзд до Івано-Франківська. «Лікарі тут молодці, руку мені врятували, – каже воїн. – Ніц не було, одна кістка – і та подроблена, м'ясо вирване. Потроху рука почала рухатися, а найбільше дошкуляє нога: зі стегна вирвало осколком кістку, там тепер є «залізяка». Розробляють ногу, пече, але треба потерпіти...».

Роман був поранений в районі м. Кремінна на Луганщині. Госпіталізований з вогнепальним пораненням правого стегна, правого передпліччя, правої кисті. Лікарка Центру фізичної та реабілітаційної медицини Юліана Ружанчук дивиться у листок діагнозів, каже, що їх багато і вони складні. Уточнює про вогнепальне поранення правої стегнової кістки, травматичну ампутацію 4-5 пальців правої кисті, і що наслідком поранень стала післятравматична нейропатія «правого малогомілкового нерва з глибоким парезом стопи». Це означає, що рухи стопи – мінімальні. Наскільки вони відновляться – покаже час, але лікарка стверджує, що Роман «буде ходити в будь-якому випадку, можливо, з допоміжними засобами».

Також у воїна діагностована «післятравматична нейропатія серединного ліктьового і променевого нервів з вираженим порушенням функції правої верхньої кінцівки». На правій руці бійця ще стоїть апарат зовнішньої фіксації. «Ми робимо все що від нас залежить», – каже Юліана Ружанчук. Команда Центру розробила індивідуальну програму реабілітації, з Романом займаються фізичний терапевт і ерготерапевти. «Він стоїть у нас, повністю володіє кріслом колісним, щоби на ньому їздити. Поки обслуговує себе частково, але в травматології він лежав, тож прогрес у нас суттєвий», – розповідає реабілітологиня.

Вдома за воїна молиться мама і чекають племінники. Роман ділиться, що не сказав зразу, куди їде. Вже з автобуса потелефонував: «Треба, мусимо, бо інакшого виходу нема. Якби ми там не воювали, то вони би вже сюди прийшли».

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!