«Дипломатична поразка»

Підписаний протокол про припинення вогню з 18.00 п'ятниці.

Президент України Петро Порошенко, знаходячись ще на Уельському саміті НАТО відзначив, що віддав «наказ начальнику Генерального штабу Збройних Сил України припинити вогонь починаючи з 18:00 5 вересня». «Найвищою цінністю є людське життя, і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей», – цитує слова Президента його прес-служба. Водночас, Порошенко розраховує, що «ці домовленості, включаючи припинення вогню та звільнення заручників, будуть чітко дотримуватися». «Миру прагне цілий світ, миру прагне вся Україна, включаючи і мільйони мешканців Донбасу», – наголосив глава Української держави.

Однак чи варто сприймати серйозно мінські домовленості з терористами, які неодноразово їх порушували до цього? Навряд чи. Дивно також бачити і те, що українську сторону представляє екс-президент Кучма…

Ми звернулися до експертів з проханням прокоментувати чергові мінські домовленості, зокрема їх значення та чи не стане їх прийняття визнанням ЛНР та ДНР?

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, професор Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка:

– Якщо це технічна угода про припинення вогню і обмін полоненими, то це нормальна річ, яка має задовольнити Президента Порошенка.

Припинення вогню потрібно для того, щоб «дотягнути» більш-менш стабільною ситуацію до парламентських виборів. Цей тимчасовий «перепочинок» дає підстави не вводити військовий стан, оскільки вогонь припинений і наступ російських військ (який планується для подальшого розширення зони контролю) може також припинитися.

За припиненням вогню треба розуміти, що лідери ЛНР та ДНР не є абсолютно самостійними фігурами. Тобто, їм дали команду з Москви «підписати» вони і підписали.

Гадаю, що за цією угодою теж стоять плани Путіна, оскільки зараз відбувається заміна тих частин російських військ, які ввійшли до Донецької та Луганської областей в силу втрати їхньої боєздатності. Очевидно, що на період цієї заміни, Путін скористається цією  ситуацією.

По-перше, Путін використовував припинення вогню для того, щоб упередити нові, більш жорсткі санкції з боку Заходу.

По-друге, це йому потрібно, щоб легалізувати цих лідерів як офіційну владу на території східної України.

По-третє, підготуватися до більш широкомасштабного наступу для наступної хвилі ескалації в східній Україні. Це основні цілі, які переслідує Путін в процесі так званого «перемир’я».

Оскільки ми не маємо більше деталей, то це схоже на технічну угоду, яка підписується на полі бою і вона підпорядкована тимчасовому перепочинку російських та українських військ.

Мені видається, що Порошенко намагався досягти такого перемир’я у будь-який спосіб з політичних мотивів: щоб не вводити воєнний стан і встигнути провести вибори.

Що стосується воєнних аспектів, то ця угода дає можливість забрати наших убитих під Іловайськом. Як ми пам’ятаємо, в результаті попереднього «мінського перемир’я» українська сторона понесла дуже багато втрат. Замість самого перемир’я ми отримали широкомасштабне вторгнення російських військ на територію України, які оточили наші підрозділи в тому регіоні. З воєнної точки зору обидві сторони будуть перегруповувати сили для подальшої ескалації бойових дій.

Щодо переговірників. Хто такий Кучма? Він уповноважений вести переговори, але він не уповноважений вести переговори про мир. Остаточно легалізувати перемир’я може лише міждержавна угода, підписана Президентом або прем’єром.

Головне, щоб у цій угоді не було політичних зобов’язань. Якщо вони є – то сторони несуть політичні зобов’язання і це – легалізація лідерів ДНР і ЛНР та затвердження відповідного незалежного статусу цих так званих фантомних утворень.

Юрій ЩЕРБАК, письменник, публіцист, дипломат:

– Як ми знаємо подібні угоди дуже часто порушуються. Найголовніший негативний елемент: в них не бере участі Росія як сторона конфлікту, оскільки головні збройні сили, види озброєнь – російські. Може виникнути ситуація, коли жалюгідні днр-івські банди скажуть, що підтримують режим припинення вогню, а якісь російські збройні сили не будуть його дотримуватися.

Зараз важко визначитися, що задумав Путін, але те, що він не припинить війни проти України – очевидно. Можливо цю угоду використають для перегрупування сил, введення нових резервів. Ми знаємо, що свіжі  російські війська відправлені з Криму до Ростовської області. Можливо, вони проведуть ротацію, а потім вони заявлять про порушення угоди і знову все почнеться.

Але якщо від завтрашнього дня не гинутимуть молоді українські вояки і не буде смертей серед цивільного населення, то це стане хоч якимось позитивним елементом.

Раніше Президент Порошенко дуже чітко визначив кілька параметрів щодо подібних переговорів:

– ніяких перемовин про територіальний статус та суверенітет України;

– забезпечення контролю над кордоном.

Ні в якому разі не можна погоджуватися на визнання цих терористичних утворень типу Абхазії та Північної Осетії.

Однак Росія однозначно трактуватиме ці переговори як визнання та легалізацію Україною цих республік. Це вже почнеться завтра. Ви побачите, що скаже Чуркін: Україна визнала і нарешті сіла за один стіл з представниками Донбасу. Це – наша дипломатична поразка.

Утім, все залежить від подальшого ходу перемовин і від позиції сторін. Якщо ми зупинимося на тому, що Кучма представлятиме наші інтереси невідомо з якими інструкціями та межами для компромісів, то це дуже погано. 

Якщо є далекосяжний план, то потрібно втягнути в переговори Росію. Ще краще – це повернення до формату участі в переговорах Росія-Україна-США-ЄС. Це – найоптимальніший формат переговорів, а не ОБСЄ, яка великою мірою представляє також інтереси і Росії, і Митного Союзу.

Водночас, я думаю, що ЄС тільки і чекає, щоб зняти санкції з Росії, навіть не дочекавшись кінця переговорного процесу, і перехреститися з полегшенням. Франція з великою полегкістю передасть Росії «Містраль». Росія всіма силами намагається переконати Захід, що в Україні має місце локальний конфлікт. Але якщо події знову повернуться драматичним боком і почнеться повнометражний виток війни, то я не знаю, яким чином реагуватимуть європейці. Далі може бути дуже загрозливий хід війни. Я не виключаю прямої атаки на Київ, атаки з моря на чорноморське узбережжя. При жорстокому, підступному агресорові, який порушує всі міжнародні правила, нічого не можна виключати. Якщо він порушував їх до цього, то чи є причини вірити, що він не порушить ці угоди зараз?!