Городенківський сирзавод планують розширювати

news-image: Городенківський сирзавод планують розширювати
Ще з 90-х років минулого століття ПАТ «Городенківський сирзавод» працює в екстремальному режимі. Попри всі перипетії, пов’язані з реформами в сільському господарстві та з приватизацією промислових об’єктів, зі зміною форми власності підприємства, додалися й такі чинники, як висока конкуренція на ринку збуту молочної продукції й те, що зміліли сировинні джерела через занепад тваринницької галузі.

Скажімо, потужності заводу дозволяють переробляти 200 тонн молока за добу, проте заготовляти його вдається наразі втроє менше, хоча виробники й закуповують сировину не лише на Прикарпатті, а й на Буковині, Тернопіллі і навіть Хмельниччині...

Та все ж колективові акціонерного товариства вдається пропливати між тими Сціллою й Харібдою без особливих втрат. Головне, що переважно зберегли за незначними винятками робочі місця (на заводі працює 320 осіб) та асортимент продукції, на виробництві якої спеціалізуються роками і яку останнім часом пропонують споживачам під відомим брендом «Здорово!». А ще виробили досвід маркетингової гнучкості в ринкових умовах — самі вивчають попит чи не в усіх регіонах Західної України, що нині далеко не такий сталий, як колись, і відповідно до нього коригують обсяги виробництва тієї чи іншої продукції. Більше того, як «Галичина» повідомляла у випуску газети за 19 жовтня, завдяки входженню до всеукраїнського «Молочного альянсу» підприємству вдалося модернізувати низку виробничих об’єктів, комп’ютеризувати і конвеєри, і лабораторії з перевірки якості як закупленої сировини, так і готових до продажу в торговельній мережі виробів з неї.

Власне від однієї з тих «контрольних інстанцій» — з виробничої лабораторії, оснащеної новітнім обладнанням, і починається переробка молока на заводі. Тут працює відповідний електронний прилад, який визначає рівень якості привезеного молока відразу за десятьма показниками — за вмістом жиру, білка, сухих речовин та води, за густиною тощо. Причому це діагностика експрес-методом — комп’ютер видає результати за якихось кілька хвилин.

Основне покликання такої лабораторії — визначати, для якої саме переробки годиться за своїми показниками та чи інша партія молока з тих, що прибувають на завод упродовж дня. Адже кожен вид молочної продукції, а таких напрямів виробництва тут чотири — виготовлення так званої незбираної молочної продукції (молоко пастеризоване, кефір, ряжанка, сметана), масла, сухих молока й сироватки і твердих сирів, потребує «своєї» сировини, належної за жирністю й іншими властивостями. 

А заодно в лабораторії вибраковують низькопробну сировину, точніше, виявляють її і відправляють назад. Втім, це трапляється доволі рідко. Бо таку функцію виконує вже сама система збору молока — лише на Городенківщині діє 130 молокоприймальних пунктів, якими завідують позаштатні працівники підприємства. А з-за меж району й області молоко доставляють приватні підприємці, які теж дотримуються всіх вимог. Але береженого й Бог береже.

Успішно пройшовши лабораторне «чистилище», молоковози прямують до приймально-апаратного цеху, де автоматизована система сортує сировину згідно з видом переробки і направляє її в різні проміжні резервуари, які тут називають танками, на охолодження, звідки воно надходить до сховища, а з нього вже потрапляє через систему сепарації на конвеєри й т. д. Цікаво, що самі спорожнілі вантажівки вирулюють відтак не до воріт, тобто на виїзд із заводської території, а до цеху централізованої мийки, де цистерни вимивають і дезінфікують гострою парою. Правило таке — чим ліпше вимиєш-пропариш їх, тим краще молоко вони привезуть наступного разу.

Справляє враження кожен цех чи інший виробничий об’єкт майже 70-річного заводу — всяк має свою особливість, власну цікавинку: якщо не давню традицію, адаптовану до вимог індустріальної сучасності, то якусь модернову новацію чи щось іще. Скажімо, в цеху з виробництва сухих продуктів працюють самі хлопці віком до 30 років. А недавно реконструйований-модернізований цех цільної молочної продукції обладнаний за останнім словом техніки — навіть фасувальні апарати тут імпортні. Але об’єднує всі підрозділи й відділи підприємства високі чистота й культура виробництва. і чи не найвищим санітарним рівнем  виблискує все той же цех незбираної молочної продукції.
До речі, згідно з перспективними маркетинговими планами адміністрації підприємства саме цьому виробничому підрозділові поступово відводиться роль локомотива всієї переробки. Продукція цеху — натуральна, виготовлена без барвників та консервантів, і передбачена під реалізацію у свіжому вигляді. Саме таких продовольчих товарів жадає чимраз ширший загал споживачів. Минули часи, коли в суспільстві не дуже й зважали, яке молоко пропонує харчова індустрія — від корови чи з «хімії». І чимраз більшає небайдужих до того людей, шанувальників здорового способу життя й харчування. 
— До оновлення цеху в ньому виготовляли десь удвоє менше продукції за обсягами й асортиментом, — розповідає директор ПАТ «Городенківський сирзавод» Анжеліка ЕРГЕШОВА. — Тепер же наростили виробництво і вже подумуємо про його розширення — ймовірно, розпочнемо випускати ще й йогурти. До цього нас спонукають і результати постійного моніторингу споживчого ринку, який самотужки проводимо в західних областях України, і свого роду побажання-завдання аналітиків «Молочного альянсу».

Маркетологи нашої групи компаній вивчають ринок у масштабах всієї України й виробляють рекомендації для всіх учасників холдингу — зайве й казати, як вони сприяють нам у збуті готової продукції. Зрештою, щоби тримати руку на пульсі життя, й самі вивчаємо те, як працюють наші конкуренти, що випускають, по чому продають, чого реалізують більше, а чого менше — маємо добре знати, на чому можемо заробити».

А от випуск твердих сирів скоротили — знову ж таки через об’єктивні обставини. Якщо раніше виробляли різні види цього специфічного продукту, то тепер — лише голландський і російський сири. Як з’ясувалося, причини цього — не лише у зменшенні попиту, а й у вельми складній технології такого виробництва. Посудіть самі. Сир варять шість—сім годин. Відтак готові батони проходять процедуру соління протягом двох—трьох діб і ще добу їх обсушують. і аж потім розфасовують у вакуумні поліетиленові упаковки й ставлять на дозрівання на доволі тривалий період: російський сир визріває протягом 30 днів, а голландському «треба» для цього і всі 45.


«Словом, якщо сьогодні наберемо сир на варіння, то на полиці крамниць він потрапить через півтора—два місяці, — ділиться тонкощами «сирної» технології А. Ергешова. — Тобто це такі наші довготермінові внутрішні інвестиції у виробництво: молоко купуємо тепер, розраховуємося за нього кожні 15 днів, а готову продукцію зможемо продати хтозна-коли. До того ж вельми дорого коштують заквасочні культури, мийні засоби, ферменти — вже й не кажу про витрати газу та електроенергії, які теж чималі. А ще на сирному виробництві заводу діє міжнародна система якості та безпеки HACCP, яка диктує дуже серйозні вимоги до мийних засобів, чистоти рук, вимагає дотримання особливих санітарних норм. Тож хоча можемо виробляти щодоби 15 тонн твердих сирів, однак виготовляємо залежно від замовлень до 50 тонн за місяць»...


Працю городенківських молокопереробників високо цінують у районі, області, в «Молочному альянсі», в країні загалом. Свідчення того — на відзначенні професійного свята працівників харчової промисловості минулої неділі близько 30 працівникам заводу вручено різні нагороди. В тому числі й почесні грамоти Національної асоціації молочників України «Укрмолпром». А майстер зміни Ганна Шимкова та завідувачка виробничої лабораторії Ольга Михайлик отримали відповідно Подяку та Почесну грамоту Міністерства аграрної політики і продовольства.

"Галичина"


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 28.10.2013 19:00