Іван Гаврилович представив нову книжку поезій — «Поміж землею і Небом»

Модерувала творчу зустріч з поетом у літературно-мистецькій світлиці директор бібліотеки заслужений працівник культури України Людмила Бабій, пише газета Галичина. 

Нова книжка поезій Івана Гавриловича яскраво випрозорила неповторну рису поетичної творчості автора — окрилену шляхетність рим. А до того були «Данина життю» (1991), «Янгол над містом» (2001), «Ватра на дощі» (2007) та «Час міражів» (2013). Автор дуже прискіпливий до своєї творчості, самокритичний і виважений у відборі гідних публічності поезій, а не римач-нагромаджувач. Нова поетична збірка, передмову до якої написав член НСПУ Дмитро Юсип, не лише стверджує шляхетний, інтелектуальний чи делікатний і романтичний почерк івана Гавриловича як поета, а й засвідчує нові риси його творчого розвитку, зокрема глибоку духовність і філософськість.

Іван ГАВРИЛОВИЧ, поет:

— Нова книжка означила ювілейну віху моєї творчості і побачила світ передусім завдяки сприянню керівника ПАТ «Івано-Франківськцемент» Миколи Круця. Для назви збірки я фактично використав рядок із моєї верлібрової поезії, де йдеться:

А душа українська — жайвір.

Усе тягне він догори

Тремтливу нитку

Поміж землею отчою

І Божим Небом...

Вагома частина збірки — нові поезії, написані упродовж кількох останніх місяців. Вперше окремим розділом я вирішив подати розділ верлібрів, тож він збірний і частина творів вже була надрукована у попередніх збірках. Є у новій книжці і розділ пісень «Пісні — як ті птахи...», написаних на мої слова композиторами Богданом Шиптуром, Мирославом Пастернаком, Миколою Павлюком... Є розділи патріотичних та екзистенційних поезій, громадянської та любовної лірики. Головний стрижень нової книжки — філософський. Людина на такому віковому рубежі, який я зустрів, звичайно, багато в чому, не побоюся сказати, стає життєво мудрішою, досвідченішою і хоче поділитися своїм духовним багатством, навіть своїми міркуваннями про сенс людського перебування у земному світі, про категорії добра і зла тощо. Все це я прагнув передати у своїй новій книжці. Хоч, звичайно, у кожній поезії — своя філософія.

...Окрасою презентації нової книжки поезій, на наш погляд, стали творчі вітання для автора-ювіляра від дітей і внуків. А також — її пісенна частина. Головно — завдяки звучанню пісенних творів, зокрема і прем’єрних, які на слова івана Гавриловича написали композитор Галина Терлецька та заслужений діяч мистецтв України композитор Богдан Шиптур — до речі, перший на Прикарпатті член Національної спілки композиторів України. Серед виконавців — заслужений артист України Мирослав Петрик, співачка Оксана Радиш, Марія Березовська і Василь Демків — учасники церковного хору «Осанна» храму Царя Христа УГКЦ, вокалістка Марія Станкович, акомпаніатори Богдан Шиптур, Галина Терлецька і регент хору «Осанна» Люба Терлецька.

Прозвучали у часі презентації і деякі оцінні тези збірки «Поміж землею і Небом» — передусім від прикарпатських письменників, членів НСПУ. Лауреат Шевченківської премії поет Степан Пушик охарактеризував автора як поета без лукавства, який вміє «помітити здорове зерно, його посіяти і полити». А чільник Івано-Франківської обласної організації НСПУ Євген Баран вважає, що нова книжка Івана Гавриловича є «своєрідним творчим підсумком», а автор — «стовпом спілки письменників» з рисами «внутрішньої шляхетності і обов’язковості». Редактор журналу «Перевал» поет Ярослав Ткачівський назвав Івана Гавриловича, який є членом редколегії журналу, «людиною великої душі і великого серця». Добрі слова про автора і про його нову книжку лунали зусібіч — і від колег по перу Дмитра Юсипа та Василя Бабія, і від голови обласної організації Товариства винахідників і раціоналізаторів України Богдана Середюка, який вручив поетові нагрудний знак «Галицький кмітливець», і від просвітян та ін. А обласне управління культури, національностей та релігій ОДА нагородило ювіляра грамотою. Особливо відзначу фаховий коментар письменниці Марії Вайно — про самодостатність поезії, зокрема форми верлібра, а не їх меншовартісність порівняно з пісенними творами.

Того ж дня в Літературному музеї Прикарпаття відкрили виставку «Ще не вечір, ще зовсім не вечір...», присвячену 65-літньому ювілею українського письменника і журналіста Івана Гавриловича.

А я відчув бриніння суму у словах і очах Іванових, тож мені насамкінець закортіло свого побратима трішки розвеселити побажанням-експромтом:

Ще, Іване, не вечір, не вечір...

Ще ти муза почіхає плечі —

Заскобоче пером попід серце

І наповнить по вінця відерце.

Заяріє в снігах твоя ватра

І на вчора, й на нині, й на завтра.