Прикарпатські науковці знають, як забезпечити Україні енергонезалежність

news-image: Прикарпатські науковці знають, як забезпечити Україні енергонезалежність
Нині питання енергобезпеки для України є питанням номер один, тому нещодавно відбулося засідання Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. На ньому обговорили перспективи та шляхи нарощування видобутку вітчизняних нафти та газу для підвищення енергетичної безпеки України. З основною доповіддю на цих слуханнях виступив ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (ІФНТУНГ) академік НАН України Євстахій

Також науковці ІФНТУНГ ознайомили учасників слухань із результатами наукових досліджень, націлених на нарощування видобутку українських нафти та газу для підвищення енергетичної безпеки України. Багато пропозицій, напрацьованих івано-франківськими вченими, лягли в основу рекомендацій та пропозицій для Кабінету Міністрів України, міністерств енергетики та вугільної промисловості, економічного розвитку і торгівлі, регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України, освіти і науки України.

З ректором ІФНТУНГ спілкуємося про питання енергонезалежності Української держави, впровадження технологій глибокого та надглибокого буріння, використання потенціалу малих родовищ вуглеводнів, реанімування ліквідованих та виведених з експлуатації свердловин, освоєння шельфу Чорного і Азовського морів.

- Євстахіє Івановичу, чому проблема енергетичної безпеки так гостро зачепила науковців ІФНТУНГ, що ви ініціювали комітетські слухання з цього питання? 
— Аналізуючи структуру кінцевого споживання палива та енергії, бачимо, що нафта, нафтопродукти та природний газ становлять понад 50 відсотків. Попередніми роками в енергетичному балансі України відсоток нафти і газу був ще вищим. Це дозволяє стверджувати, що нафтогазовий комплекс — визначальний чинник енергетичної безпеки України. Крім того, в структурі імпорту палива частка природного газу є найбільшою і за два попередні роки становить майже 57%. Україна, що була серед піонерів та світових лідерів у сфері нафто- та, особливо, газодобувної індустрії, втратила ці позиції. Нині вся інфраструктура України орієнтована на велике споживання газу. Донедавна відсоток споживання газу в річному енергетичному балансі України був майже вдвоє більший, аніж у Сполучених Штатах Америки, Японії, країнах Європейського Союзу...
Основні напрями статутної діяльності нашого університету — здійснювати підготовку фахівців для нафтогазової галузі та виконувати науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи для цієї та інших галузей економіки України. Тому вважаємо своїм обов’язком акумулювати й організовувати інтелектуальний потенціал, щоби поліпшити ситуацію в нафтогазовій галузі. Тож виступили з ініціативою порушити на рівні держави питання енергобезпеки. Цьому передували великі обсяги науково-дослідних робіт наших учених. Ми впевнені: якщо створити відповідний інвестиційний клімат, то ресурна база, кадрове забезпечення, наукові напрацювання дозволяють у дуже короткому часі позбутися величезного тягаря — імпорту газу. В нас надзвичайно складні відносини з Росією, а ми купуємо в неї газ. Неприпустимо  підтримувати економіку агресора. і Україна таки відмовилася від купівлі російського газу. Ми такі слухання ініціювали, вони вже відбулися, вже є ухвала комітету, рекомендації. Також ми внесли певні пропозиції, в які закони треба внести поправки, щоб поліпшити цю ситуацію.

- Тобто до ваших пропозицій дослухалися?
— Дослухалися, і комітет їх прийняв. Тепер іде робота з напрацювання цих проектів законів, і ми сподіваємося, що вони будуть підтримані та проголосовані. Навіть є така думка — започаткувати відповідну державну програму, щоб орієнтовно до 2025 року Україна стала енергонезалежною. Наш університет готовий бути координаторами цієї програми, сформулювати її і забезпечити умови виконання.

- Власне, що слід розуміти під енергетичною безпекою країни?
— Спроможність держави гарантувати ефективне використання власної паливно-енергетичної бази, здійснювати оптимальну диверсифікацію джерел і шляхів постачання в Україну енергоносіїв для забезпечення життєдіяльності населення та функціонування національної економіки в режимі звичайного, надзвичайного та воєнного станів, запобігати різким ціновим коливанням на паливно-енергетичні ресурси та створювати умови для безболісної адаптації національної економіки до зростання цін на ці ресурси. В цьому й актуальність. Ця ідея зародилася не сьогодні. 2006 року в університеті завершили цикл серйозних робіт, одна з них — «Розробка та впровадження високоефективних технологій видобування та постачання газу для підвищення енергетичної безпеки держави», керівником якої був я, отримала Державну премію в галузі науки і техніки.

- Отже, як Україна може досягти цієї бажаної для неї енергонезалежності?
— Є три кити, на яких ррунтується наша ідея. Перший. На великій глибині — орієнтовно 6,5-7 тисяч метрів — на території Дніпрово-Донецької западини і Карпатської нафтогазової провінції є величезні запаси нафти і газу, до яких потрібно добурити. Чи вміємо ми бурити так глибоко? Вміємо. Наукові основи буріння надглибоких свердловин започатковано в 70-ті роки минулого століття під час буріння свердловини «Шевченково-1» в Долинському районі, глибина якої перевищила 7,5 тис. м. Українські науковці також брали участь у споруджені Кольської надглибокої свердловини, глибина якої перевищувала 13 тис. м. Цього року в Полтавській області пробурено дві надглибокі свердловини глибиною понад 6,5 та 5,5 тис. м, дебіт яких підтверджує значні запаси газу на цій глибині. Всього в Україні пробурено 8 надглибоких свердловин.
Другий. Одне із перспективних джерел збільшення власного видобутку нафти і газу — відновлення виведених із експлуатації і ліквідованих нерентабельних свердловин. Їх в Україні — близько восьми тисяч. Ці свердловини за тодішніми технологіями були неефективними. Сьогодні ж уже є технології, які дозволяють вивести їх у досить ефективну площину. Завдяки системному відновленню ліквідованих і недіючих свердловин можна додатково видобувати 5-6 млрд. кубометрів газу і 1,5 млн. тонн нафти в рік. 
Третій. Особливої уваги заслуговує шельф Чорного моря. Тут ми почуваємось, як діти, в яких відібрали цукерку. Ми ображаємося, плачемо, але не забираємо її назад. За 30 років освоєння чорноморської акваторії створено інфраструктуру, напрацьовані технології буріння та експлуатації морських свердловин, виконано величезний обсяг наукових досліджень щодо безпечної та ефективної експлуатації морських нафтових родовищ. Створено систему підготовки фахівців для виконання непростих робіт у морських умовах. Але це все порушено анексією Криму. 
Неприпустимим є й те, що Одеське родовище, розташоване в територіальних водах України на відстані менше 90 км від берега Одеської області, тоді як до Криму близько 150 км, Україна не експлуатує. Тільки тут держава втрачає за рік майже  1,5 млрд. кубометрів газу. Річ у тім, що газопроводи від Одеського родовища прокладено до Криму, і так виходить, що ми самі в себе купуємо газ. Правда, вже зроблено певні кроки з розв’язання цієї проблеми.
Добрим прикладом щодо освоєння шельфу Чорного моря може послужити Румунія. Після рішення Міжнародного суду ООН 3 лютого 2009 року у справі про делімітацію континентального шельфу та виключених економічних зон України і Румунії морська територія між двома державами розподілена як 2,1:1 на користь України. Крім цього, з 26 тутешніх нафтогазоперспективних структур нашій країні перейшла 21. Частина румунського шельфу, на якій уже діють розвідувальні свердловини, становить 400 квадратних кілометрів. Це більш ніж учетверо перевищує аналогічний показник для українського сектора акваторій Чорного і Азовського морів. Освоєння своїх родовищ дало можливість Румунії відмовитися від імпорту нафти і газу.  

- А як щодо газотранспортної системи? 
— Нині ГТС України перебуває в дуже складній ситуації, тому що як держава-транзитер ми зобов’язалися перед Європейським Союзом забезпечити транспортування російського газу до країн Європи. і в принципі виконуємо ці зобов’язання, хоча Росія майже вдвоє зменшила транспортування газу через територію України. Тож ми розробили спеціальну методику, як ефективно експлуатувати газотранспортну систему при обмеженому об’ємі перекачування.
Транзитні трубопроводи, які проходять через схід України, одночасно забезпечують газом Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Харківську області. і коли в січні 2009 року Росія припинила подачу газу до Європи територією України, в тих областях склалася загрозлива ситуація щодо забезпечення теплом, що, звичайно, призвело б до незадоволення населення і, можливо, до бунтів. Теперішній конфлікт на сході України підтверджує це. Але тоді випускники Івано-Франківського національного університету нафти й газу, наші мудрі інженери, з Богородчан у реверсному режимі подали газ до східних областей України і не дали можливості керівництву Росії реалізувати свій лихий план.

- Якщо втілити всі ці пропозиції, які ви озвучили на комітетських слуханнях у Києві...
— А більшість із них знайшла підтримку в ухвалі Комітету, то це створить міцний фундамент для реалізації однієї з першочергових програм стратегії сталого розвитку, а саме «Програми енергонезалежності». Відрадним є те, що пропозиція «з метою стимулювання видобутку природного газу в Україні та створення сприятливих умов для залучення інвестицій у газодобувну галузь внести зміни до Податкового кодексу України щодо встановлення розміру ставки рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в розмірі не більше 35 відсотків вартості товарної продукції» вже ухвалена Верховною Радою. До цього ставка рентної плати була 70%.
Це добрий знак до покращення інвестиційної привабливості України щодо видобутку власного природного газу. Якщо так піде й далі, то, враховуючи й наукові напрацювання, можна сподіватися, що в близькому майбутньому Україна буде енергонезалежною державою.

газета Галичина


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 29.07.2015 04:27