110 років зі смерті Івана Франка: Невідоме, цікаві і несподіване про похорон генія

28 травня виповнюється 110-та річниця смерті Каменяра. Історики підібрали цікаві та маловідомі факти про те, як хоронили Івана Франка.

Добірку оприлюднили на сторінці музею Дім Франка, передає "БліцІнфо". На останні роки життя Івана Франка припала Перша світова війна. Коли вона вибухнула, Франко був літнім, геть хворим чоловіком, жив у Львові, розділивши жахи російської окупації.

Перед смертю Іван Якович багато хворів і помер фактично на самоті: син Андрій на той час уже помер, Тарас і Петро воювали на фронті, донька Ганна була у тітки в Києві, а дружина Ольга – на лікуванні у психіатричній лікарні. З кінця 1915 року письменник мешкав у притулку січових стрільців, але втік звідти і повернувся до своєї вілли на Софіївці. 

Звістка про смерть великого поета завдала безмежної туги і нестерпного жалю всій Україні, а особливо його родині, яка не могла бути поруч з письменником в останні хвилини його життя.

Одними із перших до померлого прийшли О. Роздольська, жінка В. Гнатюка, і К. Бандрівський. 

«З ними разом ми нараджувалися над похороном і роздивлялися, чи є в що одягнути покійника. Показалося, що нема ні одної порядної сорочки. Тоді Бандрівський послав когось до Герміни Шухевичевої, що зараз-таки прислала гарну вишивану сорочку свого померлого мужа. В ту сорочку і стареньке вбрання вдягнули студенти покійника».

Тож похоронили геніального письменника у сорочці Володимира Шухевича – діда Романа Шухевича. А прощання з Іваном Франком відбувалося у його робочому кабінеті.

«Лежить в найгарнішій кімнаті своєї вілли, що тоне серед маєвої зелені, купаючись в проміннях сонця. На лиці, яке безпосередньо по смерті носило ще сліди болю, спокій і погідність вічного сну. В головах прегарний портрет роботи Панкевича – Іван Франко в силі віку за письменницьким столом. Гарне лице поета неначе дивиться зі стіни на себе самого в домовині та на все, що діється кругом», – згадував ті події публіцист Михайло Лозинський.

Прикметно, що Франка відмовлялись ховати за християнським звичаєм, адже своїми вчинками і творіннями він заслужив репутацію атеїста. До того ж не встиг як слід висповідатися перед смертю через політичні розбіжності. Так, друзі письменника просили настоятеля Свято-Успенської церкви Василя Давидяка влаштувати для нього християнський чин похорону, але той відмовив. 

Провести поета в останню путь погодився Володимир Гургула — той самий, перед яким Франко відмовився сповідатися.

Попрощатись з Франком прийшло 10 тисяч людей, а домовину несли січові стрільці. Це був наймасовіший похорон того часу.

«Такого похорону давно не бачила столиця австрійської України. Була се велика національна маніфестація, гідна імені великого покійника», – описували процесію сучасники.

Франкове перше кохання Ольга Рошкевич спостерігала за похороном з другого поверху будинку на вулиці Святої Софії, 10.

Знайти місце для поховання Франка відразу не вдалось, тож спочатку орендували місце у гробівці Сас-Мотичинських, розрахованому на шість домовин. А в окрему могилу домовину з тілом Каменяра перенесли лише через п’ять років, а пам’ятник на ній з’явився аж у 1933-му. Щоб з’ясувати, де покояться останки поета, довелося відкривати кожну труну.

«Ми відчинили одну з домовин і побачили в ній тіло вояка у військовім мундирі. Тоді відкрили другу домовину, та ані тіла, ані вбрання вже не можна було розпізнати. Щойно по хустинці, якою я сама підв’язала покійному лице, щоб стулилися уста, і яку я опісля, перед самим похороном, зняла й поклала під подушечку, пізнали ми, що це Франкова домовина», – згадувала Ольга Роздольська.

До теми спорудження величного пам’ятника Іванові Франкові галичани повернулися у десяту річницю його смерті. З 28 травня до 1 червня 1926 р. було оголошено всенародний збір коштів на пам’ятник, на який відгукнулись чимало краян. Втім, зібрати гроші вдалося аж за кілька років, адже будова пам’ятника з фундаментом, матеріалом, відлиттям фігур каменярів мала коштувати 30 тисяч золотих.. Роботу над пам’ятником доручили талановитому скульптору Сергію Литвиненку. Тож урочисте відкриття з освяченням провели аж 28 травня 1933 року - через сімнадцять років після смерті. 

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!