Українські полярники зазнімкували унікальні перламутрові хмари на фоні місяця

Українські полярники зазнімкували унікальне явище біля станції «Академік Вернадський».

Як розполвіли у Національному антарктичному науковому центрі, раніше полярники вже показували їх, але під час сходу чи заходу Сонця. А от в поєднанні з місяцем вперше.

"Перламутрові хмари формуються на великих висотах — 15–30 км. Це «суха» стратосфера, куди потік вологого повітря потрапляє завдяки тропосферним циклонам чи гірським хвилям. За низьких температур (-50°С і нижче) ця волога швидко замерзає, перетворюючись на дрібні однорідні кристалики льоду. Огинаючи їх, білий промінь світла розщеплюється на кольорові хвилі, які накладаються одна на одну. Так хмара «фарбується» веселковими переливами — виникає оптичний ефект іризації. Але вдень розсіяне світло Сонця настільки сильно «засвічує» небо, що перламутрове забарвлення хмар стає майже невидимим людському оку. Щоб їх розрізнити, знадобляться чорні окуляри. Тож із Сонцем найкраще ми бачимо перламутрові хмари тоді, коли світило перебуває трохи нижче горизонта — на сході чи заході. Тоді тропосфера (шар між поверхнею Землі та стратосферою) темнішає, а висока стратосфера лишається освітленою. За рахунок цього контрасту на фоні темного неба нам добре видно іризацію хмар. Але вночі небо й так темне, оскільки світло Місяця занадто слабке. Тож йому не потрібно ховатися за горизонт, щоб створити такий контраст. Сяйво Місяця діє як джерело світла на чорному тлі. Тому перламутрові хмари видимі людському оку поруч зі світилом",- пояснили науковці.

Водночас спостерігати таку красу біля «Вернадського», за словами полярників, доводиться нечасто, адже небо тут здебільшого затягнуто «звичайними» тропосферними хмарами і близько 300 днів на рік з них ще й ідуть якісь опади. Тож коли над станцією чисте небо, та ще й вдається зафіксувати такі унікальні явища, — для наших полярників це дуже особливий момент.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!