Бізнес на лаванді: як поблизу Коломиї створили маленький Прованс
Доїхати сюди без машини не так легко: спершу автобусом, потім – ще десь два кілометри через поля. Дорогу показують місцеві, люди вже звикли спроваджувати туристів до лавандового поля. Уже на вершині горба можна насолодитися гарним видом на околицю.
І раптом серед дерев видніється щось фіолетове – якось так непомітно ноги занесли у маленький Прованс, пише Репортер.
Лавандові грядки посадили на своєму полі Іван та Анна Коцаби, мешканці села Коршів Коломийського району. У Провансі вони не були, але планують, як закінчиться карантин. Кущі садили, в першу чергу, для бджіл, бо мають пасіку, про туристів і фотосесії тоді й не думали.
«Дружина ще студенткою їздила на практику до Криму, де вирощують лаванду. Але ми б ніколи не подумали, що в наших широтах така рослина може себе нормально почувати. А інформація про те, як вирощувати лаванду, в Україні майже відсутня, – розповідає Іван Коцаба. – Перші кущі приїхали до нас з Білої Церкви. Спочатку їх було 10, потім подумали за більшу плантацію. Так восени 2018 року закупили десь 2,5 тис саджанців».
Місцем обрали свій город, бо тут затишно й захищено від вітрів. Усе роблять переважно Іван з Анною, також їм допомагає син Михайло.
«Лаванда – напівдерев’яний кущ, тому садити її треба або восени, або весною. Восени краще, бо на початковій стадії росту вона потребує вологи, – каже пан Іван. – Все поле посаджене вручну. Технологію вивчали у процесі – так, як зараз вивчаємо наших гостей, які їдуть у село, яке ніколи не бачило туриста».
Жодної хімії, кажуть, не використовують.
«Лаванда – лікарська рослина, вона цінна лише тоді, коли екологічно чиста, – продовжує чоловік. – Тому – ні пестицидів, ні гербіцидів. Усе механічно – оранкою, культивацією. Лише дали коров’ячого перегною».
Зараз на полі – сім тисяч саджанців. З них цвіте десь 4,5 тисячі, решта поки що в стадії росту.
Основний продукт, який Іван та Анна виготовляють з лаванди, – ефірна олія. За словами пана Івана, з 1 кг суцвіття виходить до 10 мл олії.
«На другу половину цвітіння, коли 30-40 % відцвіло, зрізаємо суцвіття, – розказує пан Іван. – Найбільший вміст олії – у квітці та стеблі. Збирати ефірну олію треба між 10:00 і 12:00 при сонячній теплій погоді, бо тоді концентрація найбільша. Коли надворі 30 градусів, це трохи нелегко. Але я люблю цю справу».
Олію можна купувати на місці, або в Instagram, на сторінці «Царина лаванди». Але поки що запаси розпродані.
«Ефірну олію добувають методом парової дистиляції. Пара витягує олію, тоді охолоджується. Ефірна олія легша, вона збирається зверху рідини, а знизу – дистильована вода, – пояснює Іван Коцаба. – Це побічний продукт, який теж дуже цінується. Його називають гідролат. Може бути гідролат рози, лаванди, жасмину».
Гідролат використовують у виробництві натурального мила, але Коцаби його не роблять, бо часу не вистачає. Натомість продають трохи олії та гідролату миловарам.
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
