Була здоровою – і тут таке: історія мешканки Рожнятівщини, якій пересадили нирку

Довгоочікуване «приїжджайте, є нирка» – це тільки перший дзвіночок надії для тих, хто чекає на трансплантацію.

Ще треба, щоб і донор підійшов, і нирка прижилася. Та коли операція успішна – це реальний шанс на життя і на його нову якість. То як справджуються сподівання реципієнтів розповіди на сторінці КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради.

5 листопада у нашій лікарні провели 12-ту трансплантацію нирки. 

Одна з реципієнток нині вже радіє життю і зовсім скоро мріє повернутися до улюблених справ без виснажливих доїздів на діаліз та серйозних фінансових витрат, які доводилося витрачати її родині на підтримку здоров'я ниркової системи.

56-річна Галина Мартинюк з Рожнятівщини пригадує, як 5 листопада транспланткоординаторка викликала її вдруге й цього разу вона таки скористалася шансом на операцію. 

Захворіла жінка два роки тому й це було несподіванкою, як для неї, так і для родини. "Якось зайшла я в сад біля дому й зненацька відчула, що вже не годна збирати яблука, – пригадує пані Галина. – А вже за кілька хвилин знепритомніла й чоловік виносив мене з саду на руках... Тиск тоді був 200 на 120". 

Коли звернулася до лікарів і здала аналізи, виявилося, що нирки вже не відновити, зсохлися обидві. Пані Галина зауважує, що відтоді життя її змінилося кардинально й вона вже не могла бути такою активною, як раніше. "Я співала в церковному хорі, в сільському ансамблі "Лугівчанка", вела дуже активний спосіб життя. І раптом все скінчилося! Все перевернулося з ніг на голову. Була здоровою – і тут таке...", – тамує сльози жінка.

В чергу на трасплантацію жінка стала два роки тому за порадою лікарки. Що три місяці приїжджала, щоби здати повторні аналізи й очікувала, що коли зроблять операцію, вже не буде їздити за 60 км до Долини на діаліз. 

"Ви собі не можете уявити, як я далеко їздила. Просто тут сів у міський автобус і приїхав. А я вставала о 5-ій ранку і так що другий день мусила їхати. Прямого автобуса нема, тож добиралася дві години трьома автобусами", – розповідає жінка.

Іноді її возив на машині чоловік, і якщо рахувати ще й бензин, то місячне лікування обходилося щонайменше в 10 тис. гривень . Тож жінка очікувала на пересадку нирки, як на порятунок. І таки дочекалася. 

Нефрологи кажуть, що нирка прижилася, аналізи добрі. Невдовзі пані Галину випишуть й надалі пацієнтка приїздитиме на контрольний огляд лише раз на півроку. 

На фото з п. Галиною нефрологиня Наталія Легун, яка перед операцією підтримувала пацієнтку емоційно та допомагала налаштуватися на спільний позитивний результат. Бо він залежить від обох сторін, як стверджує фахівчиня: "як від лікарів, так і від пацієнтів, їх налаштування та довіри до медиків".

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!