Чим Івано-Франківськ приваблює студентів з інших областей

Для когось Франківськ завжди був домом, для когось просто туристичним містом, а комусь він з часом стає ріднішим за рідну домівку. Наприклад, для студентів.

З іноземцями все зрозуміло: вони шукають, де легше, а головне – дешевше. А чим приваблює Франківськ українців з інших областей? Про це розкаже Репортер.

Дуже часто випускники шкіл хочуть одразу і якнайдалі втекти з дому, відчути запах свободи, скористатися студентськими роками на повну. Франківців тягне до Львова чи Києва. Їдуть і у Франківськ.

Щороку в університети нашого міста поступають тисячі «чужих» студентів. Вибір невеликий, лише чотири університети, але кожен виш має свої принади. Фах – на будь-який смак. Медичні, технічні, гуманітарні спеціальності, ІТ, театр, мистецтво – тільки вчися. І ще великий плюс – місто.

«Мене Франик привабив своєю красотою, без жартів, – розповідає Соломія Кадучок, нині випускниця Прикарпатського національного університету. – Я з Тернополя. Ніби не далеко, але й не дуже близько. А другим стимулом поступити сюди було те, що в ПНУ є спеціальність «журналістика». Серйозно, я про це мріяла з дитинства. Також тут доволі низькі ціни, порівняно з Києвом чи Львовом, при чому на все».

За словами Соломії, Франківськ здається їй найзатишнішим з усіх українських міст, які вона бачила. Їхати звідси вона не планує.

А Дмитро Береславський поступив до Івано-Франківського національного медичного університету з однієї причини – втекти подалі від дому та батьків.

«Я вибрав Івано-Франківськ в першу чергу тому, що він далеко від мого рідного Херсона, – говорить Дмитро. – Затишне місто, не таке велике як, скажімо, Одеса. Подав документи, здав вступні, пройшов одразу до кількох вишів, але вже точно знав, що приїду саме сюди. Також зі мною поступила моя дівчина, і теж до медуніверситету. Нині я вже на інтернатурі, ще два роки навчання, і я хочу тут залишитись».

Місто Дмитру дуже імпонує. За роки навчання він жив і на квартирі, і в гуртожитку, потім знову знімав житло і то з геть незнайомими людьми. Побутових труднощів хлопець не боїться, натомість – повна свобода дій, самостійність і відчуття відповідальності за себе самого.

Тернополянин Ігор Струк нині навчається в Івано-Франківському національному університеті нафти і газу. Каже, до останнього не знав, куди саме буде поступати.

«У будь-якому разі я не розумію людей, які планують вчитися в тому ж місті, де прожили все дитинство, – говорить Ігор. – Воно вже за шкільні роки дуже набридає, і я би просто не зміг протриматись у Тернополі ще чотири роки. Батьки не були проти Франківська, а я – тим більше».

За словами Романа Лейбюка, який цього року закінчив ІФНТУНГ, роки навчання були не такими важкими, як дорога, якою він добирався до Франківська. Хоч народився він зовсім недалеко, на Прикарпатті – у селі Чорні Ослави Надвірнянського району.

«Я точно знав, чим буду займатись, а от де вчитимусь – мав вибір, – розповідає Роман. – Перший комп’ютер мені купили у сім років. Школу закінчив із золотою медаллю, добре здав ЗНО, пройшов у Київ, Львів, але мене чомусь тягнуло саме до Франківська. А в університет нафти і газу мене підштовхнув тато».

А добиратися до Франківська йому було важко, бо нема дороги. Каже, чи не на кожному кроці ями, лише на окремих ділянках і то недавно почали щось латати. Але ні погана дорога, ні дорікання батьків чи знайомих не можуть стати на шляху, якщо ти знаєш, куди хочеш поступити і ким стати…

* * *

Щодо цифр, то наші виші зазвичай окремої статистики у плані хто звідки приїхав не ведуть. Виняток – ІФНМУ. За інформацією пресслужби медуніверситету, в них наразі понад 7000 студентів-українців, з них із інших областей – десь 1800.

У ПНУ імені Стефаника понад 15 тисяч студентів, більшість – з Івано-Франківської області.

В університеті нафти і газу основний контингент – франківці, також багато зі Львова й Тернопільської області.