Дівчата йдуть в ІТ. Троє франківчанок про свій вибір професії та роботу

Попри те, що останні роки в ІТ-сфері працюють все більше жінок, фраза «комп’ютери – то для хлопців» ще глибоко сидить у головах. Троє франківчанок розповідають про свій вибір професії, роботу в ІТ-компаніях та чому дівчатам варто спробувати себе саме в цій галузі.

Оксана Ерстенюк, 22 роки, COAX

Я студентка ІФНТУНГ. Спеціальність – програмна інженерія. Зараз закінчую магістратуру. Паралельно працюю в компанії COAX, керівник відділу продажів. Працювати почала ще на третьому курсі, пише Репортер

Потрапила в ІТ, бо стати програмістом було мрією мого життя. Коли вчилась у третьому класі, батьки купили комп’ютер. З того часу ми були нерозлучними. Після школи навчалася у фізико-технічному ліцеї у Надвірній. Обрала математично-інформатичний клас. Під час навчання багато програмували, тому питання вибору професії навіть не виникало. Знала, що програмування – це моє. На третьому році університету пройшла курси SoftServe IT Academy, а потім мені запропонували роботу в COAX.

Чим мені цікаве програмування? Це творчість! Насправді у коді можна продумувати оригінальні, цікаві рішення. Це можливість постійно розвиватися. Бачиш свій код, написаний рік тому, і розумієш, як по-іншому написала б його зараз, бо вже знаєш більше.

ІТ-сфера мені подобається тим, що тут багато цікавих всесторонньо розвинених людей. Можна зустріти однодумців у різних питаннях. І це дуже класно. Досі не можу натішитися тим колективом, в якому працюю.

Я – sales-менеджер. Моє завдання – привести клієнта в компанію. Шукаю їх на різних платформах, знаходжу «больові точки» їхніх проектів і пропоную вирішення проблеми. Для цього потрібні добре знання англійської мови, бо орієнтуємося на США і Західну Європу, комунікабельність, почуття гумору і, звісно, технічна підготовка. Ключ до успіху в цій справі – чесність. Потрібно відверто запропонувати клієнту рішення, яке вирішить його проблему, а якщо такого рішення нема, то про це треба сказати одразу.

Так, у програмістів є жарт: дівчина-програміст – як морська свинка: не відноситься ні до перших, ні до других. Але я в своїй роботі з таким не стикалася. Хлопці нормально сприймають жінок в колективі. Більше того – коли в колективі є дівчина, то вони краще працюють – вмикається ефект змагання. Мені тут комфортно. До результатів роботи як дівчат, так і хлопців ставляться однаково. Ти не дівчина – ти колега.

Дівчатам, які хочуть спробувати себе в ІТ, радила б не боятись і ризикнути. Звісно, спочатку буде непросто, але на початку важко в будь-якій сфері, та ІТ – це той напрям, де, якщо багато працювати, то отримаєш багато навзаєм.

Ольга Прунько, 26 років, ELEKS

Програмістом працюю вже п’ять років. Спершу навчалася у франківській 19 школі, потім – у фізико-технічному ліцеї. Мені завжди подобалася математика. Часто брала участь в олімпіадах і конкурсах. Тому вступати до університету вирішила на прикладну математику. Вчилась у Львові, в університеті імені Франка.

Після завершення навчання дізналася, що в ELEKS працюють над математичним проектом. Це мене зацікавило. Ми не завжди можемо розповідати про проекти, над якими працюємо. Не всі замовники дають на це згоду, тому його назву називати не можу.

Це була програма покращення якості зображень. Замовники хотіли переписати код під відеокарти для пришвидшення часу виконання алгоритмів. А мене це зацікавило ще під час навчання в університеті. Моє захоплення і потреби замовника зійшлися. А ще люблю Франківськ, тому погодилася попрацювати в компанії.

ІТ-сфера мені подобається тим, що тут багато цікавих людей. І що у цих людей горять очі від ідей, над втіленням яких вони працюють.

Не знаю, звідки взявся стереотип про те, що дівчата не можуть працювати в ІТ. Вважаю, кожна людина має займатися тим, що їй подобається. Дівчатам, які хочуть спробувати себе в цій сфері, радила б наважитися і спробувати, щоб потім не жалкувати. Думаю, що не потрібно ділити жодну професію на чоловічу чи жіночу. Треба робити те, що тобі вдається і подобається, не звертаючи уваги на стереотипи і чиїсь думки, тоді все вийде.

Наталія Вількович, 26 років, SoftServe

Навчалася я в ІФНТУНГ, вивчала геоінформаційні технології. А потім отримала ще диплом Краківської академії за спеціальністю землевпорядкування і кадастр. І як у багатьох трапляється, після навчання зрозуміла, що працювати за спеціальністю не хочу. Це було не моє.

Почала шукати роботу. Одного дня випадково зустріла друга дитинства, однокласника. Ми з ним розговорилися, розповіла, що шукаю себе і своє покликання. Натомість він розповів, що вже кілька місяців працює в SoftServe. З таким захватом говорив про людей, про те, чим займається, про можливість розвиватись і кар’єрно рости, що мене це зацікавило. Розповів, що підготовку можна пройти в ІТ-академії, яка працює в компанії. Є можливість повчитися, а потім отримати роботу. А ще заспокоїв – технічну освіту мати не обов’язково. Головне бажання вчитися і працювати. Пізніше побачила, що в ІТ працюють багато людей з дипломами юристів, економістів, лікарів. Насправді, тебе оцінюють за твоїми знаннями і навиками.

До ідеї з навчанням спершу поставилася скептично. Не розуміла, з чого почати, що вчити, що читати. Але друг взявся допомогти. Склали двомісячну програму мого навчання. Він спробував себе в ролі проектного менеджера, а мене це ще більше стимулювало вчитися. Потім пройшла всі етапи відбору і навчання, а після мені запропонували роботу.

Працюю я інженером з контролю якості. Програмісти роблять певну частину проекту, а я її перевіряю. Це може звучати смішно, що ж тоді роблять програмісти, якщо треба перевіряти? Але наша професія дуже важлива. До моменту, коли програма потрапляє до користувача, в ній може бути величезна кількість дефектів. Тому наша робота їх виявляти. А ще перевіряємо, чи відповідає вона потребам клієнта і споживача.

В ІТ-сфері мені в першу чергу подобаються люди. Чесно кажучи, думала, що там працюють лише хлопці. І що вони постійно ходять з мішками під очима, цілодобово п’ють каву і працюють за комп’ютером, відсторонені від друзів і сімей. Реальність розвіяла ці уявлення вщент! Це цікаві, доб­ро­зичливі, багатогранні люди. Вони знають ціну своїй роботі і ціну своєму відпочинку. А ще мені здавалося, що бути мамою і працювати в цій сфері просто неможливо. Як виявилося, в ІТ багато мам, багато чоловіків, які мають сім’ї, які виховують дітей. І їм це вдається.

Треба не боятися. Знаю, що є приклади, коли батьки хотіли б бачити своїх доньок у гуманітарних, творчих напрямах, тому не підтримують вибір дівчат. В моєму випадку батьки підтримали мій вибір. Хоча мені досі складно пояснити їм, чим я займаюся. Але вони бачать, що мені це подобається, що я щаслива від того, що роблю.