Франківка в ТОП-10 серед жінок-науковиць України та у ТОПі науковців світу за цитованістю

Доцентка кафедри хімії факультету природничих наук Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Тетяна Татарчук два роки поспіль (2019 та 2020) потрапляє у десятку кращих жінок України у науці.

Її ім’я також є у престижному рейтингу ТОП-2% науковців у світі. Цей рейтинг складається аналітиками Стенфордського університету, видавництва Elsevier та SciTech Strategies. Він оцінює весь науковий результат дослідників за бібліометричними показниками, беручи до уваги такі критерії, як: індекс Гірша, кількість цитат або позицію у списку авторів тощо. Тетяна Татарчук  має публікації в журналах, що індексуються у міжнародних наукометричних базах Scopus та Web of Science. Знайомтесь з фанаткою своєї справи, науки та Прикарпатського університету.

Шкільний гербарій і найкраща вчителька хімії

Ще у шостому класі Тетяна мріяла про біологію. Якось на канікулах у селі в бабусі зібрала величезний гербарій – зразки чи не всіх рослин у тій місцевості. Але ось у 8 класі почалася хімія. Це перевернуло світ Тетяни. Тоді, пригадує вона, хімія у школі була цікавішою: можна було робити всілякі досліди, були доступні реактиви. Сьогодні багато які реактиви заборонені для використання у школі, бо з них винахідливі «фахівці» можуть робити шкідливі для здоров’я речовини. Хоча й попри цю заборону, каже науковиця, вчителі могли б щось вигадати: адже найпростіші досліди можна зробити навіть у себе вдома.

Хімія складана, але дуже ефектна наука, каже жінка. Якщо її подати учневі так, аби йому сподобалося, розповісти простішими словами, хімією можна було б зацікавити більше учнів.

Все раптом змінилося після того, як рідну школу Тетяни, № 8, закрили. Одночасно в Івано-Франківську відкрився природничо-математичний ліцей. Аби потрапити туди на навчання, дівчині довелося здавати  7 (!) іспитів. Крім того, був ще й психологічний тест. Тож на вступі до університету, жартує вона, Тетяні було вже набагато легше.

«Я пройшла. Мені дуже пощастило із вчителькою хімії – це Вівчар Дана Петрівна. Вона викладала тоді в медичній академії (1994-1996 роки). Це була дуже класна вчителька. Любов до предмету починається з любові до вчителя. Вона вимагала, але пояснювала дуже доступно. Коли я закінчила ліцей, то вже знала, що піду на хімію. У мене не було репетитора. Але я й не потребувала додаткової підготовки: настільки сильна була вчителька».

«Мій робочий «день» починається об одинадцятій вечора…»

Вже на третьому курсі університету Тетяна Татарчук по-справжньому зацікавилася наукою. Зацікавив її професор Олександр Шийчук. Він залучив Тетяну та її подругу Ірину Сиротинську до наукової роботи про утилізацію полімерних пляшок.

«Ми віддано працювали, намагалися деполімеризувати, розчинити ті пляшки, їздили на конференції. Писали тези на конференції, робили доповіді. До магістерської роботи я вже мала багато результатів досліджень, публікації. Мало хто тоді зі студентів мав публікацїі», – згадує Тетяна Татарчук.

Далі – аспірантура. Тетяна вчилася під керівництвом професора Семена Лісняка. Він, каже дослідниця, опікувався аспірантами, щодня приходив до них, цікавився, з ним разом писали статті, ставили експерименти. Завдяки професору Лісняку Тетяна вчасно захистила дисертацію, і в 2005 році починає працювати на кафедрі. Сьогодні Тетяна Татарчук доцент кафедри хімії ПНУ, кандидат хімічних наук.

«На кафедрі працюю під керівництвом професора Івана Федоровича Миронюка. Мені там комфортно. Це людина, яка підтримує та дає можливість розвиватися», – ділиться своїми думками Тетяна.

Вдень – пари в університеті, перевірка студентських робіт, лабораторні звіти. Ввечері – сім’я. Директорка Навчально-наукового центру хімічного матеріалознавства та нанотехнологій вдома стає мамою двох дітей  і дружиною. Мусить опікуватися ними.

Раніше, коли діти були маленькими, було складно. Час на наукову роботу доводилося буквально викроювати із не надто тривалої доби.

«Допомагали мої батьки, за що я їм безмежно вдячна. Вже, коли вкладала дітей спати, тоді починався мій робочий день. Після 10-11 вечора. І до години 2-3 ночі. В цей час я могла сконцентруватися, подумати, щось написати. Ці статті, які я написала за останні 4 роки – 56 публікацій, які індексуються в наукометричній базі Scopus, – це моя робота вночі, на вихідних, під час відпусток влітку, навіть, коли з дітьми гуляла в парку, мене часто можна було побачити з ноутбуком, як я щось читаю, креслю, аби час виграти. Бо якщо сидіти і чекати часу на написання, нічого не буде», – ділиться секретами успіху Тетяна Татарчук.

CV меншим шрифтом

Премію «Для жінок у науці» у 1998 році заснували  L’Oréal та ЮНЕСКО для покращення позицій жінок-науковиць через визнання досягнень видатних дослідників.

У 2019 році Тетяна Татарчук вже подавала заявку на цю премію. Тоді вона увійшла до десятки кращих. Із більш, як двох сотень претенденток. Конкуренція велика. Тетяні довелося боротися із вченими з наукових інститутів Києва, Харкова, Дніпра, Львова.

«Вони щодня займаються тільки наукою. У мене ж є ще пари, перевірка студентських звітів та контрольних, керівництво курсовими та дипломними роботами, все те, з чим пов’язана викладацька діяльність», – говорить Тетяна Татарчук.

Перші труднощі почалися вже на етапі подачі документів, пригадує Тетяна. Curriculum vitae треба було викласти на одній сторінці. Довелося хитрувати.

«Я не могла втиснути то все на одну сторінку, бо втрачалися вагомі факти з біографії. Тоді я зробила це меншим шрифтом. На щастя, не було вимог до оформлення», – посміхається Тетяна.

Журі із 12 осіб оцінювало 10 найвагоміших публікацій науковиці, де вона була зазначена першим і відповідальним автором. Це були публікації в зарубіжних наукових журналах. Журі тримало Тетяну Татарчук чи не найдовше з усіх претенденток, влаштували справжній іспит, ставили різноманітні питання, аби переконатися, що вона справді авторка статей, що її прізвище не дописали. «Відповідальний автор спілкується з редакторами, пише відповіді на зауваження рецензентів, зводить в єдине ціле матеріали інших співавторів, які працюють над матеріалом».

На всі питання Тетяна Татарчук відповіла.

Свої кошти у свої дослідження

Тетяна Татарчук закінчила школу зі срібною медаллю. Єдина четвірка з української літератури – з мовою було все гаразд – за те, що не вміла писати твори. Написання художніх текстів, сміється Тетяна Татарчук, не її сильна сторона. Вона звикла викладати матеріал чітко, сухо, але детально і опираючись на факти.

«Тож літератора з мене не вийшло, – сміється науковиця, – але я вмію і класно пишу наукові статті».

Можливо, тому їх часто цитують, і як результат – Тетяна Татарчук має індекс Гірша 22, майже 1300 цитувань та понад 55 наукових публікацій (згідно наукометричної бази даних Scopus). Минулого року вона увійшла до рейтингу ТОП-2% – найбільш цитованих науковців світу.

Самовіддана праця приносить результат. І це не порожні слова. Ось, що написала Тетяна в мотиваційному листі для подачі заявки на премію:

«Будучи люблячою дружиною і матір’ю двох дітей, намагаюся завжди приділяти час сім’ї, проте з нетерпінням щодня чекаю того моменту, коли зможу завершити хатні справи, і поринути у цікавий світ науки, сісти за комп’ютер, щоб завершити розпочату статтю, чи відкрити лист із свіжими результатами досліджень… Дуже ціную ту команду, яка мене підтримує, і яка пліч-о-пліч іде зі мною до нових наукових відкриттів».

Написання наукової статті забирає багато часу, зусиль і грошей. Іноді, аби отримати результат аналізу, доводиться чекати понад місяць, оскільки у нас немає необхідних лабораторій та обладнання. Доводиться відправляти туди, де вони є. І чекати своєї черги. Проте, результат не завжди може бути таким, як очікуєш. Тоді доводиться повторювати експеримент. Звісно, на всі аналізи, поштові послуги, поїздки потрібні кошти. І науковиця вкладає в це свої власні гроші.

«Я оплачую всі аналізи, спектри, фото електронної мікроскопії. Плачу свої гроші: це моя зарплата, яку я отримую по проекту. Але я її далі вкладаю в роботу. Свої кошти у свої дослідження. Стаття коштує кілька тисяч. І я пишу проекти не заради грошей, а заради науки, заради розвитку, вдосконалення. Для мене це дуже важливо. Я не можу сидіти на одному місці і тішитися тим, що є. Мушу весь час вдосконалюватися», – ділиться Тетяна Татарчук.

Я так хочу!

У 2016 році Тетяна Татарчук на пропозицію ректора Прикарпатського університету відвідала колег із партнерського Ягеллонського університету в Польщі. Після візиту до польських науковців все круто змінилося, каже Тетяна Татарчук. Вона побачила, як вони працюють, на якому обладнанні, занурилася в ту атмосферу. І твердо вирішила, що у Прикарпатському має бути не гірше!

(На фото на моніторі – повідомлення про виступ Тетяни Татарчук на науковому семінарі Факультету фізики, астрономії та інформатики (2016 рік))

(В лабораторії Х-променевої фотоелектронної спектроскопії (XPS) у Ягеллонському університеті м. Краків (Республіка Польща))

(Наталія Палійчук, проф. Анджей Котарба і Тетяна Татарчук в лабораторії Х-променевої фотоелектронної спектроскопії (XPS) у Ягеллонському університеті м. Краків (Республіка Польща))

Мені подобається, коли мої студенти розвиваються

Це з поїздки до «Ягеллонки» Тетяна Татарчук разом із провідним фахівцем Наталією Палійчук привезла ідею створення на кафедрі хімії Прикарпатського сучасної лабораторії. Одне з приміщень колишнього радіозаводу майстри переобладнали під лабораторію саме за її ескізами. Тетяна просто на підлозі малювала, де мають бути перегородки, столи, де які розетки з різною напругою. Найбільше пишається величезною Періодичною таблицею хімічних елементів. Такої, каже, більше ніде немає. Її вона створила сама. До кожного елемента в клітинці подано стислу інформацію про нього, а також – де це можливо – його зображення.

«Наш ректор Ігор Цепенда посприяв у створенні лабораторії і я дуже вдячна йому. Він вкладає в талановитих людей. Він їх підтримує. Там були голі стіни. Я приїхала з Ягеллонського університету, все там фотографувала – меблі, обладнання, як розташовано прилади. І цей досвід внесла в цю лабораторію. В нас є столик, де студентам можна робити каву, чай. Там так вільно. Студент має відчувати, що його цінують, тоді йому буде комфортно».

Своїх студентів Тетяна Татарчук називає своїми дітьми і радіє за них, за їхні досягнення, успіхи. Минулого року один зі студентів науковиці Назар Данилюк виграв стартап на пристрій для аналізу води. Назар подав ідею і виграв на її реалізацію 50 тисяч гривень. На сьогодні він вже має досить вагомі публікації.

Ще одна студентка Іванка Лапчук під керівництвом доцента кафедри хімії Тетяни Татарчук досліджувала адсорбційні властивості шпінельних наноматеріалів. Дослідження проходили у Навчально-науковому центрі хімічного матеріалознавства та нанотехнологій ПНУ разом із аспіранткою Мар’яною Мислін.

Отримані результати Іванка Лапчук описала у статті «Magnesium-zinc ferrites as magnetic adsorbents for Cr(VI) and Ni(II) ions removal: cation distribution and antistructure modeling», яка опублікована у міжнародному науковому журналі «Chemosphere» (https://doi.org/10.1016/j.chemosphere.2020.129414). У статті йдеться про використання магній-цинкових феритів в якості адсорбентів для очищення водойм від важких металів. Ці сорбенти мають магнітні властивості, які дозволяють їх легко вилучати із водного середовища.

«Заганяння в рамки сковує, обмежує. Я хочу, щоб студенти вільно себе почували. Хочу, щоби вони виходили з університету і не пам’ятали, що їм казали «в тебе за контрольну погана оцінка, бо ти написав криво. Не розумію, як можна за почерк знімати бали. Моє завдання, як викладача, надихнути студента, запалити в ньому вогник, показати перспективи, підтримати у починаннях, довести, що наука – це круто, це цікаво, це перспективно, що Прикарпатський університет – це університет можливостей! І той, хто наполегливо працює, обов’язково досягне успіху!» – говорить Тетяна Татарчук.

Українсько-польський проєкт

Сьогодні Тетяна Татарчук зокрема працює над спільним українсько-польським проєктом з очищення води разом із професором Войчехом Мацеком, деканом хімічного факультету Ягеллонського університету. Питання дуже актуальне у сучасному світі. Початки цієї співпраці було покладено якраз у 2016 році. Під час візиту до Кракова Тетяна Татарчук зокрема залишила польським колегам свої матеріали для дослідження. А що працюють вони в одному напрямку, доволі скоро ці дослідження переросли у проєкт, який наприкінці минулого року переміг на конкурсі спільних польсько-українських проектів. Він був один із 15 проєктів-переможців. З України подавали 170 проєктів. Мова йде про фотокаталітичні гібридні системи для очищення води. Суть його в тому, що до забрудненої води додається певний порошок, який під дією ультрафіолетового світла розкладає всю органіку на вуглекислий газ і воду. Це нейтральний порошок діоксиду титану. Ця ідея, каже Тетяна Татарчук, не нова.

«Світ над цим працює вже давно. Але ми змогли створити спосіб активізації цього каталізатора. Ми додаємо одну речовину, яка посилює його активність. В цьому наша новизна», розповідає дослідниця.

(Тетяна Татарчук і декан хімічного факультету Ягеллонського університету, завідувач кафедри неорганічної хімії проф. др наук Войцех Мацик)

Фактор довіри

Цікаво спостерігати за тим, як змінюються люди навколо після того, коли хтось відзначає нарешті те, що ти робиш. У нас чомусь не прийнято говорити про свої досягнення, говорить науковиця. Все змінюється після того, як ти з’являєшся в рейтингах. Наче якесь прозріння враз спадає на всіх.

«Коли ти скажеш, що ти маєш певні досягнення і напрацювання, люди вважають, що ти хвалишся. А коли хтось оцінить, то все змінюється. Я відчула за ці кілька тижнів суттєві зміни. Хоча насправді пів року чи рік тому я була така сама, як і зараз, тільки не було результатів рейтингів і премії «Для жінок в науці».

А ще такі відзнаки відкривають двері у світ. Це фактично шлях далі до вершин. Адже ти можеш написати заявку на проект, говорить Тетяна, але, не маючи доробку у вигляді публікацій, нагород, участі у проектах, нічого не отримаєш. Твій проєкт може бути суперовим, на рівні наукового відкриття, але якщо не має наукового доробку, він просто втратить бали на першому етапі оцінювання. Така, на жаль, дійсність. Це наче фактор довіри. До науковця і до університету.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!