Громада Старого Лисця не дала перетворити Чорний ліс на полігон для ядерних відходів

Чорний ліс досі оповитий різними таємницями з численних переказів та легенд. Проте і в наш час додаються нові. Серед них – і майже нікому нині невідома історія про наміри радянського керівництва збудувати в лісі на Тисмениччині – у напрямку cіл Посічі і Рибного – полігон для захоронення радіоактивних відходів…

Призабутий спомин

Якось до редакції газети Галичина навідався житель села Старого Лисця – колишній учитель Василь Іванович Гуменяк, якому вже сповнилося 82 роки, і розповів бувальщину зі свого життя про те, як з його ініціативи 1980 року селяни зі Старого Лисця завадили радянському компартійному керівництву зводити у Чорному лісі полігон для захоронення радіоактивних відходів.

Свою оповідь чоловік не підтвердив жодними документами, окрім давніх світлин, на яких зображений з учнями під час уроків трудового навчання в угіддях лісництва, а просто сказав: «Я вже старий чоловік, скоро буду помирати. Як собі хочете – вірте або не вірте… Я просто прийшов вам розповісти про це, а ви собі зробите певні висновки…»

Василь Гуменяк у редакції газети «Галичина»

Василь ГУМЕНЯК, очевидець і учасник подій:

– Я колишній вчитель фізики і математики, але у 1980 році викладав у Старолисецькій школі трудове навчання, тож часто працював з дітьми у лісництві. Якось захворів. Прийшов до мене лісник і каже: «Василю Івановичу, біда!» Чоловік розповів, що бачив, як у Чорний ліс приїжджали дві обкомівські машини і якісь люди там неподалік конюшні щось пильно оглядали. Лісник запевняв, що, мабуть, там хочуть будувати щось важливе.

Я залучив свою доньку і понаписував листи у всі державні інстанції і газети – питав, що планують будувати у Чорному лісі. Через місяць мені відповіли з редакції «Комсомольської правди», що там планують побудувати полігон радіоактивних відходів.

Я зв’язався з професорами медінституту, і вони зателефонували у київську редакцію екологічної програми «Зелена планета» чи «Зелена земля» – точно не пам’ятаю. І до мене приїхав редактор тієї програми. А я того дня саме пішов у ліс по гриби. Там мене і знайшли журналісти.

Редактор розповів, що перший секретар Івано-Франківського обкому партії Іван Посторонко, якому нібито пообіцяли посаду першого секретаря Львівського обкому партії, дав згоду на будівництво у Чорному лісі полігона для захоронення радіоактивних відходів.

Привезли мене до «білого дому», де голова облвиконкому Вадим Бойчук якраз проводив нараду з екології, і під час того засідання журналісти оприлюднили свої коментарі зі мною та іншими людьми про екологічну загрозу для краю через наміри збудувати у Чорному лісі полігон для захоронення радіоактивних відходів.

Голова облвиконкому був шокований. Сказав, що через три дні у Старому Лисці буде схід села. Я ходив по людях вночі, щоб прийшли на схід села. Бо партійці планували, що запросять лише інтелігенцію – вчителів, медиків та ін. На сході села було дуже багато людей. Та попри все всі мали великий страх. Згодом мене викликали у КДБ, випитували і погрожували…

Та все якось минулося. Пізніше ми довідалися, що на полігон, який мав би розміщуватися на площі 15 га, вже навіть виділили було 40 млн. крб. Та громада Старого Лисця не дозволила провадити будівництво.

Недописана сторінка

У 2017 році у Харкові побачило світ потужне 500-сторінкове видання заступника директора Старолисецької ЗШ Галини Пташинської «Мальовниче село Старий Лисець», яке рецензували академік Української академії політичних наук, професор, доктор історичних наук Степан Сворак та кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки та психології Івано-Франківського РІППО Ярослав Треф’як. Є у книжці і сторінка, присвячена вчителеві трудового навчання Старолисецької ЗШ Василеві Гуменяку.

Процитуємо деякі витяги з книжки: «Педагогічний колектив навчально-виховного закладу дбав про забезпечення високого рівня загальної освіти молоді, уміло проводив профорієнтаційну роботу, формував готовність вихованців школи до свідомого вибору професії. З цією метою 1977 р. було створено профорієнтаційну комісію. Її очолив Гуменяк Василь Іванович. Організувалися загони для заготівлі гіллячкового корму і різнотрав’я, сінажу, просушування зерна. Очолювали їх класні керівники. Із числа учнів 5–8-х класів, які займались вирощуванням кролів, було створено товариство юних кролівників. Велику роботу, спрямовану на прищеплення учням любові до природи, проводив керівник шкільного лісництва Гуменюк В. І. Шкільне лісництво створили 1978 р. на базі Івано-Франківського військового лісництва КЕУ Прикарпатського ВО. За ним було закріплено 310 га площі лісу. Юні лісівники насадили 35 га лісу, доглядали за 128 га лісокультур, виконували інші роботи…».

Принагідно я поцікавився у голови Старолисецької сільської ради Анатолія Лущака, чи йому хоч щось відомо про спротив сільської громади 1980 року намірам компартійного керівництва будувати у Чорному лісі неподалік села полігон для захоронення радіоактивних відходів і про роль у тому Василя Гуменяка. Анатолій Романович підтвердив, що чув про такий чин у житті сільської громади і що у Старому Лисці живуть люди, які добре пам’ятають про ті події. Проте у фундаментальному виданні «Мальовниче село Старий Лисець» ми не знайшли жодної згадки про причетність до них не лише Василя Гуменяка, а й інших жителів села та й громади загалом. Але, на наш погляд, поки живі очевидці й учасники патріотичного чину жителів Старого Лисця майже тридцятирічної давності, є добра нагода цю сторінку з історії села дописати. І ця публікація – спроба те зробити.