Курці помирають вранці

Новий блог франківського письменника Тараса Прохаська на порталі Zбруч.

Кілька десятиліть я курю. (Не люблю того ново-хвильного слова "паління", бо переконався, що сенс процесу все ж у співжитті з димом, а не у підпалюванні певної речовини. Знаю, як безпонтово курити у суцільній темряві, коли видно тільки полум'я, а не хоч якісь конфігурації диму.) Незважаючи на то, чи буду я вважати такий спосіб життя помилковим, було би зовсім сумно зрікатися усього того корпусу і масиву знань, усіх одкровень і винаходів, які я отримав, курячи вдумливо і спостережливо. Ще ж від студентських років переконався, що осмислене вивчення будь-якої фундаментальної науки дає гносеологічний ключ до вміння бачити і розуміти універсальну систему не тільки пізнання, але й реальності, яку пізнання має здатність пізнавати.

У випадку такого дивовижного персонально-масового феномену, як куріння, практика включення у систему відкриває концентричні кола перебування у різних дисциплінах – від фізіології до історії звичаїв і теології – передовсім через можливість зміни оптики. Від аналізу власного всестороннього досвіду до відчуття довготривалих історичних тенденцій, що проявляються стосовно курців. Чому некурці так не люблять курців – поетичне питання Марціна Свєтліцького – є лиш однією із тем, про які варто подумати і поговорити.

Мій список тем для серйозних есеїстичних досліджень значно ширший. На власному досвіді можу знати пребагато різних речей. В тому числі таких, які є глобальними. А також у певному сенсі прогностичними і футурологічними.

Наприклад. Одна з найважливіших. Значна частина мого куріння припала на золоту еру в історії сигарет. Можна сказати, що вони були чільним маркером цивілізації. Всі механізми надання сенсу нової філософії споживання і відповідної їй естетиці екзистенції відпрацьовувалися передовсім у тютюновій індустрії. Образи, заради яких варто було жити, щоби травестуватися у них, творило мистецтво сигаретного дизайну і міфологізації. Ідеології капіталістичного і соціалістичного способу споживацтва вели війну на сигаретному рівні значно вагомішу, ніж про те уявляли собі курці обох таборів. Мальборо та інші шильди і марки з вільного світу додали до краху комунізму значно більше, ніж радіо Свобода. Бєломори з памірами ніяких асоціацій, крім великого попадосу, не викликали. Столиця СРСР у цьому спектрі була лиш двома тютюновими фабриками із гамлетівським питанням – яка Ява краща: явська чи дукатівська. Натомість львівська незалежність означувалася улюбленими щораз гіршими Львовами, Фільтрами, Орбітами і зальотними Космосами.

І те, на що спроможна соціалістична економічна криза, стало очевидним не через масло і варену ковбасу, які символізували обмежене лакомство, а саме через брак вищої, духовно-екзистенційної поживи – дурних непотрібних необхідних сигарет. Тоді кризу було подолано завдяки потічкам різного походження. І все було джерельним, як трускавецька вода, бо за кожним ґатунком стояла не тільки легенда, але й неповторний характерний смак. Куріння дійсно перетворилося на смакування, гурманство і калейдоскоп відповідних відчуттів. І у цьому було найвидатніше золото золотої епохи сигарет. Ніщо ні на що не подібне. Мальборо, кемели, голуази, салеми, лакі страйки, вінстони, данхіли, ронхіли, стювезенти, честерфіли, ель-еми і гашбеки, житани і дукадоси… Навіть маловідомі, але масові бонди, конґреси, президенти. Нєбо в гембє…

А далі, ще через десять років, відбувся великий переворот. Всі ці сигарети почали виробляти в Україні. Спочатку вони були смачні. Потому були несмачні, натомість неукраїнські тих самих світових виробників були ліпші. І ще через десять років все стало однакове. Якийсь час ще трималися франко-іспанські мануфактури. Тепер натренований минулими десятиліттями тютюновий гурман не може відрізнити сорт від сорту, країну виробництва від країни. Нічого дивного. Справжнього тютюну не вистачає, як починає не вистачати кави і риби. А технології досягли небачених висот у створенні синтетичних речовин, ідентичних натуральним. І власне це є майбутнім суспільства масового споживання. А до цього ще й паралельний інтенсивний рух за обмеження прав курців. І перехід до сигаретозамінних гаджетів, які руці нового покоління значно відповідніші, ніж звичайна цигарка…

Цікаво, через який період часу відбудеться навернення до визнання курців дискримінованою меншиною. Не гіршою від геїв, чорних, атеїстів і зоофілів? Якщо я до цього доживу, то вже точно не буду курити.

Джерело: Zбруч.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!