На Коломийщині герой телешоу створив унікальну вівчарську ферму

Підприємець з Молодятина Василь Стефурак став відомим після участі у популярному телешоу “Громада на мільйон”. Цей завзятий та кмітливий працелюб з бізнесовою жилкою в крові й характері заповзявся відродити в нашому регіоні вівчарство. З цією метою він заснував Асоціацію вівчарів.

Київські експерти визнали його господарство ідеальним за всіма сучасними параметрами вирощування й культивування овець, пише Дзеркало Коломиї

Після служби в армії Василь поїхав до Росії за довгим рублем. Десять років працював там, але не руками, як більшість наших заробітчан, а головою – переважно в іноземних торгівельних компаніях, хоча доводилося на перших порах і на базарі подзиголіти зубами від холоду.

Після Помаранчевої революції перед чоловіком, за його словами, “принципово постало поняття “Вітчизна”. Заробивши непоганий стартовий капітал, молодятинський парубок почав поступово свої проекти в Росії згортати і планувати життя в Україні.

Розпочав з підприємництва. Відкрив у Коломиї кафе “Fresh”. Відтак продав, бо стало нецікаво.

У 2009-му купив у Микуличині шмат землі під будівництво ресторану. І будівництво рушило. Водночас серйозно зацікавився вівчарством, позаяк мав дитячий досвід – батьки тримали овець. Ставши депутатом Печеніжинської громади, розробив програму розвитку вівчарства, яку Печеніжинська ОТГ подала на розгляд у Міністерство регіонального розвитку. Однак, як і всі сміливі починання, програма там зависла. Висить і понині…

– Ще коли я працював у Росії, земляки мені докоряли: ти, мовляв, там бабло куєш, а у нас нема роботи, – розповідає Василь. – І я вирішив власним прикладом довести, що заробляти можна не відходячи навіть від хати. Запустив пілотний проект – купив у Слободі чотири вівці по тисячу гривень за голову і барана. Вівці виявилися нормальними, а баран нікудишній. Але овечки хворіли. Я допетрав, що у них квола порода. Вирішив провести селекцію. Купую десять баранів різних порід, саджу їх восени на найскромніший пайок, фактично, на нуль, аби у них прокинулися первісні міцні гени, запускаю їх у сад. Нехай їдять усе, що собі добудуть. Свідомо передбачив втрати, – вижити мав найвитриваліший. До весни дожило четверо. З цих чотирьох я двох оскопив, залишивши для запліднення двох найкращих. Їх відтак і запустив “у роботу”. Таким методом я за п’ять років вивів власну породу баранів, акліматизовану й стійку до захворювань. Тепер найкращих своїх баранів продаю людям за сто доларів. (Для порівняння: породистий австрійський баран коштує за кордоном від чотирьох до дев’яти тисяч євро). Мої вівці народжують двічі за рік. Сам стрижу їм шерсть і продаю в Яворові. Сам готую м’ясо, яке відразу закуповує “Буковель”. До речі, за м’ясом з моїх овець приїжджають і турки зі своїм ритуальним різником…

Василь Стефурак на змаганнях вівчарів здобув перемогу й виграв поїздку до Австрії. Там відвідав найкращі фермерські господарства, де вирощують вівців.

Каже, що в Австрії фермер – це людина набагато шанованіша, аніж політик. І ціноутворення та податки в аграрній галузі формуються за рекомендацією фермерів.

В Україні ж фермером бути дуже проблематично й невигідно, якщо ти не при владі. Тому до сьогодні успішний фермер Василь Стефурак залишається платником податків тільки як підприємець. А вівчарство, як це не парадоксально, залишається його хобі. Й водночас найсерйознішим заняттям, завдяки якому поголів’я овець у районі перманентно збільшується.