На найбільшій річці Західної України таки беруться звести каскад ГАЕС

Днями приватна фірма з Харкова — ПАТ «Укргідропроект» — виграла тендер на суму 6,9 мільйона гривень, які вона використає на «Виконання вишукувань, необхідних для проведення оцінки стану довкілля та прогнозу впливу планованої діяльності будівництва каскаду верхньодністровських гідроелектростанцій...».

Уже з самої назви цього проекту, замовником якого виступає ПрАТ «Укргідроенерго», дочірнє підприємство Міністерства енергетики й вугільної промисловості, стає зрозуміло, що «борці» за розвиток енергетики в Україні таки беруться доводити до логічного завершення задекларовані ще півтора року тому наміри звести в межах Дністровського каньйону низку малих так званих гідроакумулюючих електростанцій (ГАЕС). І їх наразі мало хвилюють протести екологів та громадськості, які сколихнули було Україну, щойно широкий загал довідався про ті плани. Вже не криючись, як було донедавна, а відкрито кажуть, що до 2026-го «ДністроГЕС» не лише стане вагомою реалією в тодішній українській дійсності, а й запрацює на всю проектну потужність, пише газета Галичина. 

Утім, як заявив генеральний директор ПрАТ «Укргідроенерго» ігор Сирота, його відомство намагається врахувати всі аспекти здійснення такого задуму.

«Ми дослухаємося до поглядів екологів, — зазначив він. — До проекту будівництва каскаду Дністровських ГАЕС ми залучили дев’ять науково-дослідних інститутів зі структури Національної академії наук України».

За його словами, гідроенергетики також враховуватимуть думку місцевих громад. 

Зрештою, як зізнався І. Сирота, вони вже намагаються впливати на рішення людей шляхом реалізації тих чи інших інфраструктурних проектів у відповідних регіонах, що сприятиме їхньому соціально-економічному розвитку. Проте для тих, хто орієнтується в ситуації, такі одкровення — то суцільний блеф. Адже й неспеціалістові ясно без «вишукувань» вартістю в майже сім мільйонів, що здійснення такого задуму матиме катастрофічні екологічні наслідки — призведе до затоплення територій, у тому числі й цілих сіл, земель національних та ландшафтних парків, і до перетворення самого Дністра на каскад порівняно невеликих водосховищ.

 Якими саме інфраструктурними проектами можна буде компенсувати такі втрати? Хіба за великим рахунком вдасться відшкодувати матеріальні, а надто ж моральні збитки людям, які змушені будуть покинути рідні домівки, власні земельні наділи тощо. Власне, річ уже і не в родинних гніздах. Нерідко могили предків та родичів, які мають піти під воду, селянам дорожчі за хати...

Словом, гряде нове протистояння за Дністер. Дмитро Коломийчук, сільський голова Городниці на Городенківщині, одного з сіл району, які можуть опинитися на дні якогось ставка, називає ті гідроенергонаміри не інакше як анексією придністровських сіл. І шанс для перемоги «чоловіцтва зі звірством», як писав Іван Франко, у цій війні за Дністер подарує лише активний і організований громадський опір діям спритних ділків.