Олександр Сич про заяви Трампа: Глибинні інституції США не дозволяють зруйнувати її одним неадекватним помахом пальця

Дональд Трамп опублікував скандальну географічну карту, на якій Канада й Гренландія приєднані до США. Очевидно, більшою мірою задля голосного піару й у гонитві за лайками прихильників у соцмережах та черговим світовим медіасплеском.

Таку думку в мережі висловив доктор політичних наук та голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич. 

"Українські недоексперти в цю ж мить із жахом почали паралелізувати його з путіним – якщо задля життєвих інтересів Америки так готовий поступити Трамп, то не має жодних шансів, аби він зупинив путіна в Україні, який діє за тією ж логікою!... А мені вчергове довелося згадати вже виголошену тезу – ми настільки залежні від зовнішньої підтримки, що з будь-якої зміни поведінки наших партнерів схильні робити найтрагічніші висновки на зразок «фсьо пропало!». Насправді неадекватна поведінка окремих персонажів на верхівці державної влади може становити загрозу хіба в таких нестабільних державах як наша. Ті ж із них, що існують вже багато сотень років, настільки сильні своїми інституційними основами, що вони поглинуть і нейтралізують будь-який пустопорожній піар навіть найвищого достойника", - наголошує Олександр Сич.

Аргументуючи, науковець навів декілька цитат Шона Макфейта – спецпризначенця армії США у відставці, а тепер військового експерта й професора провідних навчальних закладів цієї країни у сфері оборони та дипломатії. Він таку державу називає «глибинною».

Так от:

... «Глибинні держави подібні до держав, хворих на рак. Їхні інститути влади – армія, судова система, розвідувальні служби – вийшли з-під контролю; замість того щоб служити державі, вони змушують державу служити їм»;

... «Інституції, які становлять глибинну державу, не узгоджують свої дії, як це роблять учасники змови. Радше вони вступають у пасивну синхронізацію»;

... «Народ [...] не потрібно вводити в оману, ніби Конгрес чи Білий Дім визначають політику національної безпеки просто тому, що так зазначено в Конституції. Насправді її встановлюють органи національної безпеки, які значною мірою діють поза полем зору громадськості й поза конституційними обмеженнями. Ось чому ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ США МАЛО ЗМІНЮЄТЬСЯ, БАЙДУЖЕ ХТО СИДИТЬ У БІЛОМУ ДОМІ».

"Й насамкінець процитую за Шоном Макфейтом красномовний приклад із попередньої президентської каденції Трампа: «Свого часу кандидат у президенти Трамп розвінчував інтервенцію президента Обами в Сирію й Афганістан, закликаючи США вийти з тих регіонів, а також вийти з НАТО. Потім президент Трамп перевзувся в повітрі щодо всіх трьох питань, чим приголомшив своїх прихильників. Єдиним поясненням Трампа було те, що ситуація “здається цілком інакшою тоді, коли сидиш за столом в Овальному кабінеті” […]».

США мають не від сьогодні сформовані геополітичні інтереси й систему їх забезпечення у світі. І її глибинні інституції не дозволяють її зруйнувати одним неадекватним помахом пальця. Навіть якщо ним є палець Дональда Трампа…", -  резюмує Олександр Сич. 

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!