Паски їдуть в АТО. Як прикарпатські волонтери трохи свята на передову возили

Сотні пасок, кілограми ковбаси, хріну, літри вареників, голубців, святкові кошики та вербові гілочки повезли та ще повезуть волонтери з Прикарпаття бійцям на передову. Аби бійці хоч трохи, на мить відчули домашнього тепла.

95 літрів вареників із Пшеничників

Саме стільки пирогів з картоплі наліпили та наварили минулого тижня ґаздині села Пшеничники Тисменицького району. У селі організували акцію «Благодійний вареник», на яку до місцевої школи зібралося з 26 жіночок. Тут протягом дня місили, ліпили, готували вареники для військових. Наготовлене гарно перемащували смальцем з цибулькою та шкварками, засипали у п’ятилітрові відра й додатково заливали розтопленим смальцем, аби не зіпсувалися та свіжими потрапили до бійців, пише Репортер

Секретарка сільради Галина Петелюк розповідає, що наготували 19 п’ятилітрових відер вареників. Також жінки зібрали різну консервацію – соління, аджику, варення. Уся ця продукція вже вирушила в зону АТО. Повезли її волонтери разом з головою Тисменицької районної організації ветеранів Афганістану Дмитром Сатуром. Куди саме, пані Галина не знає. Каже, не важливо, бо там – всі наші. Нині в селі є 11 учасників бойових дій. Троє з них досі служать.

Розповідає, що до спільної роботи долучилась Богдана Досин. Її чоловік нині в АТО – контрактник. Вони з сусідкою вдома наліпили п’ять п’ятилітрових відер і принесли до школи вже готові. Була мати одного бійця, який вже демобілізувався, але вона теж прийшла допомагати.

«Думаю, ми й надалі будемо збиратися та робити щось подібне, – каже Галина Петелюк. – Усім дуже сподобалося. Коли вже закінчили, то якесь таке піднесення було. Якесь відчуття, що ти дійсно долучився до допомоги тим хлопцям, які сидять в окопах і захищають нас з вами».

«Покропіть його там і пригорніть»

Коломийський капелан Василь Довганюк (Дуб) по телефону говорить, що лише пару секунд тому, як заїхали в зону АТО. Зараз десь біля Попасної, у друзів-медиків.

«Привезли їм паски, багато ковбасок, кошики, меду, – перелічує капелан. У слухавку чути голосний гавкіт собак. – Так, псів тут дуже багато. Ви б бачили, як біжать до нас! Певно, ковбаски зачули. О, хріну маємо багато, цвіклів. Йдемо хлопцям те все роздавати».

Довганюк розповідає, що передачу на фронт збирали по Отинії, Коломиї та Косові. Місцеві ґаздині напекли домашніх пасок – загалом із собою привезли 150 штук. Окрім харчів, доправили й чоботи, рукавиці, нижню та постільну білизну, сидіння для автомобіля, бо попросили.

Коломийські волонтери проїхали вже 10 блокпостів і на кожному роздавали великодні пасочки. Хлопці дуже раділи.

Серед пакунків багато адресних. Наприклад, один із села Корнич Коломийського району. Домашні смаколики для сина Ростислава передала Любов Котів. Її Ростик служить уже три роки.

«Ще до нього не заїхали, бо трохи далеко – за три години, – говорить Василь Довганюк. – Передала ще свячену воду. Кажу, їй, що маю. А вона: «Беріть цю, домашню, покропіть його там. Пригорніть і скажіть, що я його чекаю».

Ще Ростиславу передадуть генератор. Довганюк говорить, що ввечері відслужить молебень і на рано поїдуть далі до інших.

Через кілька хвилин капелан перетелефоновує та каже, що завтра вдосвіта медики повезуть на Рахів загиблого бійця. «Отаке комусь свято, а комусь…» – зітхає капелан.

Подякуйте однокласникам

А з АТО вже повернулися богородчанські волонтери. Їхали чотирма машинами. Везли хлопцям усього різного десь п’ять тонн.

Голова ГО «Народна самооборона Івано-Франківської області в Богородчанському районі» та «Спілки волонтерів Прикарпаття» Михайло Михайлюк каже, мали 40 адрес. Об’їхали – Попаснянський, Соледарський райони, Авдіївку, Маріуполь, Волноваху. Смачненьким пригостили хлопців із різних підрозділів.

Михайлюк розказує, що збір почали ще місяць тому. Він ще й сільський голова Забережжя, от і попросив колег з інших сільрад Богородчанського району долучитися.

Перелічує, що з 13 тисяч вареників наліпили Яблунецька, Старобогородчанська, Порогівська школи. У Забережжі зробили голубці.

«Мали 45 пасок, хліба домашнього рум’яного від одного ґазди – Анатолія Дидича із Богородчан, – продовжує перелічувати пан Михайло. – Ковбас запечених на дровах – з 20 кілограмів від підприємця з Вишнева – Романа Казимичука. Шинки були, сало копчене, підчеревина».

Сміється, що в Попасній у пожежній частині влаштували невеликий ярмарок. Усе розвантажили з машин, поприїздили з позицій хлопці й розбирали, кому що.

«Шутку везли ще – от, що головне, – говорить чоловік. – Посвятили її та повезли хлопцям. Десь сотню гілок миттю розібрали. Дуже тішились».

Розказує, що заїздили в Маріуполь до капелана 56 бригади з Рогатинщини Олекси Куйбіди. До речі, він – полковник Збройних сил. Уже четвертий рік в АТО. Богородчанці передали образи, ікони та вишиті рушники.

«Галина Клебан із села Підгір’я передала для синів посилку, – говорить Михайлюк. – Служать в одній бригаді. Один відвоював два роки, повернувся додому, покрутився й далі пішов служити. А молодший пішов услід за братом. Дуже просила їх обійняти. Сама хотіла з нами їхати, але ми не беремо жінок. Не вийшло їх побачити, бо хлопці десь далеко в полях. Але їм передадуть обов’язково, бо наших богородчанських там багато».

Ще розповідає про пакунок для Миколи Олексина із села Глибоке, який для нього зібрали та передали однокласники. Ще окремо – рідні.

«Вже коли вертався, під Одесою дзвонить Микола, голос тремтить, крізь зуби попросив подякувати всім, – каже волонтер. – Треба готувати нову поїздку, бо хлопцям потрібно все. Треба придумувати якісь акції, аби люди були активнішими, бо війна триває».