Православна міграція. На Прикарпатті ще є 30 храмів московського патріархату

10 лютого у Богородчанах на громадських слуханнях вирішували, кому має належати Домініканський собор. Суперечки навколо храму тривають роками.

А з переходом вірян до Української помісної автокефальної православної церкви розгорівся новий конфлікт, пише Репортер

Храм буде комунальним

На початку 1990-х виконком Богородчанської райради передав приміщення Домініканського собору у користування релігійній громаді Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). З того часу у будівлі діяв православний храм святих апостолів Петра і Павла.

Коли в Україні почалася війна, про свої права на споруду заявила римо-католицька громада. Мовляв, є історичні документи, де вказано, кому насправді має належати костел. Обіцяли за власні кошти відреставрувати будівлю і в майбутньому утримувати її в належному стані. Це було вагомим аргументом, адже храм реставрували ще в 1904-1905 роках. А от громада УПЦ МП, яка користувалася приміщенням, усі ці роки жодних ремонтів там не робила.

Але добровільно передати костел католикам православна громада відмовилась, заявивши, що користується приміщенням на законних підставах. А місцева рада вирішила в міжконфесійний конфлікт не втручатися і порадила римо-католикам шукати історичну справедливість в суді.

Справа зрушилась з місця у 2017 році, коли Богородчанська райдержадміністрація видала розпорядження про розірвання договору з УПЦ МП щодо користування культовою спорудою. Та знову ж таки покидати приміщення представники церкви відмовились. Мовляв, іншої споруди для проведення богослужінь у православної громади немає.

Воювати з прихожанами УПЦ МП – справа марудна, тож із костелу їх ніхто не виганяв. Але 3 лютого більшість парафіян церкви Петра і Павла вирішила змінити конфесійну юрисдикцію і перейти до Української помісної автокефальної православної церкви (або Православна Церква України – ПЦУ). А вже 6 лютого громада ПЦУ прийшла до адмінбудинку з вимогою надати їм Домініканський собор для богослужінь.

«Влада, а це райрада разом із РДА, розірвала договір оренди культової споруди з УПЦ МП, і будівля перебувала у користуванні РДА. І ми, як новостворена громада, більшість якої – 348 голосів, проголосували, щоби звернутися до адміністрації з проханням надати нам місце для церковного служіння», – пояснив отець Феогност Бодоряк, який з 4 лютого є очільником Богородчанської громади святих Петра і Павла ПЦУ.

Аби вирішити подальшу долю костелу, 10 лютого у Богородчанах скликали громадські слухання.

«До мене звернулася ініціативна група жителів Богородчан, які об’єднались під назвою «Врятуймо костел», з проханням зібрати такі збори, – розповідає селищний голова Ростислав Заремба. – Останнім часом дійсно багато конфліктів є навколо костелу. Мешканці ухвалили рішення, що костел буде у власності громади, але не буде передаватись жодній із конфесій. Це рішення було результатом компромісу, яке вийшло найменш конфліктним. Чи воно найкраще – покаже час».

Наразі храм зачинений, опечатаний і перебуває під охороною.

Нас там не було

Перехід до ПЦУ прихожани церкви Петра і Павла ініціювали після того, як Вселенський пат­ріарх Варфоломій надав Україні Томос про автокефалію. Щоправда, настоятель церкви Володимир Шувар свою громаду не підтримав.

Після того, як з’явилося оголошення про збори в богородчанському Палаці культури щодо зміни конфесії релігійної громади, Шувар заявив про рейдерське захоплення храму. Мовляв, в ніч з 31 січня на 1 лютого 2019 «невідомі особи зламали замки, проникли в храм, вкрали звідти речі, а після замінили замки на дверях».

«Більше сотні вірян не можуть потрапити до власного храму, – повідомила прес-служба Івано-Франківської єпархії УПЦ МП. – Представники органів місцевого самоврядування говорять, що нічого не сталося, ознаків злочину не вбачають. Представниками поліції двері храму опечатані, а настоятель громади Володимир Шувар з вірянами змушені молитися просто неба».

Також в УПЦ МП закликали опонентів «до вирішення спірних питань виключно у правовому полі» та попросили «не вдаватись до проявів агресії та переслідування православних українців однієї з канонічних православних церков за ознакою релігійного віросповідання».

Але в законі про перехід вказано, що «рішення про зміну підлеглості» вирішується на загальних зборах, які може скликати будь-хто із членів релігійної громади. Богородчанці так і зробили: визначили час і місце, прийшли, проголосували, зареєстрували офіційний лист до влади.

І ніби на цьому мало б все закінчитись, але в УПЦ МП назвали ПЦУ розкольниками і заявили:

«Парафіяни храму святих апостолів Петра і Павла у зборах, що пройшли в палаці культури, участі не взяли, жодних голосувань з оголошених в порядку денному питань не проводили та рішень не прий­мали. Релігійна громада сповістила присутніх у палаці культури народних засідателів про своє рішення не зраджувати Христову віру та зберегти своє підпорядкування Українській Православній Церкві на чолі з Блаженнішим Онуфрієм».

За словами депутата Богородчанської районної ради Тараса Глодана, на збори з’їхалися близько двох десятків священиків УПЦ МП з усієї області.

«Очевидно, їм треба було зробити картинку і зафіксувати її на відео. Зі священиками зайшли їхні камери, їхні ЗМІ, – каже Глодан. – Представники московської церкви не були налаштовані на конструктивну розмову. Вони зробили заяву, що ці збори не можуть бути легітимними, оскільки їх має проводити священик, – ну, напевно, такі закони в УПЦ МП. Після чого всі разом із отцем Володимиром Шуваром залишили залу. Отець покинув збори і свою громаду».

Бога не змінювали

Громада церкви святих апостолів Петра і Павла стала третьою на Прикарпатті, яка перейшла до ПЦУ. Першими змінити юрисдикцію вирішили прихожани Миколаєво-Успенського собору в Коломиї та церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці у Похівці (Богородчанський район).

«Церква, яка була, така і є. Змінилося тільки підпорядкування, – каже настоятель Миколаєво-Успенського собору Микола Сметанюк. – Ми повернулися до своєї історичної цінності: де були хрещені, туди й повернулися. Один священик пішов, залишилося чотири. У цьому нічого страшного немає. Прихожан стало більше. Ми стали канонічною законною церквою. Бога не змінювали. Фанати щось собі вигадують, пишуть мені смс-повідомлення з текстом на зразок: «Чи ти вже вибрав собі пекло?», «Горітимеш у пеклі» тощо, але в мене один суддя – Господь. Лиш він має право судити. Церква стала українською, тепер ми – Православна церква України».

Разом із тим, прес-служба УПЦ МП повідомила, що парафія Миколаєво-Успенського собору міста Коломиї з настоятелем собору протоієреєм Миколаєм Сметанюком та священиками Андрієм Гринюком, Іоанном Іроденком, Валерієм Книшем «вийшла з канонічної юрисдикції Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви та перейшла в розкол». Мовляв, священики порушили присягу.

«Вказаних священнослужителів звільнено зі всіх єпархіальних посад та виведено з кліру єпархії. Кліру єпархії припинити євхаристійне спілкування з зазначеною парафією і кліриками», – йдеться в указі УПЦ МП.

У Похівці теж не обійшлося без скандалу. Збори щодо переходу відбулися в сільському клубі, де зібрались і прихильники, і противники переходу в ПЦУ. Зо два десятки прихожан УПЦ МП здій­няли галас, що збори незаконні. Почалась словесна суперечка на підвищених тонах. Врешті, парафіяни Московського патріархату заявили, що покидають збори, і вийшли із зали під вигуки «сепаратисти!». Натомість, за перехід до ПЦУ проголосувало понад 100 людей.

За словами новообраного голови релігійної громади Мирослава Аннюка, рішення назрівало вже давно.

«Храм і земля належить сільській громаді. В селі близько півтисячі мешканців, з них дуже маленька частина не хоче переходити. Люди давно говорили, але не ставало духу відкрито про це заявити. А тепер є Томос і ми набралися сміливості. Їм (прихильникам УПЦ МП – Авт.) цікаво було зробити провокацію, але ми не піддалися», – каже Аннюк.

*****

На сьогодні на Прикарпатті діють 27 храмів і три монастирі УПЦ МП. Найбільше – на території Коломийського (сім церков та один монастир) та Верховинського (шість церков та монастир) районів.

Один храм УПЦ МП залишився у Богородчанському районі. У Городенківському, Косівському та Долинському районах – по два. По одному – на Калущині, Надвірнянщині, Снятинщині та Рогатинщині. Одна церква є у Галицькому районі, там же – жіночий монастир.

Найбільшим храмом на Прикарпатті є Кафедральний собор Різдва Христового в Івано-Франківську. Також у місті вже кілька років триває суперечка між мерією та місцевою єпархією УПЦ МП за приміщення на Чорновола, яке єпархія використовує під Спасо-Преображенський храм.