Пухлина росте. То що там із церквою на Валах у Франківську

Якщо ще два роки тому купа люду виступала проти будови церкви на Валах, то нині про конфлікт ніхто й не згадує.

Може, франківці змирилися з втратою добрячого шматка землі, де мала бути зелена зона, а може, просто втомилися воювати. У будь-якому разі крик стих. А кричати варто було б тільки для того, аби забудовник не забував, що Вали – історичний центр, пише Репортер.

Поки не заговорили

Забудову на Валах почали активно обговорювати у 2016 році. Тоді Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ заявила про намір збудувати там храм Святого Миколая. Як з’ясувалося, дозвіл на початок будівництва управління архітектурно-будівельного контролю видало ще у 2006 році (дійсний до завершення будівельних робіт). Щоправда, державний акт на право постійного користування ділянкою релігійна громада Святого Миколая отримала у 2015-му.

Люди почали обурюватись. Мовляв, на Валах треба збудувати дитячий майданчик або облаштувати зелену зону. Навіть зареєстрували електронну петицію на сайті міської ради з вимогою заборонити будівництво церкви. Петиція швидко набрала необхідну кількість голосів, і навіть трохи більше. Однак, у департаменті містобудування та архітектури повідомили: УГКЦ має всі папери на будівництво.

Як земля у заповідній історичній частині міста перейшла у власність УГКЦ, ні для кого не секрет. У 2001 році ділянку площею 13,9 соток колишній мер Зіновій Шкутяк, згідно з рішенням міської ради, віддав в оренду ЗАТ «Конкорд» для реконструкції кафе «Казка». Правонаступник ЗАТ «Конкорд» – ПП «Гаразд України», яке належить Костянтину Бородайку. У 2004 році «Гаразд України» передала свої права оренди Івано-Франківській єпархії УГКЦ.

І якщо вже бути відвертими, поки не заговорили про будову, більшості було байдуже до Валів. На місці кафе «Казка», де в майбутньому буде стояти храм, останніх кільканадцять років був звичайнісінький смітник, туалет і прихисток для наркоманів і безпритульних.

Всупереч нормам

Про недоцільність будівництва церкви в історичному середмісті Івано-Франківська говорять передовсім архітектори та краєзнавці. Наприклад, екс-керівник міського відділу охорони культурної спадщини Ігор Панчишин наголошує, що Вали – охоронна історична територія і розглядати її можна лише в контексті охорони пам’яток.

«Хоча вони (представники релігійної громади Святого Миколая – Авт.) носяться з товстою текою і кажуть, що всі проекти погоджені, я вважаю, що департамент архітектури мав би ініціювати перегляд цих документів, – говорить Панчишин. – У генеральному плані міста ця територія вказана як історична. Окрім того, за великим рахунком, Вали – це охоронна зона Палацу Потоцьких. Хоча місто, ще минулого року взявши на баланс палац, досі не визначило охоронні зони, не провело паспортизацію і не має плану регулювання забудов. А це необхідні речі!».

Також, за словами Ігоря Панчишина, існує рішення від 1998 року, що це є охоронна територія. Тому варто було б спочатку провести розвідку, чи там в принципі щось можна будувати і яке завбільшки. Проте жодних археологічних робіт там ще навіть не починали.

Ще одне питання – дотримання будівельних норм. Адже з 1 вересня вступили в дію нові державні будівельні норми, які вводять нові лінії обмеження – висотності, забудови в зелених зонах, обмеження забудови щодо безпеки евакуації, обмеження щільності та поверховості тощо. І за новими ДБН, каже Панчишин, церква на Валах не вписується.

«Я взагалі не розумію, як можна будувати таку гігантську церкву, – говорить архітектор. – Хтось взагалі перевіряв її висотність? Проект ніби є, але він не відповідає новим нормам. Тобто з самого початку воно вже погано пахне. А закон каже, що будь-яке будівництво, яке не пройшло будівельної експертизи до цього часу, не може бути погоджене, якщо воно не включене в генеральний план».

Археологи будуть під наглядом

Хоча будівництво на Валах обіцяли завершити за два роки, на сьогодні за зведення храму ще не бралися. Однак за парканом виріс катехитичний центр, що теж є частиною проекту. Як розповів отець Іван Жук, який курує процес, наразі робітники штукатурять будівлю та проводять електрику.

«Щодо будівництва церкви, то проводяться підготовчі роботи до початку будівництва. Знизу із вулиці Дністровської облаштували заїзд для техніки», – каже Іван Жук.

На запитання, коли планують почати археологічні розкопки, відбивається:

«Що вони там зараз будуть копати, якщо там гора сміття, купа землі? Що вони там будуть робити? Ми почнемо працювати з археологами, коли вивеземо верхній шар ґрунту. Якщо археологи знайдуть якісь артефакти, тоді ми зможемо говорити про зміну проекту».

За словами співзасновника ініціативи «Франківськ, який треба берегти» Юрія Козакевича, вони таки домовилися з церковною громадою про те, що їм нададуть доступ на територію і будуть всіляко сприяти археологічним дослідженням.

«Окрім того, в них є підписаний договір з Василем Романцем (керівник Прикарпатської постійно діючої археологічної експедиції Інституту археології НАНУ – Авт.) про археологічний нагляд, – говорить Козакевич. – Також у в нас є історики, мистецтвознавці, архітектори, яких ми постараємось зібрати, як у випадку з Тисменицькою брамою. Якихось особливих очікувань в нас немає, бо цінність цього валу – в його ландшафті».

Активіст зазначає, що дуже хотілося б, аби розмір самої церкви був меншим. Адже за нинішнім проектом, габарити будівлі передбачають 18 м висоти і 12 м ширини.

«Ми пропонували не будувати церкву, а облаштувати в катехитичному центрі капличку, – розповідає Юрій Козакевич. – Але церковники наполягають – храм мусить бути. Кажуть, готові зменшувати об’єм, але на скільки – питання дискусійне. Окрім того, попередньо проект передбачав дві складові: катехитичний центр і церкву. Тепер вони готові розглядати введення третього компоненту – відкритого простору».

Однак Іван Жук каже, про відкритий простір з активістами не домовлялися.

«Ділянка дуже маленька, тож про який громадський простір йде мова, я не знаю, – говорить священик. – Час покаже, як то має бути. Корова ще не вродила теля, а ми вже думаємо, як його продати? Говорити можуть багато, але ніхто не прийде й не поможе. Нехай собі займаються артефактами біля Тисменицької брами, лишили все тако… Хіба так по-ґаздівськи робиться? А територію довкола церкви ми облагородимо – це для мене принципово».

Про нові ДБН священик каже, теж нічого не знає, але якщо виявлять порушення – готові виправляти.

А що з дорогою?

Як повідомив отець Іван Жук, заїзд до будівельного майданчика буде з вулиці Дністровської. Відомо, що мер Руслан Марцінків підписав документ, яким дозволив облаштувати під’їзну дорогу для важкої техніки на частині схилу Валів. Щоправда, цей дозвіл має часові рамки – до 15 грудня 2019 року. Схил відгородили парканом, траву засипали щебнем.

«Після закінчення будівельних робіт обіцяють щебінь забрати, чорнозем завезти, траву засіяти, – каже Козакевич. – Думаю, хоч це й дешеве, але погане рішення, бо однозначно повністю відновити рельєф пагорбу не вдасться. Звозити чи діставати будівельне сміття з Валу можна й за допомогою крану з іншого боку. Звісно, по грошах це може бути дорожче, але між бережним ставленням до зелених Валів і економію грошей – церковники обрали економію грошей. Хоча збереження кожної зеленої зони міста повинно було би бути пріоритетом для всіх, без виключень».

Про непоправну шкоду говорить також Ігор Панчишин:

"В першу чергу, вони позрізають дерева, бо це є будівельний майданчик, а будь-яка будова розростається, як пухлина. Я ще не пам’ятаю випадку, коли б будівельники залазили в середовище, а потім повертали все у первісний стан. Так просто не буває. Ми повинні розуміти, що частина бастіону цілком зміниться"