Реформи дістались до молока. Чи варто боятися селянам нових стандартів

З 1 липня цього року Мінагрополітики хоче запровадити нові стандарти для молока, яке продається на прилавках магазинів.

Відповідно до цих стандартів українські підприємства мають відмовитися від молока другого сорту – того, що закуповують у селян.Звісно, люди почали переживати, що здавати молоко, яке часто є основним джерелом прибутку в селі, вони більше не зможуть. Але боятися не варто – домашнє молоко ніхто забороняти не збирається, пише Репортер.

Основне – сировина

Згідно з угодою про Асоціацію з ЄС, яка набула чинності 1 вересня 2017 року, в Україні зміняться стандарти виробництва молока. Тепер українське молоко має ділитися на три сорти: екстра, вищий і перший. Зник другий сорт, прописаний у старому стандарті 1997 року, тобто селянське молоко. Це пов’язано з тим, що його безпечність дуже важко проконтролювати. Адже ніхто не знає, в яких умовах утримується корова, чим її годують і чи вона не хворіє.

«Поки ми не маємо можливості відслідковувати постачальника сировини, то про вихід на європейський ринок не може бути й мови, – пояснює заступник генерального директора ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» Володимир Соколовський. – Річ у тім, що в Європі фермери вносять відомості про тварин у загальну базу. Ці тварини мають спеціальні чіпи. За цими чіпами можна відслідкувати, коли були зроблені щеплення, чи колись ця корова хворіла тощо. У нас же наразі такої практики нема».

Новий стандарт мали ввести ще з 1 січня 2018 року, однак уряд вирішив дати підприємцям час підготуватись до нововведень. Тож нові правила постачання сировини на підприємства запрацюють з 1 липня. При цьому ще передбачений перехідний період у два роки.

В ідеалі молоко мало б закуповуватись у кооперативах, як це робиться у всьому цивілізованому світі. Власне, такі молочні кооперативи в Україні вже є, щоправда, небагато. І створилися вони завдяки тому ж ЄС та іншим міжнародним донорам.

«На Прикарпатті найбільшим молокопереробним підприємством вважається «Городенківський сирзавод», – розповідає Володимир Соколовський. – В день він може переробляти 100-120 тонн молока. Але це молоко потрібно звідкись брати. Зараз його збирають по приватних домогосподарствах, а як буде в майбутньому – невідомо. Зрозуміло лише одне – забезпечити таке виробництво стабільною сировиною вкрай важко».

Що робити селянам?

Наразі купувати молоко у приватних домогосподарств ніхто не забороняє. Головне – аби це молоко відповідало першому ґатунку. Для цього потрібно небагато, лише дотримуватись правил гігієни при доїнні (мити руки та бути в чистому одязі). Також слід використовувати чисті ємкості та доїльні установки, а молоко зберігати при температурі нижче 10°С.

Підприємства, які приймають молоко на переробку, мусять самі перевіряти сировину. Відтак до фермера може приїхати інспекція і подивитися, як доглядається худоба, чи є в неї необхідні щеплення, як відбувається доїння, а також вибірково взяти молоко на пробу для бактеріального дослід­ження. Таке ж дослідження має проводитись і тоді, коли сировина надходить на переробку.

Молоко другого ґатунку також можна здавати на молокозаводи, воно ніде не дінеться. Але його можна використовувати лише для виробництва казеїну і кормів для тварин. А ще ціна на нього буде вдвічі менша, ніж за молоко першого класу.

Ну і звісно, торгівлю на базарі домашнім молоком теж ніхто не забороняє. Згідно з законом, лише з вересня 2020 року для продажу на базарах домашнього молока, м’яса, риби, яєць, меду потрібно буде проходити лабораторний ветеринарний контроль, який має бути на тому ж базарі.

На ринок вийти непросто

Перш за все запровадження нових норм буде гарантувати безпечність «молочки», яка потрапляє на прилавки. Адже нині багато виробників додають у свою продукцію рослинні жири, щоб, так би мовити, зберігалося довше. А це не тільки суперечить усім правилам, а й може нашкодити здоров’ю.

Та навіть якщо наші молокозаводи працюватимуть за всіма нормами та стандартами, вивести їх на європейський ринок буде дуже непросто. Не тому, що вони виготовляють неякісну продукцію, а тому, що саме такої продукції в Європі більше ніж достатньо.

«Можна зробити непоганий твердий сир, можна зробити добру сметану, але не факт, що ці продукти будуть затребувані в Європі, – говорить Володимир Соколовський. – На мою думку, ми повинні виходити на ринок з унікальною продукцією, наприклад з козячим чи овечим сиром. Та проблема в тому, що такі сири в нас виготовляють лише на міні-фермах або ж невеличких підприємствах, де надзвичайно важко дотриматись всіх умов виробництва».

Натомість український ринок, каже Соколовський, «завалений» польськими та німецькими сирами, йогуртами тощо. І ціни на ці продукти подекуди можуть бути нижчими, ніж на аналогічну продукцію місцевих підприємств. А щодо якості… ну, самі розумієте.

До слова, в Євросоюзі немає поділу сирого коров’ячого молока на сорти – все воно має відповідати класу «екст­ра», і це записано у відповідному регламенті. Тож для наших підприємств це ще доволі «м’який» перехід на стандарти ЄС.

Від автора

Коли готувався цей матеріал, то «Репортер» дуже хотів потрапити на «Івано-Франківський міськмолокозавод». Ми кілька разів телефонували на підприємство, аби домовитись про зустріч та хоч невеличку екскурсію. Хотіли написати про те, як виготовляють продукцію, яку щодня купляють сотні франківців. Планували спитати в керівника, чи готові вони до запровадження нових стандартів. Зауважили на тому, що це не реклама, грошей не просимо. Однак керівництво заводу виявилося «незацікавленим у співпраці». Як думаєте, чому?