Російська влада звинуватила скульптора з Городенки в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі

Уродженець села Острівець Городенківського району скульптор Микола Янчак упродовж багатьох років живе й творить у російському місті Сургут. Він – член спілок художників України і Росії. Його роботи виставлені в багатьох країнах світу та Європи, в рідному селі стоїть пам’ятник Шевченку.

Нещодавно Микола Янчак повернувся на Батьківщину, щоб взяти участь у конкурсах на встановлення пам’ятного знаку Героям Небесної сотні в обласному центрі та Городенці. Російська влада звинуватила скульптора в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, заблокувала всі його рахунки, через що він навіть не зміг прибути на відкриття власноруч виготовленого бюста Кобзаря в рідному селі. «Я був на рік відсторонений від життя», – зізнається митець. Чому сургутянин упав у немилість до тамтешньої влади, детальніше розпитуємо в Миколи Янчака.

– Як так трапилося, що вас звинуватили в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі?
– Під час подій на Майдані в одному сургутському виданні написали, що на Грушевського, мовляв, зібралися одні «бандиты» і «бандеровцы». В січні 2014-го, повернувшись із Києва в Сургут, я дав місцевій газеті «Новый Город» коментар, де прямо сказав, що такого роду інформація є цілковитою брехнею, що діюча влада вже всіх дістала і довела Україну до крайності.
Відтак до мене в майстерню завітав молодий чоловік. Він прекрасно розмовляв українською і, як виявилося, був із «органів». Приніс мені розпорядження про заборону покидати територію Росії на рік згідно з 282-ою статтею «Разжигание межнациональной розни». Сказав, якщо по закінченню річного терміну я й надалі продовжуватиму висловлювати свою позицію в такому ж дусі, то мене можуть взяти під варту: спершу на три місяці, далі – на півроку, а потім – і довгостроково. Словом, розписав мені до нюансів.

– Як ви російсько-український кордон перетинали?
– Як минув рік після висунення мені звинувачення, я, аби вберегти себе від імовірних конфліктів на російсько-українському кордоні, вирішив добиратися через Білорусь, сподіваючись, що на російсько-білоруському кордоні білоруси не отримали наказ, що Миколі Янчаку заборонено покидати територію РФ. Так, зрештою, і було. Я щасливо перетнув кордон, поїхав на Брест і – в Україну. Єдине спитали, що я з собою перевозив? А віз я одяг бійцям АТО, який на всяк випадок прикрив домашніми речами.

– Після цього інциденту не замислювалися над тим, аби перебратися в Україну назавжди?
– Так, помалу буду переселятися поближче до рідного дому – до Києва, де маю свою майстерню. А почну – з книжок – у мене в Сургуті велика бібліотека.

– А якщо вам не дозволять?
– Це вже не вперше мене не хотіли випускати з Росії. Так що у крайньому випадку попрошу політичного притулку в України і на цій підставі стану її повноцінним громадянином за короткий термін часу.

– На завершення, розкрийте основну думку ваших робіт на тему «Небесної сотні»?
– Ще раніше в Києві я робив на замовлення скульптуру янгола. Цей образ мимоволі злився із побаченим мною на одній світлині ангела зі щитом і мечем. Десь на основі такого поєднання я виліпив композицію із зображенням вісників Бога на фоні розірваного кола – символу обірваного життя. Герої не вмирають, вони стають янголами – такою є провідна ідея моєї роботи.

Західний кур'єр