"Тиші там не чути". Як "едельвейси" тримають фронт на Куп'янському напрямку (ФОТО)

Український фотограф Костянтин Ліберов та пресофіцер 10 гірсько-штурмової бригади "Едельвейс" Микита Шандиба показали один день бойової роботи 108 окремого гірсько-штурмового батальйону, який тримає лінію фронту біля Куп'янська.

Микита Шандиба розповідає, що на Купʼянському напрямку тиша - як мрія.

"Серед розбитого лісу і згорівшої техніки стоять герої сьогодення. Ми провели там більше доби і це було важко. Як морально так і фізично. Вийти у світлу пору доби з укриття, буквально дорівнює померти. Хлопці стоять і тримають лінію. Під обстрілами, коптерами зі скидами, FPV та всім чим хочеш. Лічені метри до росіян, вибухи зі всіх сторін і постійно. Тиші там не чути. Їм страшно як і всім, але вони розуміють, що доля України в їхніх руках. Потужні",- написав пресофіцер "Едельвейсів".

Своїми враженнями від проведених 30 годин на нулі разом з незламними "едельвейсами" розповів і відомий український фотограф Костянтин Ліберов.

"Тридцять годин в тісному бліндажі 1,5 на 1,5 метри. Заїжджаємо на позиції вночі через темний ліс. Розриви все ближче до нас. Забігаємо до темного вологого бліндажу, де ледве змогли поміститися всі разом (5 людей). По нас одразу починають працювати гради і стволка. Ворог в 50-70 метрах, бачить і чує все. Він хоче крові. В бліндажі троє хлопців, які мають вже заходити на позиції. Хвилин 40 вони чекають, доки закінчиться обстріл. Трохи стихає і хлопці рушають на позиції. Майже відразу по рації чутно крики «300!». Один з хлопців став на «лепесток», до позицій він так і не дійшов. Двоє поранених, один важкий. В повній темряві, жодних ліхтарів, четверо на носилках бігом несуть важкого до точки еваку. Щойно завантажили його у броню - починається обстріл. Щонайменше 15 розривів важкоі арти. У вухах дзвін, мене трохи контузило. Добігаємо до укриття і так сидимо до ранку: в маленькій норці 5 людей. Спати сидячи. Затікає все, що може, навіть мʼязи, про існування яких я досі не підозрював. Обстріли тривають всю ніч", - розповідає Ліберов.

Під ранок, після безсонної ночі, фотограф вийшов з укриття, щоб зробити ці фото і показати, як хлопці виживають.

"Це були дуже стресові 15 хвилин, які тривали вічність. Все бігом, постійно пригинаючись від коротких свистів. Найбільший страх - дрони. Піднімаю голову та прислухаюсь, щоб не пропустити в густому тумані смертельну пташку. І дивлюсь під ноги: усюди лепестки. Залітаємо назад в «норку» як раз перед початком чергового обстрілу. Обстріл тут це не міна раз на 20 хвилин. Обстріл - це залпи з арти з розривами кожну секунду, які можуть тривати годину. Вибачте за деталі, але я зміг вийти назовні по-маленькому тільки вночі. Готував себе до думки, що скоріш за все доведеться робити це в бліндажі. Тут так буває і ніхто не засуджує",- пригадує Костянтин Ліберов.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!