"То чого ж ти туди пішов?" Будні та байки гірської рятувальної служби

Чорногірський хребет, до якого належить найвища в Україні гора Говерла, розділяє Українські Карпати на Закарпаття і Прикарпаття.

По хребту, підіймаючись на найвищі гори-двохтисячники, або траверсом (в обхід) можна пішки перейти з однієї області у другу, пише Бліц-Інфо з посиланням на УП. Життя.

Цей маршрут найскладніший і найнебезпечніший, особливо взимку. Крім того, навіть найкраща сонячна погода у високогір’ї може перетворитися на дощ із градом лише за півгодини.

Періодично туристи у Карпатах потрапляють у небезпечні ситуації: збиваються з дороги, травмуються, виснажуються, а взимку можуть потрапити у лавину.

Для їх пошуку та порятунку існує служба гірських рятувальників.

Однак нині, за словами рятувальників, визволяти потрібно їх самих – від реформування.

КАРПАТИ ВІДКРИТІ ДЛЯ СВІТУ

Українські Карпати відкриті для будь якого мандрівника. Реєстрація у рятувальників не обов’язкова і навіть на пунктах входу до Говерли у Лазещині на Закарпатті та Заросляку на Івано-Франківщині, турист може відмовитися від реєстрації.

У цьому рятівники вбачають проблему на законодавчому рівні – відсутність жодних правил дозволяє туристам свідомо піддавати власне життя небезпеці з розрахунком, що гірські рятувальники все одно по нього прийдуть.

Це рятувальників дивує і водночас обурює: "Зараз турист такий, що пішов у гори і потім дзвоне, каже: "Я замерзаю".

Ми йому радимо повертатися назад, а він каже, що не дійде. То чого ж ти туди пішов?

Взимку на лавинонебезпечних територіях ставимо попереджувальні знаки. А вони все одно туди ідуть. Чого ти під нього йдеш, думаєш, ми там щось від тебе заховали?

Це як уявити, що ти вішаєшся на мотузці, а я маю встигнути її над тобою обрізати".

Відсутність жодних правил дозволяє туристам свідомо піддавати власне життя небезпеці. Фото panaramka.ukr.net/Depositphotos

За кордоном поширена практика страхування життя перед походом у гори. Таким чином виклик рятувальників покривається страховою компанією. Якщо ж проблема сталася, коли турист свідомо заїхав чи зайшов у заборонене місце – потрібно буде заплатити штраф.

Цілодобово на посту рятувальників має бути черговий, який фіксує усі звернення. Після виклику група збирається за 40 хвилин, ще приблизно годину займає дорога.

Якщо турист перебуває у важкому стані, його кладуть до акьї (спеціальні рятувальні сани) і акуратно звозять донизу. Потім передають медикам.

Раніше ці сани використовували лише взимку, а потім для літнього часу приварили до них колесо.

Рятувальники Чехії та Німеччини віддали кілька таких Україні, як гуманітарну допомогу, тому тепер їх використовують на кожному витязі.

На таких спеціальних рятувальних санях акьях постраждалих акуратно звозять донизу. На фото волонтери клуб екстремальних видів спорту "Вікінг Екстрім" допомагають рятувальникам, 2015-й рік. Фото Репортер

У радянські часи правила для гірських походів були більш суворі, особливо взимку.

Наприклад, на гору Стіг, що входить до Свидовецького масиву, могли йти лише альпіністи. З того часу з’явилося багато підйомників і витягів, та й вже ніхто не перевіряє, чи вміє взагалі лижник кататися.

Кожен витяг має власних інструкторів, які проходять навчання у гірських рятувальників. Інструктор має вміти звести з гори людину і зняти з підйомника.

В обслуговуванні рятівників є автомобіль Mitsubishi L 200, якому трохи менше десяти років. Але й він не всюди може проїхати.

Рятівники кажуть, що в найбільш складні місця може дістатися хіба що старий ГАЗ66. Найскладніший маршрут рятівники долають пішки.

"Для нас немає поганої погоди. Туман, дощ, сніг, вітер – ми йдемо. У кожного є сім’я, діти.Одинадцять місяців у рік ми маємо постійно бути на телефоні", – розповідають рятувальники.

Мобільні номери кожного пункту опубліковані в мережі. Ще один спосіб викликати допомогу – дзвонити на 101.

Диспетчер сам направить до туриста потрібну рятувальну службу. Однак, гірські рятувальники зазначають, що диспетчери не завжди орієнтуються на території і потім, якщо з туристом зникає зв’язок, не завжди можуть пояснити, де людина загубилася. Таким чином втрачається час.

Для рятувальників немає поганої погоди. Фото "Вікна"

"Карпати не добрі, і не злі. Вони просто не вибачають нехтування небезпекою.

Можна думати: "Я був на Кавказі, в Гімалаях, що мені ті Карпати". За статистикою, гинуть багато людей, які мають дуже великий досвід. Відбувається переоцінка своїх сил.

Так, наприклад, кілька років на Близниці загинув командир групи, досвідчений чеський альпініст Даніел Грауп. Навігатор неправильного його повів і його накрило дві лавини".

Із кожним роком кількість туристів в українських Карпатах збільшується. Багато мандрівників, які раніше ходили у Кримські гори, відкрили для себе Західну Україну.

У липні-серпні лише на Говерлу щодня піднімається до трьох тисяч людей.

ТАЄМНИЙ НАКАЗ ПРО РЕФОРМУВАННЯ НА ПРИКАРПАТТІ

Біля входу до пункту Верховинських рятувальників на Івано-Франківщині ростуть пальми, лимонні дерева та олеандри.

Місцева група рятувальників працює на другому поверсі будинку, на першому ж – офіс туристично-інформаційного центру "Верховина". Його виконавчий директор Василь Кобилюк також займає посаду керівника Верховинської групи гірських рятувальників.

Кабінет Кобилюка відкриває його дочка – батько ось-ось має повернутися з походу.

Василь Кобилюк, керівник Верховинської групи гірських рятувальників. Фото автора

У невеличкій кімнаті затишно – багато рослин, альбомів із фотографіями, дипломів та нагород. На столі у керівника загону карта Сполучених Штатів Америки – навесні він кілька тижнів там подорожував.

Вперше на Говерлу Василь Кобилюк вийшов 40 років тому і тепер водить туди туристів.

З 17 липня основна тема для прикарпатських гірських рятувальників – реформування.

Керівний склад отримав повідомлення про скорочення. Василь Кобилюк цитує такий лист:

"Повідомляємо, що Наказом ДСНС України від 30.06.2017 року №357 "Про здійснення організаційно-штатних заходів в підрозділах обласного ДСНС" посада начальника третьої групи скорочена.

У зв'язку з цим в разі неможливості обіймати вищезгадану посаду вам буде запропоноване інше місце роботи в аварійно-рятувальному загоні в управлінні ДСНС в області.

В разі відмови після закінчення двомісячного терміну з моменту одержання персонального попередження згідно зі ст. 49 Кодексу законів України "Про працю" ви підлягаєте звільненню з роботи за п. 1 ст. 40 в зв'язку зі скороченням штату працівників".

У Державній службі з надзвичайних ситуацій на запит "Української правди. Життя" повідомили, що суть реформування гірської служби полягає у її перейменуванні, збільшенні чисельності працівників на 17 одиниць та введенні додаткового кінологічного відділення.

У той же час, наказ ДСНС №357 у відповідь на запит не надали.

У Державній службі з надзвичайних ситуацій пояснили суть реформування гірської служби

Самі ж рятувальники розуміють суть реформи інакше: 17 додаткових посад займуть атестовані працівники пожежної служби, які не розуміються у специфіці порятунку у горах.

Гірські ж рятувальники інших посад не хочуть і про це сміливо заявляють у місцевих медіа та на прес-конференціях.

У Верховині переконані, що залучення воєнізованих посад до управління – не найкраща ідея. Гроші, які витратять на цих людей, краще було би використати на спецодяг для рятувальників, снігоступи та інше спорядження.

Василь Кобилюк також зазначає, що замість збільшення кількості рятувальників, варто розбудовувати мережу громадських рятувальників, які би допомагали службі у надзвичайних ситуаціях. Подібні системи працюють нині у Німеччині та Чехії.

За словами керівника загону, рятівники у Верховині, у разі такого реформування, не будуть продовжувати працювати у службі, а знайдуть собі іншу роботу.

Реформувати службу планують 17 вересня у символічний день – свято Дня рятівника.

Рятувальники вважають, що потрібно розвивати мережу їхніх помічників. Фото Outdoor Ukraine

КАРПАТИ – ОДИН ІЗ НАЙСКЛАДНІШИХ РЕГІОНІВ У ОРІЄНТУВАННІ

Розповідаючи про свою роботу, Василь Кобилюк приймає дзвінки від колег, які в цей час рятують туриста із Маріуполя.

Четверо спасителів годину тому виїхали у гори. Хлопець із Донецької області отруївся грибами біля озера Марічейка. Керівник групи записує дані туриста, його товариша, що повідомив про біду, і передає їх у Івано-Франківськ. Туриста забирає карета швидкої допомоги ледве живого і без свідомості.

За словами Василя Кобилюка, Карпати – один із найскладніших гірських масивів у орієнтуванні.

Карпатське високогір’я, альпійські луки – однотипні. Верхи Карпат, на відміну, наприклад, від Кавказу, не гострі, а пологі. На таких вершинах дуже легко заблудитися. Влітку тут орієнтуватися дуже важко, а взимку – майже неможливо.

"Верхів’я гір зливаються з туманом і хмарами тож утворюється таке "молоко". Коли ти там опиняєшся, не розумієш куди йти", – пояснює Кобилюк.

Верхів’я Карпат зливається з туманом і хмарами тож утворюється таке "молоко" і дуже важко орієнтуватися. Фото автора

"Це особливість Карпат. На Кавказі є вершина, є перевал, є скала.

Зимою тут не видно стежок і немає ніяких інших орієнтирів. Іноді, опинившись на крутому схилі, ти не можеш зорієнтуватися де верх, а де низ – настільки це молоко тебе обступає", ­ – додає рятувальник.

Ще одна складна особливість – субальпійський пояс гірської сосни. Гуцули називають її "жереп". Ці кущі створюють непрохідні зарослі, що стеляться спочатку по землі, а потім підіймаються вверх на 2-4 метри.

Якщо зайти вглиб жеребу, можна залишитися там назавжди. Гілки під ногами колишуться і йти по них неможливо.

Якщо зайти вглиб "жерепу", можна залишитися там назавжди. Фото panaramka.ukr.net/Depositphotos

Інша важлива річ – багато туристів вважають, що якщо заблудився, треба знайти потічок і йти за течією. Так можна вийти до села. 

В Карпатах це не допоможе. Тут потоки глибокі і завалені. Гуцули називають це "заломи". Дерева падають і створюють захаращені ділянки і пройти днищем потоку нереально. Паралельно долині має йти стежка, яку треба знайти і виходити в село саме нею.

Для альпіністів зимові Карпати не складні: це категорія 1Б чи 2А з п’яти можливих. Але для піших походів – це четверта категорія складності, тож будь-який похід в зимові Карпати потенційно небезпечний.

За час існування служби, усіх туристів знайшли – живими, або ні.

Самі рятувальники не приховують, що також потрапляли у ситуації, коли не могли знайти дорогу – обходили одну гору по кілька разів чи йшли у хибному напрямку. Про такі місця кажуть, що там на людину нападає "блуд".

Василь Кобилюк на запитання про те, скільки людей урятував, рятувальник відповідає скромно – жодного.

"Я нікого не врятував, лише зробив багато для того, щоб люди залишилися живі. Я це не рахую, – каже він.

Людина зламала ногу, ми її знесли вниз, чи померла би вона? Напевно, що ні. Насправді, за своє життя я врятував одну людину, але це було на Центральному Алтаї".

Він називає три категорії людей, які йдуть у гори взимку: альпіністи, рятівники і самогубці.

"Промисловість випускає масу туристичного спорядження. Люди дивляться пригодницькі канали їм здається, що все під силу. Насправді, більшість зимових туристів – непрофесійні, але переконати їх у чомусь важко, – каже він.

Одного разу ми шукали тіло хлопця, який пішов у гори сам у листопаді. Знайшли аж у травні.

Коли зносили тіло, сіли перепочити і зустріли іншого самотнього туриста. Я спитав у нього: "Що ти маєш із спорядження?". Він відповів, що нічого, бо екстремал. Я відкриваю накриття, він дивиться на чорну людину, яка півроку лежала у горах і каже: "Зі мною такого не станеться".