Високогірний пошуково-рятувальний пост на горі Піп Іван – гарячий чай і оперативний пошук на туманному хребті

Масштабний проект відновлення метеорологічної обсерваторії на горі Піп Іван, яка була урочисто відкрита 1938 року, і зазнала значних пошкоджень під час Другої світової війни і в післявоєнний період, триває.

Її нове життя розпочалося, як можна вважати через 55 років, коли у жовтні 1996 року в місті Яремче відбулася науково-практична нарада «Метеорологогічна-астрономічна обсерваторія на горі Піп-Іван», в якій взяли участь представники різних установ України і Польщі. Наступні декілька років за участю провідних науковців України та Польщі, представників органів місцевої влади та проектно-будівельних організацій були проведені науково-практичні семінари-наради з питань вироблення концепції відновлення та діяльності обсерваторії, була створена Наукова рада з питань відновлення обсерваторії.
Влітку 2013 року на вершині гори Піп Іван начальник Управління ДСНС в області полковник служби цивільного захисту Володимир Чернецький та ректор Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Ігор Цепенда урочисто підписали договір про співпрацю, в рамках якого в процесі відновлення обсерваторії на горі Піп Іван було заплановано облаштування високогірного рятувального поста. 
На сьогодні питаннями життєзабезпечення та організації роботи гірського пошуково-рятувального поста у приміщенні колишньої обсерваторії на горі Піп Іван займається начальник групи організації реагування на надзвичайні ситуації аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС в області Тарас Бринда.
Тарас Бринда в польових умовах у тестовому режимі і практично на собі визначає умови оптимального функціонування цього поста, адже починаючи з серпня минулого року він вахтовим методом фактично живе тут. Влітку – довше, цілий місяць, тепер взимку – не більше п’яти днів, зважаючи на зимові екстремальні умови, недарма за колишніх часів робота тут прирівнювалися до робіт на полярному поясі. 
На сьогодні проведений великий об’єм робіт і створені прийнятні умови для проживання рятувальників – облаштоване окреме приміщення, освітлення забезпечує генератор, акумулятор та світлодіодні лампи, тепло – опалювальний котел, неподалік знайдено і впорядковано джерело, яке довший час було занедбаним. І найважливіше для проведення оперативних пошуково-рятувальних робіт і надання швидкої допомоги туристам, які заблукали, вирішене питання зв’язку – від мобільного до Wi- Fi. 
У процесі вирішення перебувають і такі прозаїчні побутові питання, але важливі з точки зору налагодження нормальних умов, як запаси їжі та води для однієї людини, необхідна кількість палива та режим чергування. 
Зараз, підсумовуючи свій піврічний досвід, Тарас Бринда каже, що оптимальним тут є перебування групи з чотирьох рятувальників на чергуванні тривалістю сім днів. 
Постійна присутність рятувальників на такій висоті абсолютна виправдана, адже Чорногірський хребет є дуже людним місцем, через нього пролягають улюблені маршрути багатьох туристів не тільки з України, а й з-за кордону. Влітку цими маршрутами проходить до 200 осіб впродовж одного дня, взимку туристів менше, але теж тут їх можна зустріти ледь не щодня. Адже екстремальні мінусові температури, вітри, ледь не постійна хмарність, коли на відстані десяти метрів вже нічого не видно, з надлишком компенсуються чудовими гірськими краєвидами на сотні кілометрів довкола, які незмінно приваблюють туристів. Але гори попри свою красу є примхливими і непередбачуваними – погодні умови змінюються дуже швидко, щойно світило сонце, а тут за мить – хмари, дощ чи сніг, хтось підвернув ногу, у когось схопило серце від фізичних навантажень або розрідженого повітря, втомилися діти – і подальше слідування маршрутом неможливо. Тож Тарасові часто доводилося надавати таким туристам тимчасовий притулок у своєму помешканні – обігріти, напоїти чаєм, вислухати і заспокоїти, а то й скерувати у правильному напрямку чи вирушати на пошуки туристів, які схибили і пішли не тією стежкою. Згадує дні з 31 грудня по 2 січня цього року, коли хребтом проходило до 150 чоловік щодня, багато з них власне і перечікували у нього непогоду.
Звичайно, така кількість людей зараз, коли ще не облаштоване повністю приміщення, приносить і певні незручності, але це явище тимчасове, до того ж саме в таких випадках Тарасові стає у нагоді його колишня посада – старшого психолога центру психологічного забезпечення Управління ДСНС в області.
А починав Тарас свою службу 2001 року пожежником ДПРЧ -4 з охорони ЗАТ «Лукор», з 2005 року – три роки працював психологом, з 2008 – начальником караулу ДПРЧ-6 м. Калуш – тобто, пропрацювавши на різних ділянках, Тарас Бринда може з певністю сказати, що він знайшов своє покликання саме у Карпатах. 
Зрештою гори були його захопленням з дитинства – займаючись у гуртку кульової стрільби, ще школярем проводив літо в спортивних таборах в Осмолоді, перші самостійні походи в гори здійснив у 17 років і відтоді гори – його ще одна домівка. Попри захоплення багатьма видами спорту, у його послужному списку – сходження на вершини Кавказу, Альп, італійських Доломіт. І зараз він продовжує робити те, в чому бачить можливість бути максимально корисним людям – допомагати їм у хвилину біди – застосовуючи свій багатий професійний досвід і можливість вдосконалювати свої вміння та навички.