Як працюють підпільні гральні автомати в Івано-Франківську
За минулі три дні у Франківську викрили два нелегальних клуби, де грали в азартні ігри на гроші. Кореспондент "ГК" спробував влитися в спільноту геймерів і ледь не потрапив до рук міліціонерів.
Трохи не по собі, бо порушуємо закон: разом із завсідником ігрових клубів Валерієм Климбусом вирушаємо у вечірню подорож Франківськом – шукаємо, де зіграти. «Маю час, маю натхнення», - наспівує клієнт «одноруких бандитів» і веде одним, тільки йому відомим маршрутом від дверей до дверей. Більшість зачинені – клуби наче не працюють. «Офіційно - припинили діяльність через міліційні рейди, - пояснює чоловік. - Але іноді відкриваються знову…» Робимо обхід «точок».
У Франківську найбільш популярні місця, щоби зарядити гру, знаходилися в районі залізничного вокзалу, на початку Галицької та на Січових Стрільців. Котувалися окремі клуби в мікрорайонах – на Миколайчука, на Стуса та Коновальця. До «сухого закону» - так геймери називають ЗУ «Про заборону грального бізнесу в Україні», який набрав чинності у червні 2009 року, - Валерій зазвичай ходив грати у клуби біля центрального ринку. Чоловік показує чотири такі «контори», що розташовані на віддалі кількох десятків кроків одна від одної в рядах крамниць на Галицькій - по ліву руку від універмагу. Дві з них поруч із гастрономом «Галичанка» - гральні автомати плюс інтернет-клуб.
Про те, які розваги практикували всередині, невтаємниченій людині годі було здогадатися. Зовні вікна закладів були затемнені кольоровими плівками з «жабками» - значками електронної пошти. На дверях збереглися таблички «не пити», «не розмовляти по мобільному», «не фотографувати». Інші два гральні клуби отаборилися під вивісками магазинів «Рибалочка» і «Гуцулочка». Над одним все ще збереглася вивіска «Ліор. Комп’ютерний клуб. Інтернет». Поміж ними тепер засвітив вогні «Лото Клуб. Державні лотереї» - законний гральний заклад, чию діяльність ліцензує Мінфін. «Пунктом 2 закону нам із вами заборонили азартні ігри. Дозволили лише лотереї», - констатує Валерій. «Знаю, бо телевізор дивлюся, - реагує на наше здивування гравець. – Колись купив тєлік на крупний куш. І ще не програв…»
Валерій вважає себе лудоманом - типовою жертвою азартних ігор. Каже, що таких, як він, у Франківську кілька десятків – це люди, які захворіли пристрастю до гри і вже не можуть відмовитися від азарту грати. Тому никають містом і шукають, ану ж якийсь із колишніх клубів знову відчинить двері, ану ж десь відкриється новий гральний заклад. «Були випадки, але вже давніше, що гральні автомати ставили у кафе чи більярдній залі, - пригадує чоловік. – Такий більярд ще на початку року закрили на Миколайчука. Тепер майже всі ігрові зали змінили вивіски на інтернет-клуби, але замість доступу до інтернету продають доступ до ігрових автоматів».
Як тільки ми почали торгати клямки дверей колишніх ігрових клубів, підійшов старший чоловік. Спите лице, подертий брудний светр. Уважно нас оглянув: «Валєра, на два слова…» «Це Сашко, - пояснив пізніше Валерій. – Тепер уже бомж. Через гру все в житті втратив – роботу, квартиру, сім’ю. А мав кіоск на базарі, бізнес. Лишився ні з чим...»
Валерій Климбус теж важив усім, що мав. «На гру пішло десь тисяч 300 гривень, - чесно розповідає про себе 45-річний чоловік. – А починалося все з малого: пішли подивитися, що таке ці ігрові автомати». За принципом «новачкам везе» він у перший же день з десятки виграв 700 і 1500 гривень. Це був підрив, який ув’язнив здоровий глузд. «Потім пішло-поїхало, - продовжує гравець. - Коли програвав тисячі – жалкував, але кортіло. Коли програвав сотні тисяч – брався за голову, але зупинитися не міг. Це такий стан, коли все виноситься з хати, коли золото і цінні речі здаються в ломбард чи продаються, щоби мати готівку для гри. Коли все, про що думаєш і що робиш, обертається довкола дилеми: відіб’юся чи ні?»
Відбити, тобто виграти те, що програв, продовжує розповідати чоловік, можна лише частково. Програш ніколи не повертається повністю, тому що кожен наступний виграш знову йде в гру і врешті-решт знову стає програшем. Підкуповує в цьому випадку шквал почуттів: такий собі емоційний маятник від глибокого розчарування, коли програєш, через азарт очікування і до ейфорії, коли пощастить. «Своєрідна наркоманія», - підсумовує Валерій. Він зрозумів, що став узалежненим від гри, після року в гральних клубах. «Ноги самі повертали і несли мене в клуб, - описує свій стан чоловік. – А там – така атмосфера: зупиняється час, зникає реальність, ти перебуваєш серед людей, які думають і відчувають так само. А біля тебе ще й бігають: будь ласка, кава, коньячок. І «підігрівають»: хіба не хочете відігратися? Так і йшлося на реванш – будь, що буде - після програшу в 10 тисяч».
У розповіді Валерія немає каяття. Він відверто каже, що грав і буде грати. Було би де. Що грати у офіційно дозволені державні лотереї йому нецікаво, бо в тих закладена дуже мала ймовірність виграшу. І програшу також, але це його не тішить. Із задоволенням пригадує, як на автоматах за три хвилини виграв майже 19 тисяч. Три тисячі програв знову, але зупинився. На решту накупив додому подарунків – телевізор, DVD, посуд. Чоловік врешті-решт уклав сам із собою компроміс: як будівельник, він заробляє добрі гроші, тож частину віддає родині, частину залишає собі на гру. Так і тягне. В цьому сенсі він – виняток у тій общині, якою живуть постійні гравці у Франківську. Переважна більшість – як Саня - втратили все. «Якось ми ходили до бабки, що зливає на віск, - пригадує Валерій. – Стара зразу сказала: ви ходите туди, де багато телевізорів, і за кожним дідько сидить. Дідько каже: давай гроші – більше дам, ну, давай, ще давай. Що, не виграв? Мало дав! Давай гроші, ще давай…»
Три «точки» в околицях Привокзальної площі також виявилися на замку. Щоправда, крізь щілини в дверях однієї із них світилося. Потупавши без результату півгодини під тими дверима, рушили далі. Побачили ще одного клієнта, який так само стовбичив під колишнім клубом. «Може, відкриють», - неохоче відгукнувся на наше запитання молодик. І цього разу не відчинили. Зате гостинно прийняв інтернет-заклад на Тичини – павільйон навпроти велосипедної торговиці. Молода дівчина-адміністратор запросила до комп’ютерів, повідомила суму мінімальної ставки. Вирішили таки не конфліктувати з законом і обмежилися екскурсією. Дуже доречно – наступного дня незаконний гральний заклад перестав існувати. Його викрили міліціонери, які також зайшли в клуб у пошуку розваг – очевидно, за службовим завданням.
У ніч із понеділка на вівторок правоохоронці «взяли» ще один незаконний гральний заклад – інтернет-клуб на Коновальця. Якщо на Тичини вилучили 11 системних блоків, то на Коновальця усі 27. Як стало відомо з компетентних джерел, цей клуб був для міліціонерів «міцним горішком». Раніше його вже зачиняли за незаконну діяльність. Затуливши жалюзі центральних дверей і вікон, виставивши на фасаді оголошення про оренду, клуб продовжував працювати ночами. Через непримітні бокові двері всередину запускали постійних і перевірених клієнтів – по дзвінку господарю. Чужим не відчиняли, на контакт не йшли. Як саме працівникам міліції вдалося потрапити всередину і зафіксувати факт гри (в іншому випадку конфіскація обладнання не мала би законної сили), історія замовчує.
«Маємо досвід, що ці заклади можуть пробувати відкриватися знову, - повідомив оперативний працівник міського управління МВС Володимир С. – За три минулі роки, відколи діє закон про заборону грального бізнесу, бачмо, що залишаються переважно ті самі адреси. Незаконні клуби можуть якийсь час не працювати, а потім знову відкриваються. Але ми вже на сторожі. Наше завдання – зробити так, щоби гральні заклади у Франківську працювати не могли». Тому правоохоронці регулярно влаштовують «труси» в підпільних гральних залах. Щоправда, від цього їх не стає менше.
За словами оперативника, у Франківську знайшли і зачинили 18 нелегальних гральних закладів. Усі вони вправно маскувалися під інтернет-клуби. «На кожен системний блок ставиться спеціальна програма «мегаматік» чи «суперматік». Всі компи з’єднані з сервером адміністратора, який дає клієнтам доступ до азартних ігор без виходу в інтернет - по типу ігрових автоматів. Ставки приймаються готівкою. Навіть виграші виплачуються. Облік коштів веде адміністратор. Зазвичай сервер адміністратора з’єднаний із сервером «господарів» бізнесу – ті знаходяться в Києві чи за кордоном. Найчастіше – у Москві. Зв’язок із ними обривається, як тільки заклад «падає», - розповів про злочинну систему працівник міліції.
Незважаючи на офіційну заборону діяльності і тиск правоохоронців, гральні заклади у Франківську продовжують відтворюватися. «Повністю побороти це явище наразі не вдається, - констатує оперативник. – На гру постійно є попит. І є люди, готові цей попит задовольнити, бо гральний бізнес – це дуже великі гроші». У Франківську мешкає підприємець, якого уже кілька разів затримували за організацію незаконного грального бізнесу. Але минає час, і бізнесмен знову відкриває гральний заклад. Востаннє на нього подали адміністративний позов на 8 млн. гривень. Справа зараз слухається у суді - на вирішальній стадії. «Бачимо, що гральний бізнес - проблема, яку неможливо викорінити. Відтак, може краще її легалізувати? – розмірковує міліціонер. – Так ми могли би вивести цей бізнес із тіні, щоби власники гральних закладів реєструвалися як підприємці, офіційно брали би працівників на роботу, платили би податки, купували ліцензії на право діяльності, несли би відповідальність перед клієнтами, дотримувалися би вікового і фейс-контролю. Держава отримала би додаткові надходження. А суспільство – визначеність і певний захист. Можливо, варто було би винести всі гральні заклади, в тому числі і лотереї, за межі населених пунктів і згрупувати їх в окремі зони… Над цим мали би подумати наші законодавці». Подумати справді було би варто. Свого часу бюджет Франківська від заборони азартних ігор втратив 6 млн. гривень надходжень. А моральна сторона проблеми заборонним законом аж ніяк не вирішується.
Наталія КУШНІРЕНКО, "Галицький кореспондент"
До теми:
Руслан ПАНАСЮК, заступник міського голови з економічних питань:
- Вважаю, що моральні і соціальні, я би так їх назвав, цінності мають ставитися вище за матеріальні. І наповнення бюджету за рахунок грального бізнесу не є правильним. Тут ми більше втрачаємо, ніж здобуваємо. Подивіться, скільки сімей втратили через гральний бізнес своїх годувальників і дітей, скільки родин розпалося. Думаю, що треба берегти родинні цінності - це набагато дорожче. Що стосується наповнення бюджету міста, то важливо шукати інші шляхи, інші напрямки і не зациклюватися на надходженнях від грального бізнесу.
Ростислав КУКУРУДЗ, підприємець, депутат міської ради:
- Душею я за те, щоби цей бізнес був заборонений. Але є речі прагматичні. Пряма заборона завжди породжує протидію. Якщо цей процес не можна припинити, то досвід показує, що його краще узаконити. Думаю, що найкращий варіант – створення гральних зон чи гральних районів на значній віддалі від міст і сіл, куди можна було би поїхати – віддати гроші і отримати дозу адреналіну. Ці зони мали би бути повністю контрольовані, зокрема податківцями і правоохоронцями, з обмеженнями для окремих категорій людей.
Треба визнати, що проблема сьогодні є. І треба шукати спосіб вирішення проблеми - треба шукати компроміс. Бо якщо є попит, буде пропозиція. Треба, щоби ця пропозиція була законна, контрольована, вигідна для держави.
Тарас ГУСАР, заступник начальника Івано-Франківського міськвідділу внутрішніх справ:
- Ми ретельно відпрацьовуємо незаконні гральні заклади як місця, що підтримують і поширюють злочинність. Вони живлять алкоголізм, наркоманію, крадіжки, сімейні чвари. Гральний бізнес повинен бути контрольованим. Законодавець зараз запровадив миттєві державні лотереї як спосіб дати можливість грати тим людям, які бажають цього. В лотереях значно менше ризиків, ця гра ліцензується, а кошти оподатковуються. Переконаний, що з часом люди, яким залежить на грі, перейдуть на лотереї. Окрім того, є багато легальних азартних ігор як-от спортивний покер, ставки в букмекерських конторах, лото та інші – які є полі закону і де є менший ризик обману людей.
