Унікальний звичай: Як у Карпатах перед Великоднем гріють Діда

У передвеликодні середу й четвер в карпатських селах палять вогнища, біля яких “гріють Діда”

“Ймовірно, що у прадавні часи з настанням весни, люди вшановуючи душі предків палили для них вогні, наче показуючи, що вони пам’ятають своїх родичів,--пояснює Марія Гуменюк, етнографиня. --Вогонь символізував тепло сердець і добрі спогади”. З прийняттям християнства про язичницькі божества вже не згадували, але залишилися окремі елементи давніх ритуалів. Гріти Діда-- один із таких

За словами Дмитра Стефлюка, голови Всеукраїнського товариства “Гуцульщина”, гріти Діда—це не лише розпалювання вогню. Головну роль у цьому звичаї відіграють діти, які ходять від хати до хати та вигукують “Грійте Діда!”. Це ніби нагадування господарям, що треба палити вогонь біля хат, в якому має згоріти все зло, що накопичилося за зиму. За таке нагадуванням дітям дають булочки з кукурудзяного чи пшеничного борошна, які на Гуцульщині називають “кукуци”. Розмір булочки 5–7 сантиметрів в діаметрі, важить вона 100-200 грам. Тепер “віддячують” не лише булочками, а й печивом, цукерками, горіхами. Хоча багато горян дотримуються традицій і дарують лише “кукуци”. Ці смачні подарунки—також символічні і нагадують, що та чи інша родина готова пожертвувати чимось матеріальним (в даному випадку булочками, (хлібом), аби діти—чисті невинні душі згадали про їхніх предків.

“Гріти Діда” ходять діти віком від 3 до 14 років. Зазвичай йдуть не самі а збираються по 2-6. “Вони одягаються у новий одяг, беруть невеличкі тайстрочки—полотняні торбинки, (тепер вже беруть сумочки, наплічники, целофанові торбинки), заходять на подвір’я, стають перед дверима хати та тричі вигукують: “Грійте Діда!”,--розповідає пан Стефлюк.--Якщо господарі довго не виходять, то вчетверте малі гукають: “Грійте Діда—дайте хліба!”. І великою ганьбою є не вийти і не обдарувати маленьких провісників оновлення та весни. У деяких селах перед Великоднем сповіщати про те, що треба “гріти діда” ходять більше маленькі дівчатка. Кажуть, що чим більше малих гуцулочок прийде на подвір’я, тим багатшою буде родина. Бо дівчата—це майбутні жінки, а жіноче начало пов’язане з народженням, збільшенням, примноженням. А ще Діда “гріють” теплом вогню, який запалюють горяни перед своїми обійстями.

Пан Стефлюк стверджує, що чітко визначеного місця, де повинні розкладати вогонь “для Діда”, немає. Є лише правила безпеки, за якими з правіків вогонь розпалювали на певній відстані від хати, стайні та комори, аби іскра не перекинулася на приміщення. Зазвичай, вогонь розпалюють перед або позаду господи. Прикметно, що у цю ватру ніколи не кидають сміття. Хоча логічно так би мало бути. Та це своєрідне святе полум’я, яке не слід поганити непотребом. Тому у дідівській ватрі спалюють лише хмиз. До речі, сам вогонь ніхто не гасить, і він може горіти й до світанку. Біля ватри сидять старші чоловіки, зрідка хлопці. Сидять, допоки не згасне остання іскра. Опісля жінки збирають попіл та викидають на город. “Зараз гріти діда—це не повернення до язичництва, бо ми—християни,--каже Дмитро Стефлюк.--Це збереження прадавнього звичаю. А ще здавна у нас кажуть: допоки люди будуть писати писанки, а діти “гріти діда”,-- диявол не буде мати сили в цьому світі”.

Автор: Сабіна РУЖИЦЬКА, газета Експрес
Фото ілюстративне: із сайту Закарпаття онлайн

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!