Залишилося три кроки: Онкохвора франківська патрульна просить про допомогу

Онкохворій молодій мамі, патрульній з Івано-Франківська Мар`яні Гавриляк потрібно прийняти щомісячний препарат Герцептин. Введення уже наступного тижня. Коштів на рахунку не вистачає, а до фінішу залишилося всього три кроки, тому жінка просить допомоги.

Три прості кроки, про які патрульна і не думала рік тому. Адже пройшла складну операцію, хіміотерапії, 18 введень курсу Герцептин, яких ще залишилося два прийняти цього року, і невеличка підсумкова операція, яка ще очікує Мар`яну Гавриляк, пише МІСТО.

Правда, на два капання Герцептину коштів немає. Здаватися уже також не збирається. Каже, що, мовляв, “я уже надоїла людям, але незабаром кінець цьому: я пройду всі сходинки до одужання і не буду надокучати”. З сльозами на очах дякує і посміхається, бо не вірила ще півтора року тому, що саме ви  — небайдужі — допоможете їй рухатися вперед. І тут йдеться не тільки про матеріальне забезпечення, а й про моральну підтримку.

"Мені здається, як я пройду ще цих останні два введення препарату Герцептин і як переживу цю операцію ще одну, то дихати почну на повні груди: від легкості, що мене уже нічого не обтяжує.Не хочеться згадувати про ті кошмарні дні, але тоді цей час мені здавався таким далеким і недосяжним. Колосальна робота була зроблена. Лікарі, які лікували, психологи, які наводили і наводять лад в голові, підтримка рідних, близьких і просто небайдужих людей, космічні суми грошей, які тоді здавалися непідйомними, шлях від зневіри до сильної віри — і дякувати Богу, людям і собі я є! Я — жива. І це завдяки вам усім. І що може бути важливішим за людське життя??? Нічого! Воно найцінніше. Можу сказати одне: спільними зусиллями ми можемо все зробити і все подолати. Я така вдячна всім цим людям, які зробили внесок в моє одужання. Люди, ви мені дали шанс на життя. Люди, я вас люблю і дякую. Та прошу чи не востаннє — допоможіть, залишилося три кроки".

Фото зі сторінки Мар`яни Гавриляк у Фейсбук

Молодій мамі потрібні кошти на два введення Герцептину — 110 тисяч гривень, а також на підсумкову операцію — до 27 тисяч гривень, яка є плановою і спрямована на комфортне та безболісне життя. Операцію планують зробити після нового року. Жінка вірить, що до нового року буде “вільною від недуги”.

"Два введення препарату Герцептин і операція. І я хочу писати пост про моє щасливе одужання, я боюсь щось загадувати наперед, але дуже цього хочу. Операція планова і вона більш спрямована на комфортне, безболісне життя і можливість відчувати себе повноцінною жінкою. Це потрібно зробити, щоб не відчувати себе обділеною. Не хочу писати подробиці, щоб мене не жаліли і думати про це не хочу, бо в своїй голові я здорова, щаслива і повноцінна. Правда, я така рада і щаслива, що скоро цей кошмар закінчиться. Я дивлюся тільки вперед, я знову будую плани, планую життя, хоча знаю, якщо ти хочеш розсмішити Господа — розкажи йому про свої плани. Та мені так хочеться знову бути щасливою, квітнути і пахнути, хочу тільки позитиву, посмішок, тепла, радості в своєму житті, адже життя таке коротке і я уже точно знаю, що воно може закінчитися в будь-який із найближчих днів. Тому не хочу згадувати про хворобу, не хочу більше ускладнень, не хочу більше поганих новин, мені не віриться, але ще останні три кроки і я “буду вільна”, — розповідає Мар`яна, усміхаючись.

Хто вона —  Мар`яна Гавриляк, яка бореться з раком

Вона молода та успішна жінка. У неї є маленький син — її радість і втіха. Іншими слова — поштовх до того, аби жити. Вона пройшла відбір у патрульну поліцію і стала офіцером. Здавалося, усе вдалося — сім`я та хороша робота. Так і було. Пройшло більше ніж рік, як вона ходила на роботу, ввечері гуляла з сином і про ніщо не підозрювала. Більше того, її нічого не турбувало. Якось, лежачи з сином, зауважила, що на молочній залозі набряк – твердий і розміром зі сливу. Проте вона ще не хвилювалася, а солодкі обійми сина і його усмішка не дозволяли думати про щось таке, як рак. Все ж, на обстеження пішла, а вийшовши з кабінету, заніміло все — мова, тіло і здавалося б життя обірвалося і це кінець. Саме тоді Мар`яні Гавриляк з Івано-Франківська діагностували агресивну форму раку грудей (2 стадія). Це почула Мар`яна у липні минулого року. Жінка згадує про цей день, як про щось переломне у житті. Вона навіть уявити цього не могла, а поділитися бідою можна було тільки крізь сльози. Тоді була ймовірність впасти у відчай, закритися в собі і просто чекати найстрашнішого — смерті. Проте Мар`яна чітко розуміла, що жити треба — її 3-річний син хоче мати маму.

Я пригадую, коли почула про діагноз, то так як в фільмах — присіла в крісло. Спочатку не повірила, це як програма розіграшів виглядало, а потім світ перевернувся з ніг на голову. Дальше охопили відчай, страх і пустота. Я постійно, дивлячись на свою дитину, плакала і молилися, бо я не могла повірити, що це кінець, — пригадує Мар`яна з сльозами на очах той липневий день. 

Та це ще не все. Попереду чекали справжні випробування на витривалість: курс лікування, космічна сума коштів. А ще зміни у зовнішньому вигляді — випадіння волосся, погане самопочуття і т.п.

"Коли почало випадати волосся, то це ще гірше підкосило і добило. Здавалося, гірше уже просто бути не може. Зранку просиналася, а подушка була вкрита моїм волоссям. Та що подушка: вся хата, ванна. Коли залишалося пару волосин на голові, то сестра тихенько сказала мені: “Марися, там уже нічого немає, давай я збрию”. І коли вона його збрила, коли я побачила себе в дзеркалі, у мене почалася істерика, я почала дуже сильно плакати і кричати на сестру. Я питала для чого вона це зробила, бо на підлозі було дуже багато волосся. Я плакала півтори години, а сестра до мене навіть не підходила. Після того, як я виплакалася, я вмилася, заспокоїлася, сфотографувала себе і виставила на Фейсбук з підписом: “Ось така я тепер космічна дівчинка, щоб всі побачили, щоб кожен окремо не перепитувався, щоб всі змирилися, ТАК, у мене справді рак. Так, я молода, красива і успішна і у мене рак і це ще не кінець, це тільки початок".

Рак — вирок для тих людей, хто зразу опускає руки і мириться з своїм діагнозом. Так, дійсно, це хвороба уже як хронічна, на все життя, вона в будь-який момент може повернутися, дати рецидив і навіть, вилікувавшись, через декілька років від нього можна померти. Я це розумію, але я навіть про таке не хочу думати, я себе запевняю, що це не мій випадок, що це не про мене, я хочу повністю вилікуватися і прожити довге і щасливе життя з своїм синочком, бавити ще своїх внуків і померти від старості. Тільки з таким настроєм можна побороти хворобу, тільки з сильним бажанням жити, людина буде жити. Я так хочу жити.

Ми часто пишемо “молода мама, у якої трирічний син”. Та цей маленький хлопчик уже зовсім не маленький. Він все розуміє і підтримує маму неабияк. Якось сиділи, спілкувалися з Мар`яною і без сліз не обійтися при спогадах, які змінили все життя жінки. 3-річний Глібчик, побачивши як мама плаче, підбіг і обійняв її. Він витирав сльози і своїм дитячим голосом казав: “Мам, Бозя (Ред. — Бог) дасть тобі здоров`я”.

"Синочок розуміє і знає, що мамка хворіє, він постійно дзвонив мені, коли я була у лікарні довший час, і казав, що сумує за мною і любить мене дуже сильно і чекає на мене вдома. А одна з його фраз, що він просить у Бозі (Ред. — Бога) для мене здоров’ячка. Якось після хімії я була вдома, малий грався і каже мені: “Мамка, поїхали в церкву, я хочу в церкву”. Я кажу, синочок, ти хочеш в церкву, а що ми там будемо робити? Він каже: “Я хочу поїхати просити у Бозі (Ред. – Бога) для тебе здоров’ячка", — пригадує Мар`яна.

Тоді у 2016, сума, яка потрібна була на лікування, вражала і здавалася недосяжною.Так поступово день за днем онкохвора франківчанка ступала на кожну сходинку і йшла вперед — хіміотерапії, операція, повторні хіміотерапії, а тепер уже більше як півроку приймає препарат Герцептин. Його вводять щомісячно і приймати потрібно до грудня 2017 року. Загалом було призначено вісімнадцять введень. На лікування уже витрачено близько мільйона.

Я так хочу жити, що я навіть не знаю, де ті сили беруться, але я була настільки сильна духом на початку, що мені здавалося, що я не тільки рак поборю, що я гори зверну, хоча після кожної хімії ця сила кудись пропадала. Проте я молилася, молилася, молилася і перед наступною хімією сили знову звідкись брались. Зараз я уже така замучена, уже замучилася від цього лікування. Вже треба ходити на роботу (Ред. — жінка працює в патрульній поліції на вільнонайманій посаді), а сил вже немає ніяких, хочеться перепочити, але треба якось продовжувати жити дальше, бо дитина росте, є обов’язки, мусиш, тут як би навіть хотів, немає право вмерти. Потрібно вірити і так і буде, переконую я сама себе. А ще коли у мене поганий настрій я співаю собі:  “Не надо печалиться, вся жизнь впереди, не надо печалиться, надейся и жди.

Мар`яна втомлена, але бореться за життя кожного. Завжди повторює, що вдячна кожному за кожну копійку. Жінка дала певні рекомендації, аби перевіряти стан здоров`я частіше і не хворіти:

Людина ніколи не зрозуміє, що у неї рак, хіба що уже на останній стадії, коли вже буде дуже зле або випадково, от як я. Тому необхідно обов’язково проходити обстеження раз в півроку у гінеколога, УЗД молочних залоз і час від часу загальний аналіз крові, після годування грудьми обов’язково через три місяці УЗД молочних залоз. Це мої поради, щоб ви цю недугу виявили зразу, а краще, щоб ніколи.

Нагадаємо, про діагноз молодої мами франківці дізналися 28 серпня 2016 року. На офіційній сторінці Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську повідомили, що 30-річна інспектор відділу моніторингу Мар’яна Гавриляк захворіла на рак грудей. Жінка пройшла курс з 9-х хіміотерапій. Спочатку Мар’яні ввели чотири хіміотерапії, потім ще одну хімію Таксол/ Герцептин. Уже 6 хімію не вводили — жінці на премедикації стало погано, тому вирішили одразу оперувати (Ред. – 260 тис грн). При операції повністю видалили дві молочні залози, поставили інпланти. Докапали чотири іміотерапії. При операції робили розріз під рукою, щоб перевірити, чи не пошкоджені лімфатичні вузли. Після цього видалили сигнальний лімфатичний вузол, тому тепер у Мар`яни проблеми з рукою, яка постійно болить. Минулого місяця, у  червні,  лікарі порекомендували жінці не чекати і зробити якнайшвидше операцію на руку. Такі операції в Україні не проводять. Тому хвора поїхала за кордон, аби перевіритися там. Жінку обстежили в одній із клінік Іспанії. Висновок лікарів не зовсім втішний: оперувати треба, але для цього необхідно тридцять тисяч євро і тільки 40%, що рука цілком одужає. Та станом на сьогодні Мар`яні Гавриляк вводять препарат Герцептин. Як ми писали, він коштує  п`ятдесят тисяч гривень. Тому гроші витратити на операцію не може.

До слова, щоб допомогти онкохворій молодій мамі, у червні 2017 року в місті провели благодійну акцію. До акції долучилися патрульні, вибухотехніки та волонтери. Спільно вони назбирали для Мар`яни понад 21 тис грн.

Якщо Ви хочете допомогти Мар`яні, то це можна зробити за вказаними реквізитами:

Картка ПриватБанку

4731 2127 0154 9148

Pay Pal:

Tua05093@temple.edu
(Контактна особа – Natalie Kurpel-Dosaeva)

GoFundMe: www.gofundme.com/2mb8v2yc