Життя напоказ

Сезон відпусток у розпалі. Українці масово відновлюють сили на курортах Європи, Півдня України чи в Карпатах. І активно, навіть гіперактивно демонструють це на сторінках соцмереж.

Схоже на якесь таємне змагання – поділитись світлиною з моря, басейну чи гірського хребта з описом «довгоочікувана» або «заслужена відпустка».  Не мине і 10 хвилин між виходом на пляж і появою селфі на Фейсбуці. На заздрість друзям «по сторінці». Не встиг викласти фото в Інтернет, вважай відпустки й не було… Складається враження, що люди обирають курорти не так заради самого відпочинку, як задля вдалих і ефектних селфі, пише Західний кур'єр

Вірус заздрості

На своїй маленькій, зате затишній кухні готую апетитний яблучний пиріг. У передчутті дегустації та щирого захвату дітей, весело мурликаю улюблену мелодію… І тут – біп-біп – сповіщення на смартфон. Заглядаю на сторінку Фейсбука, а там… Подруга «у восхітітельном настроєнії» шле привіт з Туреччини, колеги провели вихідні на Буковелі, сестра зробила селфі з Монатіком, одногрупниця їла суші, знайомі пили китайський чай з журавлини… І тут ваш яблучний пиріг моментально втрачає всі смакові і ароматні властивості. У голові свердлить думка – ось так і все життя мине на кухні, коли інші відпочивають і насолоджуються життям сповна.

У горлі з’являється клубок, який опускається нижче і буквально здавлює кишечник. Почуваєшся пригніченим, засмученим, безкорисним, здеградованим… Потім ви падаєте в апатію, все починає дратувати, відчуваєте суцільне незадоволення собою і своїм життям. Якщо ви відчували подібні емоції після прогулянки по соцмережах, тоді вітаю – ви заразились вірусом Фомо.

Психологи запевняють, що нині більшість відвідувачів соціальних мереж страждають на синдром Фомо, що у перекладі з англійської означає «страх втратити, пропустити що-небудь». Синдром Фомо провокує «казкове життя» інших людей, яке регулярно висвітлюється у соціальних мережах Фейсбук, Твіттер, Інстаграм, різних блогах, яке гостро контрастує з реальними подіями нашого життя, повного клопотів і проблем. Тому ваше життя здається убогим, скучним та нецікавим у порівнянні з іншими.

Соціальний психолог Марія Луцак пояснює це так званим «духом суперництва»: «На своїх інтернетсторінках люди регулярно демонструють прикрашену версію свого скромного існування. Усміхнені та щасливі фото, поцілунки на піщаному березі під захід сонця, ідеальні дітки, грандіозні святкування, шикарні подарунки, шедеври кондитерського виробництва, милі кошенята, захоплюючий відпочинок на екзотичних курортах…

Натомість буденні події підпадають строгій цензурі. Споглядаючи ці світлини, в інших складається враження, що вони живуть не так весело, як інші, що вони щось втратили, змарнували час. Це і називають «синдромом втраченої можливості» або Фомо».

Селфі-епідемія

Чи звертали ви увагу на людей навкруг себе – на вулиці, в маршрутці, автобусі, кафе або просто у черзі в банку чи в поліклініці? Ніхто нікого не бачить поруч, всі залипли у смартфонах та планшетах. Щось читають, переглядають, пишуть, коментують… Навіть якби поруч стояла королева Англії, і то б не помітили. А якщо б помітили, то обов’язково (!) сфоткали і виставили б у Фейсбук чи Інстаграм. Складається враження, що половину нашого часу ми витрачаємо на те, щоб здаватись щасливішими, ніж є насправді, а другу половину спостерігаємо за тими, хто, як нам здається, набагато щасливіший за нас.
То що ж робити? Закрити профіль у Фейсбуці, Твітері, Однокласниках, Інстаграмі? Відключити Інтернет? Викинути у смітник смартфон та планшет? Такі екстремальні дії звучать, як мінімум, абсурдно. Адже нинішнє життя немислиме без сучасних технологій – робити покупки, управляти банківськими рахунками, бронювати квитки і, взагалі, мати зв'язок з швидкоплинним світом.

Тож чи можливо контролювати почуття заздрості? Як не сумувати тоді, коли іншим весело? Чи можемо ми очікувати від інших, що вони перестануть блефувати, що весь час щасливі, постійно у «піднесеному» чи «захоплюючому» настрої, а їх життя – суцільне втілення успіху?

«Батьки викладають фото свого усміхненого немовляти, замовчуючи, що цілу ніч воно верещало і мало не довело їх до інфаркту. Чи романтичну світлину сімейного пікніка, по якій і не скажеш про сварку у машині дорогою на природу. Сторінки соціальних мереж – це так званий праобраз сімейного фотоальбому. Ви б туди вставили некрасиві чи вульгарні світлини? Тут зберігають щасливі моменти. Соціальні мережі – це не місце, де ви можете щиро поділитись реальними подіями свого життя. Те, що дійсно дороге, не виставляється на вселюдський осуд. Особисте можна довірити близькому другу, батькам чи дітям, які знають вашу ситуацію зсередини. Соцмережі створені для розваг та пригод, рідше – для отримання корисної та цікавої інформації», – говорить пані Марія Луцак.

Для чого слова, якщо є смайли…

Та чи хочемо ми бачити другий бік медалі? Чи потрібно нам це взагалі? Як би виглядав Фейсбук, коли люди, замість того, щоб прикрашати своє життя, почали показували його таким, яким воно є насправді. Вранці у піжамі з немитим волоссям і заспаним лицем, він неголений, вона без макіяжу, жують поспіхом бутерброд чи вівсянку на скромній кухні з горою немитого посуду в раковині. У переповненій маршрутці на одній нозі…  В очікуванні своєї черги в банку чи поліклініці… В офісі зі штучним освітленням і зачахлим кактусом біля монітора…  З важкими пакетами з ринку на п’ятий поверх. За кермом у кілометровому заторі…  На секонд-хенді у пошуках уціненого товару… Готуючи річний звіт чи домашнє завдання з дитиною, чистячи унітаз чи картоплю на вечерю…

Адже наше життя в основному і складається з банальних та рутинних (без натяку на пригоди) речей. На місяць відпустки в рік припадає 47 робочих тижнів – зранку до вечора, день у день. У чому ж фішка викладати на показ своє монотонне повсякденне життя? Тому люди хизуються тим, що, на їхню думку, є значимим. У кого відпочинок, у кого діти, у кого хобі…

А уявіть, який би мали вигляд наші фейсбукдії у реальному житті. Щодня ви виходите на вулицю і розказуєте перехожим, що ви їли, як ви себе почуваєте, який у вас настрій, чим ви зараз займаєтесь і що будете робити завтра. Вручаєте їм свої світлини, своїх дітей, кота, папуги,  даєте фото, на якому вам два роки і на якому ви задуваєте 30 свічок… Уважно прислуховуєтесь до чужих розмов і коментуєте: «Мені подобається!». Просите «людоньки порадьте»: як визначити, чи чоловік вам зраджує чи як схуднути без спорту і дієт… Дивно? А чому ж в інтернетсвіті такі дії нікого не дивують?

У кожного свої пріоритети і цінності. Багач ніколи не стане мірятись своїми статками, а мудрий – знаннями. Замість створювати «казкове життя» у Фейсбуці, краще удосконалити свою реальність. Адже жодні смайлики не замінять людську усмішку, а віртуальні серця – теплі обійми.