Підприємливість

Був ото вчора на прес-ланчі, який влаштовувала нова-стара «Європейська Галицька асамблея». Але мова, звісно ж, не про ланч (який таки був) і навіть не про прес-конференцію, яка теж, звісно, була.

Мова про те, чому «європейська».

Але тут треба почати здалеку.

Пригадую початок 1991 року. СРСР ще існує і хоча на його околицях вже потроху набирають сил відцентрові рухи, все ж здається, що він існуватиме ще довго (якщо не вічно). Вірить в це, власне, і керівництво держави. Настільки вірить, що пускає в обіг п’ятирубльові купюри нового зразка.

Оскільки Галичина, в силу географічних причин, все ж знаходиться на околиці імперії, то тут теж дають знати про себе ті самі відцентрові рухи. В трьох західних областях (Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській) відбулися вибори на яких вперше до влади прийшла не комуністична номенкоатура, а опозиційні до влади люди, котрі представляли єдину (здається) на той момент вагому опозиційну силу – Народний Рух України.

Нашу область очолив Микола Яковина, Львівську Вячеслав Чорновіл, а Тернопільську Василь Олійник.

І доки там, в цетрі, в стінах Кремля виношували плани про збереження СРСР (там завжди, холєра, щось виношують і завжди щось нехороше) три західноукраїнські області вирішили об’єднатися під дахом «Галицької асамблеї», щоб протистояти імперії. І, чого вже там, найгарячіші голови навіть мріяли про відділення від союзу нєрушимих і утворення Галицької держави.

А потім глиняні (як виявилося) ноги імперського колоса підігнулися і вся ця туша з гуркотом гепнулась на землю і могутньої імперії не стало. Тож потреба в якомусь галицькому опорі відпала і сама ідея «Галицької асамблеї» потроху стала забуватися.

Та, виявляється, не всі забули про неї. Принаймні один підприємливий чоловік, який в 1991 році ще під стіл пішки ходив (якщо взагалі ходив) вирішив, що назва «Галицька асамблея» звучить настільки гарно, що її необхідно обов’язково запатентувати на своє ім’я, а ще зареєструвати як торгову марку.

Щоправда я ще нічого під цією торговою маркою не бачив, але хто зна – може погано дивився. Щоправда, в мене фантазії не вистачає уявити собі, що можна випускати під такою ТМ. Ну засіб від колорадського жука «Галицька асамблея» я собі ще можу уявити, а от труси вже якось не виходить.

Та менше з тим.

Коли до голів Володимира Павліва* та його однодумців прийшла ідея відродити «Галицьку асамблею», то виявилося, що місце вже зайнято потенційним виробником білизни та новорічних гірлянд. Домовитися з підприємливим чоловіком не вдалося. Він вперся рогом – це торгова марка, тож башляйте мені, як за бренд.

«Нє, то – нє», - подумали галичани й залишили потенційного виробника надувних кульок і не менш надувних виробів наодинці з його брендом, та й додали до назви слово «європейська». Тому, якщо в когось якісь «пред’яви», типу «гляди, які зразу європейці», то абис знали – крок вимушений.

Ви питаєте як прізвище підприємливого та меткого? Володимир Павлів його не зміг пригадати. Та воно й не треба. Тільки, якщо побачите щось (наприклад – прихвати для пательні) під цією торговою маркою, то не купуйте будь-ласка. Воно так наче крадене.

* Український журналіст, редактор, публіцист. Голова ГО «Європейська галицька асамблея»

Володимир МУЛИК, Анонс-котракт