...А за Росією стоїть Китай

Світ знову змінюється. Після розвалу СРСР він став було однополярним — домінували Сполучені Штати Америки з їхньою військовою могуттю й атрибутами життя, які вони популяризували на всій планеті, пише Галичина. Але нині світ знову поляризується. І річ не лише в Російській Федерації, яка ще в часи воєнної експансії США в Афганістані була їхнім партнером, а тепер через відомі події в Україні остаточно побила горщик зі Штатами. Свої інтереси на земній кулі XXI століття мають і Європейський союз, і країни BRICS (Brazil, Russia, India, China, South Africa — БРіКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південно-Африканська Республіка), і окремо Китай, і звичайно, самі США й РФ. Означені держави та міжнаціональні утворення виступають тепер головними гравцями на геополітичному світі. Формується дуже складний механізм відносин між ними.

Про це в ефірі радіо «Ера FМ» у програмі «Геополітична ситуація навколо України» розповів директор Центру східноєвропейських перспектив у Вашингтоні, міжнародний експерт Микола ВОРОБЙОВ. За його словами, ми живемо в найбільш небезпечний період за останні 30—40 років, тобто з моменту закінчення так званої холодної війни, яка, по суті, знову стартувала з анексією Криму. З огляду на появу багатьох означених вище конкурентів Вашингтон чимраз більше втрачає вплив. і саме в Україні зійшлися геополітичні хвилі — тут триває битва цивілізацій: західного, англо-саксонського, світу, і решти людства, зауважує експерт.

«Територія Української держави стала геополітичним полігоном. Це дуже складна і нестала конструкція, що постійно змінюється. З одного боку — інтереси США, з другого — Євросоюзу, Росії, а за всім цим — ще й Китай. І це протистояння  вибухнуло в Україні», — каже він. За сепаратистами «ДНР» і «ЛНР» стоїть Росія, переконаний М. Воробйов. А за спиною в неї — Китай із ножем. і в цьому геополітичному конфлікті Пекін має чи не найбільше шансів — йому вигідне ослаблення Росії. А для США — попри російську пропаганду, що Вашингтон хоче розпаду РФ і повалення Путіна — вигідна стабільна Росія, принаймні у такому стані, в якому вона є нині. Адже будь-яке хитання Росії лише зміцнює Китай. Власне, Піднебесна зростає завдяки конфліктові Росії та України, стверджує експерт. 

Хоча Сполучені Штати вже не можуть так впливати на світ, як раніше, і втрачають свої позиції, вони все ще залишаються суперсилою в світі. Росія ж стає слабкою ланкою. Втім, сенс так званої гібридної війни, яка вже кілька років поспіль точиться у світі, почавшись із вторгнення США в ірак, Афганістан і вилившись відтак у «Арабську весну» та «Битву за Сирію», все ж не в тому, щоб когось завоювати. Це війна за ринки. Гра йде на всіх рівнях — на рівні політичного тиску, дипломатії, бойових дій у зоні АТО, переговорів в ОПЕК, договору з іраном, підписаного у Відні 14 липня за участі всієї «шістки» міжнародних посередників (США, Росія, Китай, Великобританія, Франція і Німеччина). Отже, війна йде за капітал, за ринки і ресурси, констатує Воробйов.
США, на його думку, мають дуже складне завдання щодо Росії та України. і в його рамках сьогоднішній офіційний Київ, як нам не прикро це усвідомлювати, виконав роль наживки для Кремля. Точніше, в цій ролі опинився український народ, спритно зачеплений на «рибальський» гачок. США хочуть зберегти цілісність РФ і водночас зменшити її експансіоністські апетити. Щодо України ж у Штатах існують різні бачення — у самій лише тамтешній Республіканській партії є сім політичних течій. За океаном мусуються дуже полярні думки з приводу того, що відбувається в Україні і як потрібно на те реагувати.

Президент США Обама обрав політику миротворця. Страхи від «атомної дубинки» Росії у світі ще існують з часів холодної війни. і Путін цим маніпулює, погрожуючи перетворити щось на «ядерний попіл». З цим хоч-не-хоч, а треба рахуватися. До того ж, оскільки Росія брала участь у переговорах щодо зняття санкцій з ірану, США тепер мусять співпрацювати з нею. До речі, про Іран. Офіційний Тегеран віддавна є стратегічним партнером Росії. Його необхідно поступово витягати з осі «Китай—Іран—Росія». Потрібно шукати спільні точки дотику з цією країною й посилювати зв’язки з нею. 

Важливо те, що Україна ще остаточно не стала заручницею цієї геополітичної ситуації. Ми можемо й тепер відіграти відповідну роль попри те, що в нас немає ядерної зброї. Але прикро, що ми не скористалися цим шансом торік, коли тільки анексували Крим і почалися відомі події на сході країни. Тоді Україна могла б стати дійсним суб’єктом геополітики. М. Воробйов каже, що дивується, чому Адміністрація Президента України не використовує ті безпрецедентні можливості впливу офіційного Києва на розстановку сил на геополітичній шахівниці. Вкрай недопрацьовують тут і українська дипломатія, й особисто глава держави, вважає він. Чому ж вони такі інертні, наразі невідомо. Зрештою, ця бездіяльність уже межує зі злочином проти народу. Про це можна судити хоча б із такого промовистого факту: від початку драматичних подій 2014-го у Криму й на сході і протягом півтора року після них на посаді посла України в США залишався дипломат з команди Януковича(!). 

Щоби стати рівноправним суб’єктом тієї геополітики, яку розігрують її великі гравці на нашій території, Україні потрібно підсилити дипломатичний фронт. США могли б сильніше підтримати нашу державу, якби її дипломатія докладала більше зусиль для того, констатує міжнародний експерт.