Без вини стали винними: За прорахунки урядовців і піар політиків прикарпатці заплатять із власних кишень

Нагадаємо, що у травні минулого року чимало українських політиків приписували собі ініціативу зменшення норм споживання газу для тих громадян, які користуються блакитним паливом без лічильників. Тоді ці норми зменшили удвоє попри те, що газопостачальники переконували: навіть попередні норми споживання газу не завжди відповідають реаліям. Втім, газопостачальникам треба довіряти, але й перевіряти, адже вони у цій справі — сторона зацікавлена.

Саме їм приписують ініціативу розгляду справи про тарифні норми у суді, в результаті якої було визнано незаконною постанову уряду про зменшення тарифів, а рядові споживачі поставлені перед необхідністю доплатити за газ, начебто спожитий з травня минулого року за заниженими тарифами, пише Галичина.

Норми старі, як і проблеми
Із новими газовими боргами споживачі почали стикатись, коли просили в ощадкасах роздрукувати інформацію про заборгованість за комунальними платежами. Тоді і почали з’являтись запитання: звідки взялися ці захмарні борги за газ, якщо ми сплачували все як належить?
У моїх знайомих батько живе в однокімнатній квартирі з газовою колонкою та плитою, а квартира обладнана газовим лічильником. Показують мені квитанції оплати за спожитий газ — у січні заплатили за 8 кубометрів близько 58 гривень, у лютому — за 11 кубів майже 80 грн. Цікаво, що якби у цій квартирі не було лічильника, то відповідно до чинних норм споживання, які були зменшені урядом у травні минулого року і фактично повернуті після рішення суду навесні 2016-го, на одного зареєстрованого у квартирі мешканця мали б заплатити за 18 кубометрів газу на місяць. Нескладно порахувати, що майже стільки лічильник нарахував за два місяці. Тобто фактично один пенсіонер споживає наполовину менше, ніж це йому приписують чинні норми. Ті самі норми, за якими газопостачальники заднім числом намагаються отримати плату від споживачів, помешкання яких не обладнані лічильниками. 
Ситуація із моїми знайомими, щоправда, ще складніша. У згаданій квартирі їх зареєстровано аж троє, хоча фактично проживає лише один літній чоловік. Якщо б не було газового лічильника, то родина мала б сплачувати навіть не за 18 кубометрів газу щомісяця, а за усі 54, і суми у платіжках були б не меншими за 388 гривень. Адже за цей газ споживачі сплачують за найвищою ціною — по 7,188 грн. за кубометр. Тож таким чином лише за рахунок лічильника сім’я економить понад 300 гривень на місяць.
Втім, якщо розглянути цю ситуацію з другого боку, тобто з точки зору газопостачальників, то такі споживачі, котрі користуються газом без лічильників, є справжнім «клондайком». Судіть самі: використав ти 18 кубометрів газу на місяць чи не використав, але саме за стільки маєш заплатити за кожного зареєстрованого у квартирі мешканця. Якщо не ти, тоді держава через систему субсидій. Неважко здогадатись на прикладі, який ми навели, що у газопостачальників є прямий інтерес у таких споживачах. Адже «на папері» газ ти спожив за нормами, він у той чи інший спосіб оплачений, а різницю між цими паперовими кубометрами і реально спожитими можна використати на свій розсуд. А тут ще й такий «подарунок», як можливість донарахувати за споживання газу фактично за 9 місяців. 
В умовах країни загалом йдеться про 4 мільйони домогосподарств, котрі отримують газ без лічильників. За даними, які наводили у НАК «Нафтогаз України», вони спожили у 2014 році 1,4 млрд. кубометрів газу. із зменшенням норми споживання цей показник упав до 700 мільйонів кубометрів, або у грошовому виразі — на понад 5 млрд. грн. Саме стільки нині доведеться доплатити українцям за газ після згаданого судового рішення. Чи не ласий «шматок», щоб за нього поборотись за допомогою суду? Якщо переробити стару приказку на новий лад, то вийде: як з бідного — по кількасот гривень, то стане багатому на новий «Лексус», навіть, можливо, не на один.

Позиція газопостачальників
Ми звернулись до прес-служби «Івано-Франківськгазу» для того, щоб отримати роз’яснення щодо цієї ситуації. Отже, за її повідомленням, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.15 у справі №826/16447/15, Постанову КМУ від 29.04.15 №237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» визнано незаконною і скасовано, а визначені нею норми споживання природного газу є такими, що не підлягали застосуванню. Це означає, що нарахування споживачам, які не мають лічильників, 
з лютого місяця проводяться згідно з нормами, які діяли до 5.05.2015 року.

Окрім того, на виконання вказаного судового рішення проведено перерахунок вартості фактично спожитого, але неоплаченого споживачами без лічильників, природного газу за період з травня 2015 по січень 2016 року.
Загальну суму перерахунку, проведеного по  домогосподарству, зазначено у рахунку в графі «Загальна сума перерахунку через різницю норм споживання».
 Враховуючи складну економічну ситуацію в країні, газопостачальники пропонують споживачам виплачувати загальну суму перерахунку частинами, протягом наступних дев’яти місяців та погасити донараховану суму повністю до 1.12.2016 року.
Щомісячна сума розстроченого платежу буде відображена в рахунку в графі «Погашення різниці норм споживання».

Розтермінування загальної суми перерахунку буде проведено автоматично і не потребує підписання додаткових документів або інших дій з боку споживача.
Споживачам, які мають пільги або субсидії, необхідно звернутися до відповідних органів соціального захисту за роз’ясненнями щодо належної їм компенсації  в зв’язку з перерахунком вартості фактично спожитого природного газу.

Безвідповідальність розбещує 
До цього можна додати, що тим, хто отримує субсидії, немає підстав хвилюватись про перерахунок. Дивно, і про це «Галичина» також уже писала, але субсидії нараховували відповідно до іншої постанови Кабміну з вищими нормами споживання. Мова може йти лише про період до призначення субсидій. 
Взагалі ж, коли йдеться про такі речі (нагадаємо, що суд першої інстанції уже визнавав незаконною постанову про підвищення тарифів на електроенергію, тепер ось маємо аналогічне рішення щодо газу), то постає питання про відповідальність. Нині не чути політиків, котрі б узяли відповідальність за це все на себе, хоча свого часу попіаритись на зниженні тарифів було багато охочих. і справа зовсім не у прізвищах, а лише у принципах, бо ми вже звикли до того, що приказка про те, що у перемоги багато батьків, а поразка — завжди сирота, це про нас. Так само, як не чути покаянних слів з уст кабмінівських верховодів, адже саме їхнє рішення було оскаржене, і саме через їхню недалекоглядність чи популізм українці нині мають додатково вийняти з кишень 5 млрд. грн. Зрештою, це також нині нікого не здивує. Бо відповідальність чомусь ніколи не була притаманна українським керівникам, від рівня підприємства до чільників держави. Але саме їхні прорахунки уже не раз ставали причиною як для банкрутства підприємств, так і для зубожіння громадян. А влада, як і безвідповідальність, розбещують.
На початку квітня урядовці знову заговорили про зниження норм споживання природного газу для тих, хто отримує його без лічильників, мовляв, нині готують уже нову постанову, котра поверне встановлені раніше та скасовані судом норми. Наразі ж чинними залишаються норми, визначені урядовою постановою від 23 березня — 4,4 кубометра на одну особу на місяць на плиту, 7,1 кубометра — за ту ж плиту за відсутності гарячого водопостачання та 14 кубів — на плиту та водонагрівач.
Цікаві дані наводить колишній міністр житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко, який стверджує, що до жовтня 2014 року норма споживання газу для родини, що не має лічильника, була 9,8 кубометра на людину на місяць, тоді як лічильник показує, як правило, не більше як 2—3 кубометри (дані для Києва). Відповідно до проведеного ним дослідження, різниця між газом, реально використаним населенням столиці, і газом, що списувався на нього відповідно до такого нормативу, становила за 5 років до 2014-го не менш як $200 мільйонів. 
«Ці гроші були незаконно вилучені з кишень киян, — вважає Кучеренко. — і цей обсяг дешевого газу, що вивільнився, потім десь у «Нафтогазі» перетворився на дорогий газ, що постачався великим підприємствам, наприклад, хімічним комбінатам, і на ньому хтось заробив удвічі більше». Така ж ситуація, на його думку, сьогодні в усій країні. Кучеренко також наводить власні пояснення до того, що урядовці називають «ринковою» ціною на газ. Отже, за його словами, 477 гривень (або 
7 відсотків!) отримує «Укргазвидобування», яке нині на межі банкрутства. Рентні платежі, за рахунок яких уряд виплачує дотацію, займають 1 113 гривень у ціні газу. Хоча зрозуміло, що потреби у субсидіях якраз і зростають за рахунок шаленого здорожчання газу, що позначається на вартості фактично всіх комунальних послуг. А найбільше — 3 451 гривню — забирає собі «Нафтогаз України», якого, за словами згаданого екс-міністра, нині в країні називають не інакше, як «чорною дірою української економіки».
Солідарний з ним і глава Комітету економістів України Андрій Новак, який стверджує, що «Нафтогаз» — це одна з найбільших корупційних схем, і уряд розв’язує проблему дефіциту його фінансів через підвищення тарифів і при цьому прикривається ширмою МВФ, мовляв, це на його вимогу підвищують тарифи. «Це, м’яко кажучи, цинічний обман», — підкреслює він.

Хто почує голос волаючого 
у пустелі?
Прикметно, що 22 березня Юлія Вержиківська зареєструвала електронну петицію до Президента України №22/022446-еп. Наведемо її з незначними граматичними правками.
«На виконання рішення суду про скасування незаконної постанови Кабміну споживачам без газових лічильників перерахують у бік збільшення вартість фактично спожитого природного газу за період з травня 2015 до січня 2016 року. Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.15 р. у справі №826/16447/15, Постанову КМУ від 29.04.15 р. №237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» визнано незаконною і скасовано (насправді у рішенні суду сказано, що постанову визнано незаконною та нечинною, а підставою для цього стало порушення порядку ухвалення постанови, зокрема те, що її проект не було оприлюднено до моменту її прийняття. — О. Б.), а визначені нею норми споживання природного газу є такими, що не підлягали застосуванню. Це рішення підтверджено ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України.
На виконання зазначеного судового рішення газотранспортними компаніями проведено перерахунок вартості фактично спожитого, але неоплаченого споживачами без лічильників природного газу за період з травня 2015 р. до січня 2016 року. 
Це є вкрай неприпустимим!!! А тепер читаймо постанову суду, у якій не йдеться про скасування постанови КМУ, а лише визнання її нечинною (визнання акта суб’єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта, тобто з 28.01.2016 р.
Як наслідок: згідна оплачувати за спожитий природний газ за новими нормами (при використанні газової плити та водонагрівача — 18 куб. метрів на людину на місяць), але з 28.01.2016 р., а не сплачувати ще додаткову суму перерахунку починаючи з травня 2015 року!!!