Богдан Томенчук: ЗНО-2017 пройде без суттєвих особливостей

6 лютого стартувала реєстрація на зовнішнє незалежне оцінювання, вона триватиме до 17 березня. В Івано-Франківському регіональному центрі оцінювання якості освіти (ІФРЦОЯО) напрочуд спокійна атмосфера, без надмірних ажіотажу та поспіху.

Кажуть, все йде за планом. Для хвилювань немає причин, пише газета Галичина. Про особливості цьогорічного ЗНО, таємниці вдалого складання цього надважливого іспиту та перспективи розвитку системи розмовляємо з директором ІФРЦОЯО Богданом ТОМЕНЧУКОМ.

— В якому форматі проходить реєстрація на ЗНО-2017? 

— Як і впродовж попередніх десяти років, вона проходить в інтернеті. Саме на цьому форматі свого часу наполіг івано-франківський центр. Це найважливіша річ, ми не носимо диски мішками і не опрацьовуємо їх. Людина заходить в інтернет, заповнює відповідну форму, роздруковує, надсилає її до ІФРЦОЯО. Механізми відпрацьовані, випускники минулих років працюють самостійно, школярі можуть робити це як самостійно, так і через рідну школу.

— Скільки цього року очікуєте учасників ЗНО з Прикарпаття зокрема і по центру загалом?

— Очікуємо з Прикарпаття близько 9 000 осіб, по центру (ІФРЦОЯО обслуговує чотири області — Івано-Франківську, Закарпатську, Тернопільську, Чернівецьку. — Авт.) — до 29 000. Але життя висуває несподіванки, ми не сподівалися, що на пробне тестування буде такий наплив потенційних абітурієнтів. А якщо виходити з того, що завжди на пробне ЗНО реєструвалося 50% тих, хто приходив на «бойове» тестування, то починаю задумуватися над тим, що треба розробити якусь надзвичайно чітку методику прогнозування цієї кількості. Очікуємо 29 000 учасників ЗНО, проте скільки їх буде насправді — не знаємо. 

— Уже відчуваєте ажіотаж?

— Ажіотаж відчуватимемо тоді, коли почнемо отримувати перші документи. Спочатку процес йтиме дуже мляво, а за кілька тижнів до закінчення реєстрації, на початку березня, вже почнеться екстремальне навантаження. Торік через те, що Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) не мав можливості вчасно прочитати програмне забезпечення, дуже пізно розпочали обробку даних. Яким би потоком не йшла інформація, ми готові організувати роботу так, аби ніхто не почувався ущемленим.

— У чому особливість цьогорічного ЗНО?

— За великим рахунком особливостей немає жодних. Результати ЗНО з трьох предметів зараховують для випускників шкіл як державну підсумкову атестацію, але це не особливості. Особливості були б тоді, якби ми змінювали лінію поведінки персоналу, учнів на пункті тестування тощо. Все інше стосується певних змін часу проведення ЗНО. Але поки що у нас ще жодного року не було, щоб ми тестували у ті самі дні, що й торік. Цього року основна сесія ЗНО стартує 23 травня і триватиме до 16 червня. Але наголошую ще раз, що це абсолютно не принципово, тобто суттєвих особливостей немає.

— Чи будуть цього року дворівневі тести?

— Ні, не буде. Ми повернулися, образно кажучи, до печер. Безумовно, події 2015 року відкинули нас дуже далеко назад, вони позбавили систему якоїсь розумної відчайдушності: ми брали на себе завдання, суспільство вважало, що їх неможливо виконати, а ми їх робили. Але коли в системи випускають левину кров, натомість вливають заячу, то очевидно, що й зайченята будуть народжуватися.

— Щодо сертифікатів минулих років, їм знову продовжили життя?..

— Сертифікати будуть діяти два роки, тобто сертифікат ЗНО-2016 року буде дійсним під час вступної кампанії 2017 року. Це несправедливо щодо тих абітурієнтів, хто вступатиме цього року вперше, тому що вони будуть конкурувати з тими, хто має вже спроби, і будуть змушені перегравати їх лише з однієї спроби. Не можна порівнювати те, що не порівнюється. Це те саме, що вимірювати відстані кілограмами! Торік тести були іншими, кількість учасників була іншою, тобто вибірки інші, а це буде означати, що люди однозначно — не в рівних умовах. У нас ще немає таких механізмів, аби ми чітко сказали, що складене торік і складене тепер — рівносильне і рівноцінне. Коли такі механізми з’являться, тоді нам треба буде не робити тестування від кампанії до кампанії, а створювати екзаменаційні центри і тестувати вступників хоч щодня.

— Що повинен знати кожен цьогорічний абітурієнт, перш ніж прийти на пункт тестування?

— Перш ніж прийти на пункт тестування, кожен абітурієнт повинен знати, що ми дуже справедливі, але водночас чіткі і строгі. У нас існують дуже жорсткі правила і відсутність того чи іншого документа може позбавити вступника права прийти на пункт тестування і скласти ЗНО. Це не зайва бюрократія, а повага до правил. Найважливіше, що ці вимоги не будуть для абітурієнта несподіванкою. Крім того, він має знати, що в організаційному плані до нього не буде жодних поблажок. Тобто на пункті тестування абітурієнт має бути лише зі своїми знаннями, решта — казки і вигадки. Ще він повинен знати, що тести абсолютно не «заточені» на те, щоб його «провалити», а навпаки, — щоб максимальна кількість вступників стала студентами. Звідси і до смішного низький поріг — «склав/не склав» тощо. Тому в нього не повинно бути жодних страхів і надій на те, що він когось обдурить чи хтось допоможе йому когось обдурити. Так є, так було і так буде!

— А які основні помилки роблять вступники під час ЗНО?

— Нас спершу називали «гестапівцями», але в організаційному плані ми вже привчили абітурієнтів до впорядкованості дій, отож говорити про те, що вони роблять системні масові організаційні помилки, не доводиться. Все інше залежить від того, наскільки вступник вивчив чи не вивчив той чи інший предмет. Базова помилка — коли вступники на пункті тестування керуються висловом «Прийшов. Побачив. Переміг». Так не буває. Під час ЗНО працює інше правило: «Сидів. Вчився. Здобув».

— Сьогодні в освітньому середовищі активно говорять про те, щоб доповнити перелік предметів інформатикою. Як гадаєте, наскільки таке рішення буде доцільним? 

— З моєї точки зору всі «айтішники» та комп’ютерники, яких я знаю, які поставили на ноги нашу систему і показали себе практично богами у своїй сфері, не заморочувалися над дипломом та його виглядом. Не думаю, що це на щось суттєво вплине. Впевнений: серед сучасних школярів є багато тих, що вже мають дуже багато розвинених навичок програмування, але я глибоко сумніваюся в тому, що вони блискуче знають інформатику як таку. Практика програмування і теорія, яку викладають у школі, досить відрізняються. Тобто говорити про те, що введення інформатики до переліку предметів тестувань на щось суттєво вплине, я б не став. А от базове знання математики, яка дисциплінує розум, — так. А все інше — це те саме, що думати, що той, хто блискуче складе тестування з української мови і літератури, буде потім блискуче писати романи і повісті. Це приблизно такі ж ілюзії. Посередником між знаннями і результатами праці є дар Господній.

— Як потрібно готуватися до ЗНО, щоб набрати на ньому найвищі бали? 

— Думаю, тут потрібна системна вдумлива робота. Я глибоко шаную працю репетиторів і водночас співчуваю школі і сім’ям, які змушені терпіти, в доброму розумінні цього слова, наявність цієї ланки. Але, на превеликий жаль, наша система освіти якось так побудована, що не дає можливості людині, здебільшого до закінчення школи, вибудувати самостійно чи з допомогою тієї ж школи якусь цілісну систему уявлень про знання з того чи іншого предмета. Звідси в одних виникає потреба зубрити, в інших — писати шпаргалки тощо. Але наголошую ще раз: лише системна робота, в жодному разі не заучування напам’ять 2 000—3 000 запитань, тому що нема гарантії, що тобі не поставлять 3 001 запитання, на яке в твоїй пам’яті не буде відповіді. інша річ, коли ти побачив причинно-наслідкові зв’язки між тими запитаннями, тоді ти вже майже бог у своєму предметі.

— Системі ЗНО вже 11 років. Якою вона стала за цей час і яких якісних змін ще потребує?

— Перше: вона довела свою життєздатність та потрібність. Вона стала на ноги фактично з нуля, і якщо систему на емоційному рівні поставила на ноги, тобто вклала надію на неї громаді в душу, команда, яка була до нас, то команда, яка прийшла з Лікарчуком (директор УЦОЯО 2006—2011-х, 2014—2015-х рр. — Авт.) цю систему власне зробила системою, тяжкою працею, формуванням чітких правил тощо. Що системі потрібно нині? Їй вкрай необхідна та атмосфера, яка була до 2015 року, творчості і бажання творити, а не озиратися на коми, бо система бюрократизується. За останні два роки система стала безхребетною, тому що з нею почали поводитися, як з дівкою за викликом. Ця система була дуже добрим подразником суспільства, а на нинішньому етапі вона навіть не є індикатором. Якщо вона раніше могла задавати перспективи суспільного розвитку, то нині втратила цю здатність. Ситуація така, що система дуже жорстоко отримала під дих і віддихатися поки що не може. Вона самовідтворюється, але амеби також самовідтворюються.

— На сайті Президента України з’явилася петиція про те, щоб запровадити ЗНО для вчителів, мовляв, педагоги не на достатньо високому рівні володіють предметом, який викладають, тому і не можуть добре підготувати своїх учнів до тестування. Наскільки доцільним є такий крок?

— Буду відповідати на це запитання як людина, котра одна з небагатьох в Україні пройшла всі ланки в школі: від учня, вчителя і т. д. — до начальника управління освіти і заступника голови ОДА, який відповідав за організацію освітньої діяльності в області. Цю річ вважаю абсолютно не потрібною, більше того — шкідливою. І ось чому. Суспільство повинно сформувати замовлення на знаючого учня. Знаючий учень однозначно поставить вчителя перед вибором — або ти мудріший від мене, або ти мені не потрібен. Це природні закони розвитку. Всі інші речі будуть мати абсолютно штучний характер. Наприклад, Марія іванівна з якоїсь там Зачепилівки не склала тестування. Що ми можемо зробити з нею, хто піде працювати в ту Зачепилівку за її  2 000 гривень? Ніхто. А тепер подивімося ще далі, хто і з якими балами обирає вчительський фах, і тоді все стане зрозуміло, як білий день. Поки не буде сформовано запиту, держава не зреагує на нього, не почне платити відповідні гроші за відповідну працю, то, зрозуміло, тут нічого не зміниться. Це своєрідне відволікання суспільної думки. Це таке, як свого часу казали, що найбільша біда в державі — це ті чиновники, які сидять у «білому домі». Хоч насправді ні на що ті люди не годні були вплинути, але суспільна агресія і гнів були спрямовані на них, а Україну успішно розкрадали інші. Тобто це чергова маніпуляція.