Долинські сільські громади не вірять обіцянкам молокозаготівельників

Уже не вперше деякі долинські села — Раків, Рахиня, Тростянець, Белеїв, Велика Тур’я та ін. — б’ють на сполох: кредит довіри до приватного виробничого підприємства «Молокозавод «Карпати», яке провадить господарську діяльність на території Сваричівської сільської ради на Рожнятівщині і боргує людям оплату за заготовлене молоко майже за півроку, вичерпався до краю.

Але є заковика, бо, окрім слів, селяни (не сільські молочарниці) жодним документом підтвердити не можуть, що здають молоко тому чи іншому підприємству. Тож, як кажуть, нема угод — нема зобов’язань...Пише Галичина.

До теми молокозаготівлі на Долинщині «Галичина» звертається вже не вперше, тож можемо підсумувати, що за кілька років ніяких принципових змін на краще в її організації не відбулося. Як не було у районі молокозаводу, так і нема, сільськогосподарськими кооперативами і не пахне, навіть до укладання угод з підприємцями-заготівельниками селяни не вдалися, а «дика» заготівля молока, зокрема у низці згаданих сіл, як процвітала, так і процвітає.
Село Белеїв невеличке — до 800 жителів, і майже в кожному раздівстві є коровина. А було донедавна по кілька... 
Галина ТЮН, голова сільської ради Белеєва:
— Поголів’я корів відчутно зменшилося. Молодь по світах, а батьки худобу поспродували. Хіба по одній корівчині залишили. А у нас було понад десяток раздів, які тримали і по п’ять корів. Не секрет, що сьогодні у селі є родини, які ще виживають власне завдяки корівчині.
— Відколи боргує людям підприємець?
— Із червня 2015 року і по грудень з людьми не розрахувалися. А з січня цього року вже підприємець у нашому селі розраховується готівкою щоденно. По 
3 грн. за літр. А у сусідній Великій Тур’ї, наприклад, де значно більше худоби (у Белеєві заготовляє щоденно десь по тонні, а у Великій Тур’ї — по 5 або 6 тонн), спочатку це робив щоденно, відтак — через день, а тепер — щотижня. Проте про борги торішні підприємці і не згадують. Хоч тоді забирали молоко по 2 грн. 30 коп. — 2 грн. 50 коп. за літр. У нашому селі є шість молочарок. Одній рожнятівські підприємці заборгували 7 800 грн., другій — 1 800 грн., ще трьом — по 7 тис. грн., моїй сусідці — 6 500 грн., а ще двом разом — 12 тис. грн. і т. д. Людям гроші конче потрібні.

— У Рожнятів «в гості» до керівництва молокозаводу не збираються?
— Люди не хочуть сваритися, бо не вірять, що підприємець відтак з ними розрахується. На порозі — літо. Надої зростуть, то люди переживають, де діватимуть молоко. Обурюються і водночас бояться втратити заготівельника.
— Як я розумію, господарі жодних угод із заготівельниками молока не укладають?
— Звичайно, ні. Окрім накладних документів — і то лише у молочарок, у людей нема інших документів. Якщо б були угоди, то люди платили б копійчані податки з прибутку, а підприємець — відчутні податки. Люди ж нічого не розуміють, а підприємець не зацікавлений, бо з того користає — ховає податки. А спілкування з керівництвом села уникає. 
...Директор приватного виробничого підприємства «Молокозавод «Карпати» Валентин КОВТУН у розмові з журналістом «Галичини» не заперечив, що його фірма має борги за молоко перед селянами Белеєва за період з червня по грудень 2015 року, і обнадіяв людей, що незабаром повністю розрахується з боргами: «З грудня минулого року і по сьогодні ми щодня розраховуємося з людьми за молоко, тож не маємо боргів. А за минулий рік — суми незначні, тож зробимо звірку і розрахуємося з людьми ще до кінця червня цього року».
Виглядає, що підприємці-молокозаготівельники щораз наступають на ті самі граблі: спочатку не надають належної ваги стосункам із сільськими громадами і керівництвом сільських рад, а відтак після суспільного розголосу намагаються обіцянками-цяцянками зализати свої некоректні кроки.