Дружка року. Як Наталя Винник з Франківщини гуляла на 19 весіллях

Наталю Винник впізнають весільні музики, фотографи та відеооператори. Вона знає про весільні звичаї, обряди, обов’язки все до найменших дрібниць. Дівчині сміливо можна присвоїти статус почесної дружки. «Репортеру» вона розповіла про колоритні весільні традиції Прикарпаття, про те, що мусить бути в сумочці у дружки та яким має бути ідеальне весілля.

Традиції загартовують

23-річна Наталя Винник просто прототип героїні Джейн Ніколз із американської романтичної комедії «27 весіль». У тому фільмі Джейн – «вічна» подружка нареченої, була свідком на 27 весіллях, пише Репортер.

Наталі до неї недалеко. Енергійну та надзвичайно щиру дівчину в дружки кликали 19 разів. Сміється, що вперше запросили, коли їй було лише три рочки. На Коломийщині, звідки Наталя родом, є така традиція, що дружками кличуть усіх незаміжніх дівчат. Розповідає, що могло їх бути і з 20-30. Зараз ця традиція вже відходить. Дівчина годинами може розповідати про особливості коломийського весілля. Каже, у них то дуже весело, відповідально та інколи нелегко.

Наприклад, весілля починають уже в четвер – то є зачинайлиці. Молодий з дружбами вранці йде в ліс рубати ялинку на весільне деревце, яке везуть до молодої. Та спершу підсовують якусь березу чи бур’яни. Дружки те все ламають і слідкують, аби дійсно була ялина. Все те супроводжується співанками й танцями до ранку. Ще в цей день дружки плетуть вінок з барвінку і вішають на вхідні двері, аби відганяли нечисту силу від майбутньої молодої сім’ї.

У Чернівцях, розповідає Наталя, вінок плетуть з барвінку, який тиждень перед тим нарвали дружби й дружки. Рвуть за допомогою короваю, спеченого з діркою посередині, тобто через нього просувають руку і рвуть. Це теж щось там символізує проти нечистої сили.

У п’ятницю на Коломийщині також гуляють до ранку, а ще дружки випробовують своїх дружбів – чи щедрі. Продають їм віночки. Торгуватись можуть кілька годин…

Крім того, у цей вечір випробовують молодого – чи не вибагливий, не прикрий. Спосіб доволі жорсткий: годують вареним буряком, сирою куркою, наливають різної гидоти у стакани, вирізані з картоплі.

У суботу все класично – шлюб і знову гуляння до рання. Коли молодій зав’язують хустку, приводять козу, аби та її подоїла й довела, що добра ґаздиня. Коли батько видає останню доньку, на ньому рвуть сорочку, а зять миє тещі ноги в самогонці, потім із тещиного черевика має випити оковитої.

А на Богородчанщині під кінець весілля гості молодого одаровують найрідніших гостей молодої і навпаки. Тримають дари над головою, пританцьовують. То можуть бути золоті прикраси, хустки, одяг, косметика, техніка.

Приємна робота

Отже, загартованій багатьма весіллями Наталі вже нічого не страшно. Готова не спати, не їсти і все витримати, аби лиш добре зробити свою роботу. Бо дружчення вважає саме роботою.

Сміється, що справді вже може підпрацьовувати, а то й відкрити цілу агенцію – дружка напрокат. До речі, така вже є. Наприклад, такий проект започаткувала 28-річна американка Джен Ґланц. Вона вже два роки працює професійною дружкою. Її послуги вартують 300 доларів.

Але для Наталі це все в задоволення. «Я дуже люблю ходити на весілля, – говорить дівчина. – Відходила в дружки до родини, до подружок. Усі ті дні були незабутні. У мене вдома на комп’ютері окремі папки: весілля Ксюхи, весілля Наталі, весілля тої, тої. І взагалі, я вже можу консультувати, як зробити ідеальне весілля. У мене буде саме таке».

До речі, на одному з весіль Наталя зустріла свого єдиного. Вони вже кілька років разом, але заміж дів­чина ще не поспішає.

А ще в неї вдома, в окремій шафі, висять майже всі її весільні сукні – довгі, короткі, приталені, пишні, сині, рожеві, сірі, персикові, жовті, зелені, червоні, темно-вишневі. Якісь купувала, якісь шила під замовлення. І все за погодженням наречених, бо їхнє слово – закон.

«Мода шалено змінюється, зараз переглядаю ті перші сукні – такі кумедні, – сміється Наталя. – Дивуюся, як я в такому ходила. Є в мене одне таке кольорове-кольорове. Таке страшне, що навіть не маю жодної фотографії в ньому. Жах, а не сукня, але наречена сказала, що має бути таке, ну то вже».

Зберігає ті плаття, бо має свою традицію. Через рік чи в кого як вийде, йде у тій чи іншій сукні до своїх молодих на хрестини. Двом уже відкумила.

Усе під контролем

Коли Наталя поруч, наречені можуть не переживати. Вона все пильнує.

«З весільним букетом одного разу ледь не вийшла катастрофа, – розповідає Наталя. – Замовили великий, гарний букет, і молодий мав його забрати о сьомій ранку в день весілля. Сталося так, що раніше приїхав інший наречений і забрав наш букет, залишився якийсь маленький, ніякий. У молодої – сльози, істерика. Що зробила? Та докупила квітів, доклала до того букету, гарно оформили та врятували весільний настрій».

У дружки в сумочці завжди має бути: косметика, заколки, запасні колготи, ножиці, нитки, фен. Наталя розповідає, що не раз нареченій сукню підшивала, макіяж переробляла, зачіску. Словом – рятувала.

«Мій найулюбленіший момент на весіллях, коли наречений вперше бачить молоду у весільній сукні, – розповідає Наталя. – Їхні емоції словами не передати. Ото він такий на вулиці супермен, такий мачо, а заходить до хати, бачить її, його міняє – мову втрачають, а інколи й сльозу п ускають. Це так зворушливо! Така насолода дивитися на них».

Дівчина каже, що взагалі любить в цей день збирати людські емоції. Від того сама отримує задоволення. Бо ж інколи погляди, міміка красномовніші за будь-які слова. Дуже любить дивитися, як реагують бабусі та дідусі.

«Один випадок досі не можу забути. Досі проймає до сліз, – пригадує дівчина. – Шум, гам в хаті. Збоку висить сукня нареченої й до неї підходить її бабуся. Погладила сукню, поправила… з такою сяючою посмішкою… Це було чудово! Адже старенькі завжди чекають, аби віддати онучку заміж. Ще подобається, коли наречена танцює зі своїм батьком. Там такі емоції! Я зі своїм батьком можу до ранку говорити про все на світі, ми дуже близькі і в мене обов’язково буде такий танець».