ФІЛОСОФІЯ ТВОГО ПРАВА

Авторська колонка Євгена Жураковського

Всі люди народжуються з почуттям якоїсь дивної вседозволеності для себе і архівжливості свого життя. Проте такий стан проходить у період дорослішання і осмислення себе. І тоді нам починають внушати різні теорії природного права, себто твердження про те, що всім нам з народження дані природні (тут ー невід’ємні) права незалежно від походження, віку, раси, статі та інших ознак відмінності між представниками homo sapiens. Проте тут варто поставити запитання: хто нам дає ці права і головне ー для чого? Наші права є виключно нашим привілеєм і нікого вони не обходять, навіть якщо хтось наділений такими самими правами.

Коли Бог вигнав першолюдей із раю, то дав їм статися людьми в тому сенсі, якими є ми зараз. Він дав їм право боротися. І більше нічого. Він залишив їм життя, проте так званого права на життя він їм не дав, адже їм треба було це життя тепер виборювати. І власне це право у них було. Він залишив їм їхню любов, проте за неї теж треба було боротись попри все. Він дав їм свободу, проте і та зникла б, якби вони не осмислювали її важливість боротьби за неї. Бо що важить свобода без волі? А волю потрібно було створювати, бо ця воля була майже необмеженою, в даному випадку ー неіснуючою, адже в раю було дозволено все. І, щоб отримати, осмислюючи перед тим, свободу, їм треба було пізнати волю. Це теж певна боротьба.  Якщо опускатись до дрібниць, то навіть дихання є боротьбою, адже ми зустрічаємо атмосферний тиск під час цього здавалося б простого фізіологічного процесу, насправді ж сповненого метафізичного підґрунтя. Згодом у першолюдей з’явились діти. І тоді постало питання боротьби за їхню любов, за їхнє життя, за їхню свободу. І цей список афішованих, фальшиво виокремлених прав, є довгим. Життя, любов і свобода є лише прикладами.

Будучи в раю, т. зв. Адам і Єва не могли мати ніяких прав, адже там існувала необмеженість. Бути для них було тоді обов’язком, а не правом. Адже їхнє буття виникло не з їхньої волі. Сучасні концептуалісти права стверджують, що ми можемо застосовувати свої права тоді, коли самі хочемо цього і водночас не проявляти їх, коли нам це не потрібно. Наше буття викликане не нашою волею, але при цьому приносить гармонію в світ, суспільні відносини тощо, отже є нашим своєрідним обов’язком. І що цікаво ー як за невиконання або самовільне зняття з себе якогось обов’язку настає юридична відповідальність, так, згідно зі святими книгами, настає відповідальність за позбавлення себе життя, за відмову існувати. 

Один німецький поет Райнер Кунзе писав у своєму “Вірші на кінець тисячоліття”, що “у нас завжди є вибір, щонайменше ー не схилятися перед тими, хто нас його позбавив”. І цей вибір ー це право боротьби. Ця боротьба виникає з усвідомлення, чи радше віри й надії, того, що наступні епохи нашого життя будуть кращими, ніж ті, які є зараз. Така боротьба ще відколи нас вигнали з раю формує нас, часто дає нам досвід, на який ми згодом опираємось, щоб боротись далі, бо наше життя характеризується постійною кластогенністю.

Мабуть, досить помітним є той факт, що часто, коли нас щось турбує, ми вважаємо, що, коли б це зникло, то життя стане безпроблемним, але ー коли цей клопіт таки зникає ー виявляється, що наша гіпотеза була цілком хибною: з’являється щось інше, що нас так само турбує. Змінюється тільки імпульсивність цього дисонансу і наша ексудативність, себто гостріше-слабше його відчуття. 

Якось у своєму щоденнику я відмітив, що життя майже завжди вимагає від нас якихось жертв саме тоді, коли ми не готові їх давати. І осмислення цієї жертви, відбуття самого процесу жертви є боротьбою за подальше життя. Все, що ми є ー це боротьба. Все, що ми маємо ー це боротьба. І якщо це право боротьби ми проявляти не будемо, то станемо ходячими напівмертвими імпотентами у всіх сенсах.

Про автора: Євген Жураковський - поет, прозаїк, есеїст. Переможець численних літературних конкурсів, серед яких Літературно-публіцистичний конкурс ім. В. Стефаника, конкурс есеїстики "Мій Франко" та ін. Автор та організатор благодійних літературних вечорів на підтримку ЗСУ містами України. Учасник міжнародних конференцій, присвячених дослідженню україністики та української історії. Культуролог. Автор кількох наукових робіт з українознавства. Дослідник проблем сучасної теорії держави і права, зокрема - один з авторів, що висловили ідею Метадержави. Зараз також навчається в Івано-Франківському юридичному навчально-науковому інституті НУ "ОЮА".

В літературній творчості характеризується постмодернізмом, притаманним галицькій поезії. Часто висловлюється щодо суспільно-політичних подій в Україні. 

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!